Становлення та розвиток російської пропаганди
Про становлення та розвиток російської пропаганди в ефірі програми Історичний фронт розповів політолог Євген Магда.
Андрій Давидов: Коли російські ЗМІ перестали цуратися відвертої пропаганди у своїх публікаціях?
Євген Магда: Російський істеблішмент після 1991 року Україну завжди вважав тимчасово втраченою територією. Про це говорили і в оточенні Єльцина, і потім в оточенні Путіна. Я б пов'язував зміни, які відбуваються в російській пропагандистській машині з тим, що росія на початку 2000-х почала отримувати величезний обсяг грошей, понад трильйон доларів за експорт енергоресурсів. Ці гроші вона спрямувала не на модернізацію, а на формування достатньо ефективної системи поширення свого бачення ситуації у світі. І ця пропагандистська машина налаштована досить цікаво.
Телеканал Russia Today став частиною інформаційної картинки західного обивателя, адже технічні можливості це дозволяли. Росія не шкодувала грошей на пропаганду, особливо після 2014 року, коли почалося загарбання Криму. Наприклад, на цьому телеканалі працював відомий ведучий Ларрі Кінг. Там не шкодували грошей, щоб купувати вплив. Другий компонент, який активно працював — це агенція Sputnik. Але нас найбільше чіпляли, звичайно, російські соцмережі, функціонування яких у 2017 році на території України було обмежене. А десь із 2018 року вже з'явилися численні анонімні Телеграмканали. Ці носії російської пропаганди працюють досить ефективно nf максимально поширюють кремлівську точку зору.
Андрій Давидов: Із приходом до влади Путіна, які почалися зміни у ЗМІ?
Євген Магда: Однією з особливостей російської внутрішньої політики, яка швидко перетворилася на політику зовнішню, є встановлення контролю над комерційними компаніями. Адже, і НТВ, і ОРТ були комерційними проєктами, які показали себе у 1996 році під час президентських виборів, коли на телевізійному локомотиві Бориса Єльцина втягнули на другий президентський термін. Про процес захоплення НТВ досить цікаво написав російський сатирик Віктор Шендерович в книжці Здесь было НТВ. Наприклад, відомий російський пропагандист Аркадій Мамонтов свого часу починав на НТВ як нібито ліберальний журналіст. Багато менеджерів нинішнього російського телебачення теж свого часу працювали на приватних телеканалах.
Андрій Давидов: Чи вплинула якось Помаранчева революція 2014 року на розвиток пропаганди в росії?
Євген Магда: Так, але цей вплив був не лінійним, як на мене. Відомий російський політолог Гліб Павловський, який є уродженцем Одеси та людиною, яка мала проблеми з радянською владою, у 2014 році був змушений тікати з Києва і потім закликав дати революції по пиці. Росія не тільки розгортала активно мережу телепропаганди. Теза братнього народу була досить підтримуваною в українському суспільстві, мабуть, причина в тому, що століття нашої бездержавності був такий постколоніальний підхід колонізаторів до колишньої митрополії, і це сильно відчувалося.
Росія робила ставку й на кінематограф. У серіалі Ліквідація за сюжетом загони УПА виходять з катакомб і підпорядковуються німецькому командуванню. Це ніякій критиці не піддається. І зрозуміло, що не просто так було запрограмовано. Російські пропагандисти чимало зусиль приділяють таким моментам створення відповідної паралельної реальності. І з цим треба активно працювати.
Я відстежував, що могло спровокувати дії рашистів, які відбуваються останні три місяці проти України, і розумію, що одним з інструментів міг бути фільм Солнцепек, що є огидною і брутальною версією подій на Донбасі. Його, швидше за все, показували у військових частинах, які потім вирушили на Україну. Тож росія широко використовує гуманітарні інструменти, щоб впливати на ситуацію в Україні і навколо.
Андрій Давидов: Сплеск російської пропаганди у соцмережах відбувся із початком створення Однокласників і ВКонтакті, чи все ж на початку 2010 років?
Євген Магда: Думаю, що росіяни були змушені перебудовуватися на ходу. І звичайно, що Однокласники та ВКонтакті почали використовуватися як платформи для пропаганди. Не всі розуміють, для чого було обмежувати вплив російських соцмереж у 2017 році, а відповідь проста: зникла можливість для мільйонів офісних працівників на роботі посьорбати свіжої пропаганди. Адже через соцмережі пропаганда досить ефективна, і не тільки через наявність ботів і тролів, а й через те, що спрацьовує формат авторитетів, що у "кожного може бути своя думка" та елементи постправди.
Андрій Давидов: Зважаючи, що місцеві пропагандисти накачали росіян по вінця ідеями звільнення України від "нацизму", якими можуть бути їхні подальші кроки?
Євген Магда: Одна з особливостей ситуації 2022 року, у порівнянні з 2014 роком — російській пропаганді не вірять на Заході. Якщо у 2014 році реферною точкою стало знищення літака рейсу MH17, то зараз російську пропаганду на Заході сприймають критично. Тому росія намагається заходити в інший спосіб — через соцмережі, локальні медіа, виробництво медіасюжетів для різних регіональних компаній. Яскравий приклад використання російськими пропагандистами француза, на прізвище Боке, який розповідав на початку травня жахи про бійців Азова та начебто здійснені ними злочини в Бучі. Хоча потім з'ясувалося, що у квітні він в Україну навіть не в'їжджав. Тобто люди, які готують ці пропагандистки викиди, добре розуміють структуру медіа і структуру стереотипів у тій країні, яку вони використовують для тиску на свідомість. Пропагандисти, у випадку роботи в ЄС, мають працювати над тим, щоб піддавати сумніву твердження українців, розпалювати ненависть до українських біженців, повторювати тези, що Україні не треба давати зброю, що злочини російських окупантів — вигадка і так далі. І ці всі викиди треба відстежувати і їм активно протидіяти.
Андрій Давидов: Наскільки зараз якісна така пропаганда?
Євген Магда: Не можна недооцінювати супротивника. Звичайно, росіяни намагаються широко працювати. Ресурсна база російської пропаганди значна, вони можуть шукати собі різноманітних виконавців і підганяти їх під кожне технологічне завдання.
