МГП взяли на озброєння
Повноцінний цикл занять для військовослужбовців та цивільних осіб, програми на радіо і виготовлення 20 відеороликів з міжнародного гуманітарного права започатковують Управління Стратегічних комунікацій Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України та Військове телебачення Міністерства оборони України.
У Збройних Силах України під час планової бойової підготовки ця галузь вивчалась, однак наразі, в умовах жорстких бойових дій, постала нагальна потреба у чіткому знанні та розумінні правил ведення війни не лише військовослужбовцями, а й цивільними особами. Особливо ця тема набула актуальності в умовах тотального зневажання міжнародного гуманітарного права зі сторони російських окупаційних військ та вчинення ними низки воєнних злочинів.
Що таке міжнародне гуманітарне право та як воно працює?
У всіх світових культурах, релігіях та звичаях з давніх-давен сформувалися неписані правила допомагати ближньому, зокрема під час хвороби, травми або поранення; не ображати слабких, особливо жінок та дітей; вести збройну боротьбу тільки з озброєним противником.
В сучасному розумінні правила війни з’явились у ХІХ сторіччі та регламентувались конвенціями протягом ХХ століття. Найбільш концептуальні з них – Женевські конвенції. Перший документ ухвалили у 1864 році на міжнародній конференції. Її скликала Федеральна Рада Швейцарії на пропозицію Женевського, тепер уже Міжнародного Комітету Червоного Хреста. У конвенції йшлося про поліпшення долі поранених на полі бою. Однак із плином часу формувались та доповнювались все нові правила ведення війни. Так, Друга світова показала наскільки катастрофічними можуть бути наслідки жорстокого поводження на війні та боїв без правил. Тому у 1949 році Женевські конвенції набули нового змісту.
Перша конвенція захищає поранених та хворих солдатів під час війни на суші. Також її статті передбачають захист медичного та духовного персоналу, медичних формувань та санітарно-транспортних засобів.
Друга Женевська конвенція захищає поранених, хворих та потерпілих від кораблетрощі військовослужбовців під час війни на морі. За своїм змістом ця конвенція багато в чому повторює положення Першої, але вже на морі. До прикладу, вона захищає госпітальні судна.
Третя Женевська конвенція застосовується до військовополонених. В ній йдеться про умови та місця утримання в полоні. Зокрема, що стосується праці військовополонених, їхніх коштів, отримання гуманітарної допомоги. Також конвенція установлює принцип, що військовополонені мають бути одразу звільнені після завершення активних воєнних дій.
Четверта Женевська конвенція надає захист цивільному населенню, зокрема на окупованій території. Основна частина документа стосується статусу осіб, які користуються захистом, й поводження з ними; також окреслюється різниця між становищем іноземців на території однієї зі сторін конфлікту зі становищем цивільних на окупованій території тощо.
Підписантами Женевських конвенцій є переважна більшість країн світу, зокрема США, держави Європи та Азії, наша Україна. Ба більше: підписантами цих документів є й країни, які ніби визнають їх на словах декларують їх виконання, а натомість грубо порушують правила ведення війни та скоюють воєнні злочини. Так нині вчиняє Російська Федерація.
В Україні на загальнодержавному рівні про дотримання норм Міжнародного гуманітарного права йдеться в Кримінальному кодексі. Зокрема, статтею 438 «Порушення законів і звичаїв війни»; законами України, що вводять в дію статути Внутрішньої служби та Дисциплінарний статус ЗСУ.
Варто зазначити, що у нашого ворога – Російської Федерації - також передбачена відповідальність за вчинення воєнних злочинів. Вона прописана у 34 розділі кримінального кодексу РФ із назвою «Злочини проти миру та безпеки людства».
Зважаючи на важливість положень Міжнародного гуманітарного права, Україна не лише на загальнодержавному, але й на відомчому рівні вимагає дотримання правил війни.
Так, у 2017 році Міністерство оборони України затвердило наказ щодо механізму виконання норм МГП у Збройних Силах. В ньому повністю прописані вимоги основних чотирьох Женевських конвенцій. В українській армії на законодавчому рівні вимагається враховувати вимоги правил війни навіть на етапі планування бойових дій, особливо щодо захисту цивільного населення.
Дотримання правил ведення війни є ознакою професійності армії, гуманності воїнів та демонстрацією бездоганної репутації Збройних сил будь-якої країни.
