Ми повинні нагадувати собі, за що воюємо і що намагаємося зберегти, — Леся Воронюк

Про вагу святкування Всесвітнього Дня вишиванки цьогоріч, яким чином можна долучитися до акції «Подаруй захиснику вишиванку» та про інші культурно-просвітницькі проєкти в ефірі Армія  FМ розповіла засновниця Всесвітнього дня вишиванки, ініціаторка створення Музею української вишиванки та культурна кураторка Леся Воронюк.

 

 

Анастасія Сіроговська: Ініцюючи у 2006 році Всесвітній день вишиванки, чи сподівалися Ви, що ця акція матиме такий резонанс?

Леся Воронюк: Цьогоріч у травні ось уже 16 років Дню вишиванки. Невеличка студентська акція у Чернівцях перетворилася на свято світового масштабу. Щороку до святкування долучається світове українство із понад 100 країн, а також солідарні з Україною іноземці. Усі одягають вишиту сорочку, щоб засвідчити свою підтримку Україні.

Анастасія Сіроговська: Наскільки важливо вдягнути вишивану сорочку у День вишиванки?

Леся Воронюк: Це важливо, щоб показати всенародну єдність навколо наших культурних цінностей. Особливо це актуально цього року, коли в країні точиться війна.  Ми повинні нагадувати собі, за що воюємо і що намагаємося зберегти, а ворогу те, що йому не вдасться зламати дух українців із глибоким культурним корінням. І вишита сорочка якраз є візуальним маркером нашої ідентичності, тоді як мова – це невидимий клей українців.

Анастасія Сіроговська: Якою була історія виникнення вишиванки і чи зріс інтерес до цього предмета гардеробу нині?

Леся Воронюк: Кожен народ мав стій традиційний стрій і ці речі вишивалися вручну, але саме в українців вишита сорочка із побутової переросла у сакральну річ. Це символ нескореності, боротьби та оберіг. Цьогоріч ми відчуваємо поглиблений інтерес не тільки до вишитих сорочок, а й до української мови, заглиблення в українську історію. Щодо вишитих сорочок, ми цьогоріч відновили акцію «Подаруй вишиванку захиснику». Ці подарунки через волонтерів ми передаємо нашим військовим.

Анастасія Сіроговська: Вишиванки на фронті отримують і захисники, і захисниці?

Леся Воронюк: Ми передаємо для чоловіків і для жінок. Ми розуміємо абсолюту вагу і внесок українського жіноцтва у нашу майбутню перемогу.

Анастасія Сіроговська: Як усім охочим доєднатися до акції?

Леся Воронюк: На нашій фейсбук-сторінці  «Всесвітній день вишиванки» можна знайти потрібну інформацію. А загалом можна подарувати вишиту сорочку безпосередньо знайомому військовослужбовцю. Другий варіант – надіслати нам, а ми вже спрямуємо армійцям. Також можна перерахувати кошти нашій організації, яка вже сама закупить сорочки.

Анастасія Сіроговська: Коли можна очікувати на відкриття Музею української вишиванки?

Леся Воронюк: Через війну ми були змушені призупинити процес створення музею. Наша ідея полягала в тому, щоб створити сучасний, діджиталізований музей реліквій та технологій, коли завдяки сучасним пристроям можна було б дізнатися все про українську сорочку та історії, пов’язані з нею. Але зараз це неможливо, тому ми пішли іншим шляхом. Поки неможливо втілити повномасштабну ідею, ми експонуватимемо виставки в Чернівцях.

Анастасія Сіроговська: Де ви знаходите експонати для музею?

Леся Воронюк: Працюємо потужною командою етнографів, науковців, фахівців з відеоконтенту. Експозиції створюються за класичним науковим розумінням. Кожна сорочка відповідає певному регіону, матиме описи, мистецьку цінність. Інші зони будуть присвячені сорочкам видатних українців минулих століть. Там експонуватимуться сорочки Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка та інших видатних українців. І, звичайно, будуть експозиції, пов’язані з війною і з тим, як українці в різні роки намагалися рятувати свої сорочки від ворогів.

Анастасія Сіроговська: Які заходи до Всесвітнього дня вишиванки ви запланували цьогоріч?

Леся Воронюк: Цьогоріч ми на 19 травня не плануємо якихось гучних святкувань, адже зараз це на часі, та й загалом усі наші проєкти завжди мали просвітницьке наповнення. Цього року ми вперше презентуємо відтворену сорочку Степана Бандери. Наші науковці та вишивальниці знайшли в архівах фото Степана Бандери у вишиванці і зробили таку реконструкцію. Також відбуватиметься акція «Народжені у вишиванках» - маленькі вишиті сорочки отримають в пологових будинках новонароджені. Також відбудуться музичні лекторії під назвою «Вкрадені/повернуті пісні». Адже потужний шар саме музичної спадщини свого часу росія просто крала, видаючи за своє. Тож поки захисники боронять землю, ми, діячі культури, намагаємося повертати захоплену українську культуру.

Анастасія Сіроговська: На вашу думку, чому зросла  цікавість серед українців до документальних стрічок «Спадок нації» та «Соловей співає»?

Леся Воронюк: Це два фільми-попередження, що не можна нехтувати культурою та мовою, бо ці невидимі речі мають потужну оборонну здатність. До 24 лютого багато хто вважав, що це не первинне, але щоб виграти війну, ми маємо максимально віддалитися і порвати всі зв’язки з «русским миром» не тільки фізичні, а й культурні.  У фільмі йдеться про те, російськомовні українці – це насправді зросійщені українці. І це дуже влучно пояснює, що сталося з Україною, коли її піддали насильницькій русифікації. І ще важлива деталь: правильно говорити, що ми не переходимо, а повертаємося до української мови, адже наші діди-прадіди говорили українською.

Анастасія Сіроговська: Можна сказати, що мова – це третій фронт під час війни, окрім боротьби інформаційної та за кордони. На вашу думку, як мотивувати людей говорити українською?

Леся Воронюк: Спілкування українською – це свідомий вибір, особливо під час війни. Навіть якщо ви спершу спілкуватиметесь ламаною українською або суржиком, тільки завдяки практиці можна почати говорити рідною мовою.

Анастасія Сіроговська:  Як виникла ідея проєкту «Батьківська хата» і яка його цільова аудиторія?

Леся Воронюк: Це україно-американський проєкт. Здебільшого над ним працюють українці, які живуть у різних містах. Його ідея – зробити максимальну реконструкцію одягу та будинку, музики певного регіону. Проєкт стане в пригоді під час просвітницької роботи з дітьми чи молоддю. За його допомогою можна буде візуально і музично показати, якою була українська культура. Ми виступаємо партнерами у створенні цього проєкту.