Військові пишуть, щоб зафіксувати пам'ять та правду війни
Про воєнну літературу як інструмент рефлексії та книги про війну після 24 лютого на Армія FM розповіли автор проєкту Книги про війну у фейсбуці Ганна Скоріна та викладач української літератури КНУ імені Тараса Шевченка Марина Рябченко.
Як зазначила Марина Рябченко, зараз здебільшого видається документалістика: щоденники, спогади про війну, свідчення очевидців. І це дуже важливо, адже властивість людської пам’яті така, що вона намагається витіснити негативний досвід.
— Військові найбільше пишуть про воєнні будні і побратимство. І це загалом характерно не лише для сучасного воєнліту. Бійці пишуть, щоб зафіксувати пам'ять про побратимів та посестер і донести правду війни, — розповіла літературознавиця.
За словами Ганни Скоріної, зараз досвід війни переживає багато людей, відповідно розширюється кількість авторів. Можливо, і виклад матеріалу від бійців стане агресивнішим. Але робити прогнози зарано, адже ще не з’явилася достатня кількість книжок для аналізу.
— Десь у грудні має вийти 5 книг. Поки що десь сотня книжок є на військову тематику і вони абсолютно різні. Є дванадцять книг від військових, а також пишуть журналісти, письменники, волонтери, українці, які пережили окупацію. Також видають книги в пам'ять про загиблих на війні рідних, — поділилася Ганна Скоріна.
Марина Рябченко також відзначила комікси, наприклад Привид Києва і Перемога, який нещодавно побачив світ. А також близько 14 книг про війну для дітей, які видані цьогоріч. І це чимало, адже зазвичай таких виходило дві-три у рік.
— Звичайно, є і поезія, і фантастика. Наприклад, книги Вікторії Штепури Спливе за водою та Все буде паляниця, — додала вона.
Однією зі своїх настільних книг Ганна Скоріна назвала Діалоги з нулів Костянтина Машовця. Також вона акцентувала увагу на видавництві Дім химер, співзасновник якого нині виборює незалежність України. Марина Рябченко виокремила трилогію Павла Дерев'янка Літопис Сірого Ордену.
— Я знаю людей, які із травматичним досвідом Бучі читають книжку Лютий лютий. Для мене вона страшна, я її почала читати, але відклала. Попри те, Женя та Дар'я прекрасно пишуть, мені було важко. Але, можливо, ці книги комусь допоможуть відрефлексувати травматичний досвід, — зазначила Ганна Скоріна.
На переконання Марини Рябченко, книги про війну треба читати хоча б для того, щоб зрозуміти армійців, які повертатимуться із фронту додому.
Ганна Скоріна додала: Мій проєкт теж починався із того, що я почала читати книги від військових, щоб зрозуміти свого чоловіка, який ось-ось мав повернутися. До вас будуть повертатися ваші рідні і їх треба буде розуміти. Я думаю, книги про людей на війні тут допоможуть.
