Світ вшановує пам'ять борців проти тоталітарних режимів
Пам'ятний день започаткував Європарламент у 2019 році. Датою відзначення став день вбивства польського ротмістра Вітольда Пілецького у 1948 році членами комуністичної партії.
У 2019 році у 80-ту річницю пакту Молотова-Ріббентропа Європейський парламент ухвалив відповідну резолюцію, у якій засудив зусилля кремля з переписування історії. Окремо члени Європарламенту висловили занепокоєння зусиллями нинішнього російського керівництва з відбілювання злочинів, скоєних радянським тоталітарним режимом, і розглядають їх як "небезпечний компонент інформаційної війни проти демократичної Європи".
Європарламентарі також засудили екстремістські і ксенофобські політичні сили і організації в Європі за спотворення історичних фактів і використання символіки і риторики тоталітарної пропаганди. Європейська інтеграція з самого початку була відповіддю на страждання, заподіяні двома світовими війнами, і була побудована як модель миру і примирення, заснована на цінностях, спільних для всіх держав-членів, зазначили у Європарламенті.
Через 80 років після підписання нацистсько-радянського договору (пакту Молотова-Ріббентропа) члени Європарламенту закликали до "загальної культури пам'яті" як способу підвищення стійкості європейців до сучасних загроз демократії.
Українці чи не найбільше у світі постраждали від тоталітарних режимів, які у різні часи формувалися на території Європи. Так, 23 серпня 1939 року, два ворожі тоталітарні режими — Німеччина і Радянський Союз — уклали Договір про ненапад, відомий також як Пакт Молотова-Ріббентропа. У таємному додатку до угоди сторони домовилися про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Цей договір став прологом до Другої світової війни, яка почалася за тиждень після його підписання: 1 вересня 1939 року фашистські війська напали на Польщу, а 17 вересня — радянські розпочали «визволення українців та білорусів з-під влади польських панів та буржуазії».
Саме ситуативний союз Москви та Берліна задля задоволення власних геополітичних апетитів дав поштовх до початку воєнних дій, а водночас і до актуалізації українського питання в Європі. Коли нацистська Німеччина напала на Польщу вранці 1 вересня 1939 року, на Львів впали перші бомби. Від того авіанальоту загинуло 83 особи — цим і розпочалася для українців воєнна катастрофа, яка поглинула людство на декілька наступних років.
Захопивши нові території, радянська влада розпочала політику українізації, проте згодом до цього доєдналися репресії та депортації українців. Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку.
Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років XX століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання (майже 3 мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.
Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури та селянства.
Та найстрашнішим злочином радянського тоталітарного режиму став Голодомор, який вчинив сталінський режим. У XX сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. За різними даними, у 1932-1933 роках від голоду загинуло від 4,5 до 10 мільйонів українців.
І сьогодні, коли вже російський путінський режим розв'язав на нашій землі страшну війну, метою якої є знищення української нації та держави, ми звертаємося до світу із закликом не забувати трагічних уроків історії та припинити спроби задобрити сучасного російського диктатора у його нелюдських намірах.
Нині ми вшановуємо пам'ять всіх мужніх людей, хто ризикував своїми життями задля порятунку співвітчизників із радянських і нацистських таборів, допомагав уникнути примусової депортації та ув'язнення після Другої світової, Праведників народів світу, героїв Кенгірського повстання та лідерів опору в ГУЛАГ. Вічна пам'ять і слава Героям!
