У Третій світовій війні основні гравці — Китай та США

У Третій світовій війні основні гравці — Китай та США

У програмі Міжнародний огляд говоримо про сценарії розвитку Третьої світової війни. Все найважливіше розповідає координатор напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денис Москалик.

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Про Третю світову війна дуже багато говорили під час Холодної війни. Як тоді уявляли її розвиток?

Денис Моксалик: Перший план ТСВ був складений ще до завершення ДСВ за наказом Вінстона Черчилля, план Немислиме. План передбачав, після розгрому Німеччини, одразу чи протягом невеликого часу протистояння між Заходом на чолі зі США та Сходом на чолі з СРСР. Тоді вважалось, що це буде зіткнення великих механізованих армій, по суті продовження ДСВ.

Вже з кінця 1940-х років СРСР починає розробляти власну ядерну зброю, починається другий етап з яким найбільше асоціюється ТСВ. Власне, це ядерна війна, яка передбачає масовані ядерні удари з обох боків.

Андрій Да видов: Що змінилось після падіння Залізної завіси та розпаду СРСР?

Денис Моксалик: У 1990-х роках на Заході було "запаморочення від успіхів". Тоді ідеологічна боротьба у Світі завершилась. Є ще дрібні, локальні конфлікти, але загалом ТСВ стає все менш імовірною та врешті не імовірною.

Певні проблеми з цим уявленням розпочались у двотисячних роках, коли Китай та Росія посилили свою роль у Світі. Вони почали публічно заперечувати позицію США, відповідно, це призвело до зростання можливості конфліктів.

Андрій Давидов: Коли знову почали говорити про ТСВ?

Денис Моксалик: ТСВ серйозно почали розглядати, зокрема на рівні аналітичних центрів, у зв'язку з конфліктом між США та Китаєм. Це 2018-19 роки, коли почалась торгівельна війна. Адже торгівля була основою їхньої дружби. Таким чином вони протистояли СРСР. З цього моменту, і навіть раніше, Китай озброюється проти США. Передусім це нові види озброєння. Це нові типи протикорабельних ракет і гіперзвукова зброя. Також Китаєм активно розробляється протикосмічна зброя. Зараз Світ залежить від космічної інфраструктури. Тобто без супутників жити важко. Це викликало побоювання США. Адже від такої зброї вся космічна інфраструктура Штатів виявиться беззахисною.

Андрій Давидов: Основне протистояння може відбуватись саме між Китаєм і США?

Денис Моксалик: Зазвичай початок ТСВ сприймають як початок локальних конфліктів. Для того, щоб почалась Глобальна війна потрібне зіткнення між великими державами. Росія такою державою не є. Вона союзник, молодший партнер Китаю. Тож основні гравці Китай та США.

Андрій Давидов: З якого регіону може розпочатись ТСВ?

Денис Моксалик: Район Тайваню та Південнокитайського моря. Там існують територіальні протиріччя та загроза вторгнення Китаю. Також розгортання бойовий дій в країнах Азії, західній частині Тихого океану і, якщо вдасться Америці залучити на свій бік Індію, територіях Південної Азії.

Андрій Давидов: А Європа, Північна Африка?

Денис Моксалик: Європа намагається зайняти ту ж позицію, що займає Індія — Рух неприєднання. В умовах протистояння "ви, хлопці, воюйте, бажано якомога далі. А ми зможемо з вами торгувати".

Що стосується Північної Африки, все залежить наскільки Китай розгорне там свою експансію. Зараз він працює активно економічно. Також там присутня Росія. Це надання військових послуг. Але тут все залежить наскільки тамтешні країни захочуть вступити у війну на боці Китаю. Адже там є домінування військових США.

Андрій Давидов: Які блоки чи союзи можуть брати участь у ТСВ?

Денис Моксалик: Це об'єднання навколо США та Китаю. З боку США це насамперед — країни Тихоокеанського регіону та Північної Атлантики. ANZUS — воєнний союз 3-х держав: Австралії, Нової Зеландії та США. AUKUS — тристоронній оборонний пакт, утворений Австралією, Великою Британією та США. QUAD — стратегічний діалог між Австралією, Індією, США та Японією. І відповідно їхні союзники по Атлантиці — Британія, меншою мірою країни Північної Європи та Канада.

Їм протистоятиме Шанхайська організація співробітництва (ШОС) — субрегіональна міжурядова міжнародна організація. До ШОС входять 8 країн-членів: Індія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Пакистан, Росія, Таджикистан і Узбекистан.