«У нас є механізми впливу», - заступник голови Громадської ради при Мінветеранів Віталій Кузьменко
Про завдання та основні напрями діяльності Громадської ради при Міністерстві у справах ветеранів в ефірі передачі «Акцент на військо» розповів перший заступник голови Громадської ради Віталій Кузьменко та член громадської ради і координатор експертної групи з питань діджиталізації Богдана Левицька.
Катерина Даценко: Чим опікується Громадська рада при Міністерстві у справах ветеранів?
Віталій Кузьменко: Громадські ради діють не тільки при міністерствах, а й при інших органах виконавчої влади. Головне завдання громадських рад – контроль за діяльністю певного відомства. Щоб представники профільного експертного середовища, ті, хто є бенефіціарами цього відомства мали доступ до документів, які розробляються в цьому відомстві. Тобто громадський контроль і комунікація між ветеранами та міністерством. Катерина Даценко: Як давно почали діяти в Україні громадські ради?
Богдана Левицька: Вони існують давно, але ми не часто їх чуємо. Адже не усі громадські ради активно працюють у публічній площині.
Катерина Даценко: Хто входить до складу Громадської ради при Міністерстві ветеранів?
Віталій Кузьменко: Входять представники ветеранської спільноти, експерти з різних областей України та різних організацій. Загалом це 35 членів, які обиралися шляхом електронного конкурсу. Ці люди мають певний вотум довіри, розуміння ситуації на місцях, усі вони експерти у своїй галузі.
Катерина Даценко: Як часто у вас відбуваються засідання Громадської ради?
Богдана Левицька: Засідання відбуваються раз на 1,5-2 місяці. Експертні групи працюють значно частіше. У нас потужна група з медичного напряму. Вони чи не щотижня напрацьовують певні питання, надсилають запити, пропозиції, правки до різних проєктів постанов.
Катерина Даценко: Як часто відбуваються конкурсні відбори до громадської ради і скільки триває каденція?
Віталій Кузьменко: Каденція Громадської ради 2 роки. Нині Громадська рада при Мінветеранів діє у другому складі. Деякі члени ради із першого складу були переобрані. Інші представники були обрані торік влітку. Відповідно літо-осінь пішла на те, щоб всі вивчили деталі роботи Міністерства, далі вже інтенсивно взялися за певний перелік питань.
Катерина Даценко: Які здебільшого теми турбують ветеранів?
Богдана Левицька: Найперше це діджиталізація певних послуг, щоб вони стали доступнішими та інформаційно зрозуміліші для ветеранів. Зазначу, що розробка #єВетеран та Єдиного державного реєстру ветеранів війни триває, адже це допоможе скорити обсяги паперової роботи та уникнути бюрократії. Та проблема в тому, що хакерські атаки гальмують процес. Ми мали досвід, коли компанію, яка виробляла певний продукт, зламали, і це свідчить, зокрема, про необхідність посилення захисту Держреєстру на цьому етапі.
Катерина Даценко: Щоб швидко вирішити якесь питання, ветеранам краще звертатися безпосередньо в Міністерство чи спершу в Громадську раду?
Богдана Левицька: Зазвичай, ми при зустрічах комунікуємо з ветеранською спільнотою. До нас звертаються безпосередньо або спрямовують запити на електронну пошту чи Facebook. Іноді звертаються ветерани, які не отримали зворотній зв'язок від Міністерства, тоді ми від їхнього імені вирішуємо питання. З Міністерством ветеранів, на жаль, сповна не налагоджена комунікація: забули поінформувати, заднім числом виставили документи на сайті і так далі. І це не навмисні дії, а зазвичай або технічні моменти, або людський фактор. Тож треба налагоджувати систему, і громадська рада виступає зв’язною ланкою у цьому процесі.
Віталій Кузьменко: Якщо виникають питання щодо надання послуг, то краще звернутися або на гарячу лінію, або до місцевої влади, щоб отримати послугу. Якщо ж з Мінветеранів не було відповіді або відповідь була негативна, тоді можна звернутися до нас. Деякі проблеми є системними, тому є потреба комплексної зміни законодавства, щоб можна було ефективно налаштувати програму підтримки ветеранів російсько-української війни.
Катерина Даценко: Богдано, ви деякий час працювали у Міністерстві ветеранів. На вашу думку, ефективніше вдається допомагати ветеранам у системі чи поза нею?
Богдана Левицька: Важко порівнювати, бо коли я працювала в Міністерстві у справах ветеранів, у нас було багато різних зустрічей з ветеранською спільнотою. Міг зайти будь-хто і висловити свою проблему, після чого ми її вирішували, все відбувалося оперативно. Моя каденція була дуже короткою, всього півроку, але все відбувалося дуже інтенсивно. А зараз, згідно зі звітами, у Мінветеранів процес сповільнився. Не вистачає конкретики для розуміння ефективності діяльності Міністерства, тож доводиться робити запити.
Катерина Даценко: Наприкінці року у вас відбулася зустріч із Міністерством у справах ветеранів. Які її результати?
Віталій Кузьменко: Наприкінці року у нас відбулося засідання Громадської ради, на яке запрошували і пані Лапутіну, але, на жаль, особисто вона нас не відвідала, нам довелося комунікувати через Zoom. А загалом на останньому засіданні ми обговорили всі нагальні питання, які накопчились протягом року і якими займалось Міністерство. Основною метою було, щоб Міністерство активніше опікувалося ветеранами і їхніми потребами. Одне із завдань – налагодити програму психологічної реабілітації для ветеранів в Україні. Бо за фінансування, яке пропонує Міністерство ветеранів, важко залучити фахівців, які зможуть ефективно допомагати ветеранам у подоланні кризових ситуацій. Так, державна програма з психологічної реабілітації передбачає можливість поїхати на кількатижневий відпочинок у санаторій. Проте у більшості ветеранів, які працюють, немає можливості чи бажання туди їхати, вони хочуть на місці отримувати подібні преференції. Тож зараз Міністерство ветеранів формує реєстр надавачів цих послуг.
Катерина Даценко: Віталію, як саме ви прийшли в Громадську раду?
Віталій Кузьменко: Я звільнився зі служби 2016 року, а з 2017-го почав брати участь у різних аспектах допомоги ветеранам. Спочатку сам усе з’ясовував, а потім вже допомагав друзям, які звільнялися зі служби. Далі були вже програми, з якими ми працювали. Я був одним із членів проєктного офісу, який займався підготовкою до створення Міністерства. А після його запуску обрав шлях громадського контролю за його діяльністю.
Катерина Даценко: Розкажіть про що йдеться в законопроєкті №4389 про захисників України, який охоплює ветеранів російсько-української війни?
Віталій Кузьменко: Крім визначення статусів для захисників України, захисників з інвалідністю, членів сімей загиблих, також індивідуальні соціальні пакети для кожної категорії, які б відповідали сучасним потребам. Також він містить комплекс державних політик щодо переходу до цивільного життя, щодо меморіальної державної політики, основних аспектів з питань діджиталізації у ветеранському напрямі.
Катерина Даценко: Наскільки дослуховується до думки Громадської ради Мінветеранів?
Віталій Кузьменко: У нас є механізми впливу, якими ми користуємося, щоб Міністерство не ігнорувало і позицію Громадської ради, і позицію ветеранської спільноти щодо важливих питань. Ми і в публічній площині комунікуємо, і механізм обов’язковості звернень Громадської ради або обов’язковості розгляду проєктів та рішень, які розробляються Мінветеранів, шляхом звернень та запитів.
