Треба шукати слабкі місця: як Україна може точково послаблювати російський ОПК

росія намагається здешевлювати та масштабувати виробництво озброєння, уніфікуючи внутрішні компоненти для різних засобів ураження. Водночас Україна може точково впливати на російський ОПК, атакуючи його «вузькі місця» — виробництво двигунів, палива та хімічної сировини. Експерт з оборонної промисловості та директор з розвитку Contra-Drone Анатолій Храпчинський також наголошує: навіть після вирішення проблеми реактивних «Шахедів» загроза не зникне, адже росія може знову зробити ставку на балістику. На його думку, Україні потрібна багатовекторна та ешелонована система протиповітряної і протиракетної оборони, а українському та європейському ОПК — тісніша кооперація.

— росія зараз знову б'є по заправках, але вже реактивними «Шахедами». Наскільки це взагалі вигідно з економічної позиції?

— Сьогодні зранку дружина запитувала питання: «Я говорю, ну, дрон коштує до 150 000 доларів. Скільки коштує заправка?» Але заправка яка? Тобто вона ж частково може бути пошкоджена, її не можна знищити повністю. Ну, теоретично можна, але, якби, вірогідність різна буває.

— Тобто тут не завжди йдеться про економічну доцільність?

— Давайте піднімемо інше питання: з ким ми воюємо. Ми воюємо з терористами, які бажають вбити якомога більше цивільного населення. На жаль, сьогодні загинула людина на заправці, і тому, відповідно, це психологічний тиск на суспільство. Ворог активно використовує інструменти психологічного тиску. Давайте повернемось до доктрини Герасимова, яка передбачає саме такі інструменти для того, щоб вбити половину населення, а з іншої половини домовитися.

— Тобто росія не обов'язково рахує економічну ціну таких ударів?

— Тобто навіть не рахуючи можливі збитки від таких дій. Вони не рахують збитки, вони утилізують своє суспільство, вони утилізують велику кількість коштів на війну, тому що росія, окрім воювати, більше нічого не вміє.

— Було багато уваги до наших успішних ударів дронами по російських об'єктах. А наскільки удари по заводах, які виробляють ті самі реактивні «Шахеди», відбуваються в тій же площині?

— Давайте почнемо з того, що треба шукати вузькі місця. Вузькі місця — це виробництво двигунів, це виробництво палива, виробництво хімії, яке дозволяє їм створювати корпуси і інші елементи. Відповідно, нещодавно був удар по хімзаводу, де цілий цех склався повністю у фундамент.

— Який ефект можуть мати такі удари?

— Треба казати про те, що це допомагає нам точково вибивати деякі елементи, які в подальшому можуть не одразу, але в подальшому можуть зіграти суттєву роль для можливості ворога розгортання таких виробничих потужностей. Хоча ж, знову-таки, Китай активно постачає велику кількість хімічної сировини для російської федерації.

— Наскільки російське виробництво залежить від цивільного обладнання?

— Більшість станків, які використовуються для вирізання модулів, для створення корпусів «Шахедів», використовують цивільні станки, програмне забезпечення яких досі оновлюється навіть з Німеччини.

— Якби потрібно було обрати лише один найкритичніший елемент ППО для максимальних інвестицій держави просто сьогодні, що б ви назвали?

— На жаль, тут немає єдиного інструмента. Тут треба казати про розгортання великої кількості можливостей, тому що ми потерпаємо як від ударних безпілотників, так ми потерпаємо, наприклад, і від балістичних ракет. Відповідно, коли у ворога не буде можливості бити реактивними «Шахедами», коли ми вийдемо на показники 96% по перехопленню і будемо це робити за межами міст, відповідно, ворог почне знов включати балістику.

— Тобто після реактивних «Шахедів» може знову прийти черга балістики?

— І тут на допомогу росії прийде знов-таки Північна Корея, яка буде забезпечувати неточною балістикою, яка там похибка може кілометри сягати. Відповідно, і наслідки від тонної балістики будуть відповідні. Тому я би казав про те, що головна задача — це насправді багатовекторність розвитку, тому що велика кількість загроз: і FPV-дрони, і ударні безпілотники малої дальності, прифронтова зона.

— А удари по західних областях України теж змінюють вимоги до ППО?

— Відповідно, є і удари по Західній Україні. Треба казати про розгортання ешелонованої системи протиповітряної оборони, здатної працювати по будь-яких повітряних цілях.

— Коли ми вирішимо питання з реактивними «Шахедами», чи варто очікувати, що ворог переключиться на балістику? І що з нашою балістикою зараз?

— Ну, з нашою балістикою, знов-таки, тут питання, що ми кажемо: протибалістикою чи балістикою. Тому що протибалістика — там є певні успішні випробування, і є успішне випробування балістики.

— Що заважає швидше розвивати ці можливості?

— Але водночас треба казати про певні бюрократичні перепони, які є в Європі. Давайте наведемо приклад Другої світової війни, коли країни-союзники об'єднали свої зусилля, зробили єдиний центр прийняття рішень і, наприклад, скільки якоїсь зброї випускати, не вирішувало окреме міністерство окремої держави, а вирішував єдиний координаційний центр. Тому що вони розуміли, що є у ворога і як треба протидіяти.

— У чому проблема європейського ОПК сьогодні?

— Відповідно, те, що я бачу в Європі, — це фрагментований ринок ОПК, який більшість виробників таскають макети ракети Aster 30 Block 1NT, яка здатна перехоплювати балістику, але за весь цей час вона не збільшила обсяг виробництва понад 200 одиниць на рік. Відповідно, треба казати про те, що треба об'єднувати зусилля.

— Чи є українські ініціативи щодо такого об'єднання?

— І, до речі, одна з ініціатив, запропонована Україною, — це протиракетний захист «Фрея», який передбачає об'єднання великої кількості виробників європейських і українських для створення єдиного сумісного рішення для захисту. Відповідно, тут треба казати про те, щоб подолати всі ці бар'єри бюрократичні. Треба казати не тільки про експорт озброєння, треба казати про транспортні технології, які дозволили б пришвидшити цю взаємодію.

— Ви стежили за заявами очільників Fire Point? Спочатку Ірина Терех говорила про перші сюрпризи для росії восени з позиції балістичних ударів, а потім її колега переніс цю перспективу вже на 2027 рік. Що відбувається?

— Давайте почнемо, мабуть, з того, як виробник на початку року спрогнозував: «Я вироблю до кінця року 300 засобів радіолокації», але вперся в певні обмеження і тому вимушений переносити ці строки. Зараз на кінець року я поставлю там близько 100 одиниць.

— Чому такі перенесення можливі навіть у виробників із великими планами?

— Відповідно, треба казати про те, що будь-який інженер розуміє перепони, з якими він буде в будь-якому випадку стикатися. Тому що ми, як інженери, бажаємо покращити свій засіб до можливості якісних характеристик, щоб потім не було якихось закидів, що у вас воно там щось погано працює або щось не літає.

— Бували випадки, коли під час випробувань техніка не працювала з першого разу?

— Хоча, знов-таки, на одному із випробувань, коли у мене були журналісти одного відомого західного медіа, мене запитали після невдалого зльоту дрона-перехоплювача. Потім був вдалий зліт. Ну, вже на камеру кажуть: «А у вас були випадки, коли вони падали?» Я говорю: «Так, у Ілона Маска ракети падали». Ну, звичайно. Тому тут треба зрозуміти, що просто не все виходить відразу, але є активне бажання і є спроможності, які дозволяють це зробити.

— Ви часто говорите про спроможності. Є різниця між спроможностями і потужностями?

— Знов-таки, давайте такий тлумачний словник: у нас часто плутають спроможності і потужності. Спроможності — це те, що я можу, а потужності — те, що я роблю.

Також Анатолій Храпчинський розповів про протидію реактивним Шахедам.