Бійців в окопах не треба переконувати зайвий раз переглянути аптечку, — санінструктор 30-ї ОМБр

Правильно складена аптечка і вміння користуватися турнікетом рятують життя. Це з досвіду знає санінструктор медичного пункту 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького, а в цивільному житті акушер-гінеколог Андрій Бербець. Тут його псевдо — Професор. Про правила, які мусить знати кожен військовий та свій шлях в армії він розповів військовому журналісту Андрію Давидову.

Андрій Давидов: Розкажіть, ким ви були в цивільному житті і як потрапили в 30-ту бригаду?

Я прийшов у ЗСУ з Буковинського медуніверситету з посади професора, тому і псевдо відповідне. Я лікар із понад двадцятирічним стажем. І хоча викладачі вишів мають бронь, я долучився до армійських лав торік 28 лютого. Перші шість місяців був у 184-му навчальному центрі, а з жовтня служу у 30-й бригаді. Я опікуюся евакуацією поранених. Коли у нас затишшя, то ведемо хворих на медпункті.

Андрій Давидов: До вашого медпункту можуть звернутися і цивільні?

Торік у грудні, коли нас виводили на відновлення боєздатності на Миколаївщину, то зверталися також цивільні. Ця місцевість була понад 8 місяців в окупації. У них не було ні зв'язку, ні газу, ні електрики. Зрозуміло, що місцевим  мешканцям не було куди звернутися за меддопомогою, адже фельдшер виїхала в перші дні вторгнення. Тож ми їм не відмовляли. Здебільшого жителі зверталися із серцево-судинними захворюваннями, отруєннями.

Андрій Давидов: Повертаючись до Бахмута, з якими пораненнями найбільше доводилося мати справу?

Здебільшого це мінно-вибухові травми, уламкові поранення. Минулого місяця було досить багато кульових. Адже на напрямку, де стояв наш батальйон, траплялося багато стрілецьких зіткнень. Також часті контузії. За цей час, що я служу у ЗСУ, мені пощастило познайомитися з фанатами своєї справи. Дуже добре, що вони або в армії, або допомагають армії та штовхають вперед "наш вагончик".

Андрій Давидов: З огляду на ваш досвід, який нині стан тактичної медицини у війську?

У нашій армії співвідношення загиблих до поранених 1:6. Скажемо, є куди рости, бо в американській армії — 1:9. Проте не слід забувати, що американська армія не воювала з таким сильним супротивником. У росіян 1:1, тому що легкі виживають без допомоги, а важкими вони не переймаються. У нас загалом не все так легко, як хотілося б. Щодо навчального процесу. Кілька місяців я був в інструкторській групі. Ми навчали бригади центру — від солдата до офіцера. І цей рівень навчання тактичної медицини ґрунтується на доказовій базі, на рекомендаціях комітету тактичної медицини ТС3, коли всі військовослужбовці навчені на одному рівні, тож знають, чого один від одного чекати. Якщо говорити про тактичну аптечку натовського зразка, то, звісно, меддопомога повинна бути надана аптечкою пораненого і людина повинна знати, як цими засобами скористатися, щоб поранений дожив до приїзду бригади.

Коли я приїхав у бригаду, дуже добре, що була можливість провести кілька занять. Бійців в окопах не треба переконувати зайвий раз переглянути аптечку або зайвий раз нагадати собі, що таке алгоритм MARCH.

Андрій Давидов: Що має бути в аптечці звичайного солдата, який перебуває на передовій?

Звісно, має бути якісний турнікет, де є вся інформація про виробника. Несертифіковані турнікети — це злочин. Якщо говорити про саморобні, то можна й підручними засобами зупинити кровотечу, але більше ніж на кілька хвилин це не зарадить. Крім того, люди повинні вміти цими турнікетами користуватися. Був випадок, коли привезли двохсотого, і ми з-під турнікета дістали мобільний телефон. Вражає таке недбальство. Також в аптечці має бути гемостатичний бинт, якісний бандаж, наліпки для наклеювання на грудну клітка тощо. Комплектація натовської аптечки широко представлена в Інтернеті, тож можна погуглити. Але хочу звернути увагу, що свої власні ліки туди додавати не слід. Окремо має бути аптечка для бойових виходів і для особистих потреб.

Андрій Давидов: На вашу думку, наскільки якісні українські турнікети?

Якісні українські турнікети Січ і Дніпро другого покоління. Ними користуватися можна без загрози для життя.

Андрій Давидов: Чи варто завчасно розпаковувати турнікет?

Якщо військовослужбовець на бойовому виході, турнікет має бути розпакований, адже спробуйте ще його відкрити. Також він має бути в місці швидкого доступу і в однаковому місці у бійців всього підрозділу, щоб вони могли швидко дістати за потреби. Але слід мати на увазі, що якщо його довго носити розпакованим, то він може стати непридатним до застосування.

Андрій Давидов: Чим ви плануєте займатися після війни?

Хочу повернутися у професію. Моя робота — допомагати жінкам народжувати дітей, адже я акушер-гінеколог. В Україні буде значний демографічний провал і ситуація потребуватиме покращення. Моя ж робота полягатиме в тому, щоб допомогти жінкам наважитися на вагітність та на пологи. В нашій культурі народження дитини — це страх і страждання, тоді як насправді це найкраща подія в житті родини. Якщо ми ще й цей возик штовхнемо в правильному напрямку, то в нас добрі перспективи.