Один із найстрашніших злочинів радянської влади
Депортація кримських татар 1944 року — один із найстрашніших прикладів злочинів радянської влади, вчинених під час Другої світової війни. 18 травня в Україні та світі згадують жертв депортації кримськотатарського народу з Криму у 1944 році. У цей день з півострова відправили перший ешелон кримських татар. Загалом було депортовано близько 200 тисяч людей.
18 травня 1944 року о 3 годині ранку розпочалася спецоперація військ НКВС з метою звільнення Кримського півострова від корінного населення. Формальною підставою стало обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та співпраці з нацистами, що геть не відповідало дійсності. Співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис., вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до пів години і зганяли людей. Із собою дозволялося взяти особисті речі, провізію, посуд і побутовий інвентар. Майно конфісковувала влада. Упродовж 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення було використано 67 ешелонів.
За інформацією Українського інституту національної пам'яті людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. За 18-20 травня було депортовано близько 200 тисяч кримських татар. При переїзді загинули близько 8 тисяч людей, більшість з яких — діти і літні люди. Найпоширеніші причини смерті – спрага і тиф. Останній ешелон з депортованими прибув до Узбекистану 8 червня, частина кримських татар в дорозі загинула. За перші три роки після переселення від голоду, виснаження і хвороб померли, за різними оцінками, від 20 до 46% всіх депортованих. Серед померлих за перший рік майже половина — діти до 16 років. Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина — до ГУЛАГу, ще частина — для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Приїжджі були дешевою робочою силою і їх використовували для праці в колгоспах, радгоспах і на промислових підприємствах.
4 липня 1944 року, НКВС офіційно поінформував Сталіна про те, що спецоперація “переселення кримських татар” завершена. А 14 липня до Криму дозволили переселитися 51 тисячі людей, переважно росіянам. Їм надали для проживання опустілі оселі кримських татар.
Злочин радянської влади мав катастрофічні наслідки як для кримських татар, так і для самого регіону.Після депортації ,радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви. У 1948 році кремль визнав кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВС виходив за межі свого спецпоселення, наражалися на небезпеку 20-річного ув'язнення.
Боротьба кримських татар за своє право повернутися на історичну батьківщину, тривала протягом 1950-х і 1960-х років і завершилася наприкінці 1989 року, коли заборону на повернення депортованих скасували. Тоді багато сімей повернулося на батьківщину. Але у 2014 році росія повторила свій злочин і кримські татари знову втратили свій дім. Після окупації росією на півострові почалися дискредитація та переслідування кримських татар. За сфабрикованими російськими окупантами кримінальними справами сотні громадян України, зокрема кримських татар, стали жертвами політичних репресій. Десятки ув’язнених за політично вмотивованими звинуваченнями незаконно утримуються за ґратами. Тисячі людей були вимушені покинути Крим.
2015 року Верховна рада України визнала депортацію з Криму у 1944 році геноцидом кримських татар і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та Днем боротьби за права кримськотатарського народу.
У цей скорботний день ми низько схиляємо голови перед усіма загиблими та насильно переселеними народами Криму. Щиро віримо, що всі страждання, тяжкі випробування кримськотатарського народу мають завершитися, адже ми віримо, що Україна відстоїть свою територіальну цілісність та поверне кримським татарам їх батьківщину.
