Три місяці повномасштабного вторгнення: росія не може проводити масштабні операції
Про три місяці повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну в ефірі програми Резонанс розповів військовий експерт Микола Бєлєсков.
Андрій Давидов: Що спонукало росію на повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року?
Микола Бєлєсков: Тема справжніх причин повномасштабного вторгнення росії в Україну — це цікаве питання, тому що, з одного боку росія справді надавала відповідні пояснення, але в основному мова йшла про загрозу з боку НАТО, про розширення НАТО, про якусь міфічну загрозу для росії. Більше схоже на те, що російська федерація перейшла в повномасштабний наступ через поєднання двох факторів. Обмежена агресія росії проти України на Донбасі і в Криму запустила процес, який все більше віддаляв Україну від росії. Російська федерація втрачала Україну, змінювалась ідентичність українського населення й фактично про повернення України у свою сферу впливу не воєнними чинниками не могло йти мови. Цей процес, який запустила росія вісім років тому, відбувся через брак інших факторів впливу на Україну. До 2014 року росія намагалася впливати на України не військовими засобами, після 2014 року — це була обмежена військова агресія, поруч з інформаційним впливом, енергетичним тиском. Але це не зупиняло процесу віддалення України від росії. Тобто, основні причини повномасштабного вторгнення росії в Україну: прогресивна втрата впливу на Україну та послаблення інших інструментів впливу. Якщо Україна виходить зі сфери впливу, а інші інструменти не працюють, при цьому Україна багато ресурсів вкладає в збройні сили, то чому б їм не застосувати військовий інструмент впливу.
Андрій Давидов: Нещодавно Фінляндія та Швеція подали заявку на вступ в НАТО. Що в цьому плані мусила б зробити росія?
Микола Бєлєсков: По-перше, те що Швеція та Фінляндія вступають в НАТО, це гарний приклад того, що росія зовсім протилежні результати поставлених цілей. В них недолуга, неправильна, короткозора політика.Вони хотіли зупинити розширення НАТО вторгненням в Україну, а вийшло навпаки. Вони отримали те, що дві нейтральні країни вирішили відмовитися від цієї політики. Це такий цікавий кейс коли отримують прямо протилежні результати, ніж бажані. Росія нічого не може зробити, окрім як погрожувати ядерною зброєю. Основна частина потужності росії біля України, це майже не залишає інструментів тиску. Окрім того, Фінляндія має безпосередній, протяжний коридор з росією, не нехтувала збройними силами, розвивала їх в контексті миротворчих операцій, регіональної боротьби з тероризмом. На території Фінляндії та Швеціії НАТО зможе розміщувати додаткові сили. При збережених того рівня загрози, який є і навіть посиленні загрози, Фінляндія зможе сама з ними боротися. Автоматичного збільшення присутності НАТО на території Фінляндії не буде. Можливо будуть якісь навчання, тимчасова присутність. А постійна присутність НАТО на території Фінляндії може бути тільки за умови підтягнення військ рф до кордонів з Фінляндією, що зараз дуже важко уявити. росії просто немає чим погрожувати.
Андрій Давидов: Чому деякі країни заходу в перші дні війни не вірили в Україну?
Микола Бєлєсков: Я вважаю, що ту спрацював комплекс чинників. Їхня аналітика базувалася на кількісних показниках і не враховувала якісні показники. Вони думали, що маючи більше техніки та живої сили росія зможе виконати поставлені завдання. Окрім того, росіянами декілька років проводилася інформаційна операція, в якій вони дуже сильно перебільшували свій потенціал. Створювалася картинка, якої насправді не було. Особливо щодо модернізації озброєння та можливостей вести сучасний бій. Жертвами цього в першу чергу стали західні експерти, вони впливали на оцінку засобами масової інформації даючи коментарі та впливали на оцінку уряду деяких країн. Тому саме ми і отримували такі оцінки, що Київ паде за 96 годин і росії буде легко досягнути своїх політичних цілей саме застосуванням військового інструменту.
Андрій Давидов: На офіційній сторінці Генерального Штабу ЗС України кожен день публікуються втрати противника. Чи є якісь інші данні про їхні втрати та чи можна взагалі їх підрахувати?
Микола Бєлєсков: Це дуже складне завдання. Навіть те, що проводиться, наприклад, ресурсом Орікс, який намагається верифікувати втрати є певні нюанси, які роблять їхні обрахунки не повністю відповідними дійсності. Коли вже вдається підрахувати ту техніку, яка була знищена на звільнених територіях, насправді є нюанс.
Андрій Давидов: Загалом російська армія після українського "бліцкригу" на що вона взагалі здатна?
Микола Бєлєсков: Я вважаю, що після того, як кремль відмовився переводити країну на рейки мобілізації серйозно, а не якусь приховану та часткову, не кидати якісь невеликі додаткові сили постійно в бій, враховуючи їхні втрати на Донбасі, не маючи значного додаткового приплив ресурсів для поповнення сил і засобів кремль буде змушений перейти до оборони тих рубежів, які вони займають, можливо десь навіть відійти, щоб заощадити ресурси. Можливо десь за місяць росія буде змушена перейти до оборони. У них темпи спалювання ресурсів набагато швидші, ніж темпи поповнення. Росія далі не може проводити якісь масштабні наступальні операції з метою оточення і розгрому українських сил.
Андрій Давидов: А загалом російська армія надалі буде в якому стані?
Микола Бєлєсков: Це буде армія неспроможна виконувати наступальні операції для прориву фронту, для оточення. Це максимум буде армія, яка зможе обороняти зайняті рубежі. Формально росія накопичила багато техніки, але не змогла використати початкові переваги, які мала. При тому, що спробувати відновитися до рівня 24 лютого 2022 року буде дуже важко.
Андрій Давидов: Коли очікувати наступ України і який він матиме вигляд?
Микола Бєлєсков: Наступ можливий, якщо ми змінимо співвідношення сил. Якщо ми отримаємо якісну перевагу. Ми чекаємо постачання більш серйозних артилерійських систем. Ми ставимо питання про отримання пускових систем М270 та М242, які дозволятимуть працювати в більшій глибині російської оборони, швидше і масованіше знищувати пріоритетні об’єкти. Питання постає не в часі, а в співвідношенні сил. Без належного притока належної техніки, в першу чергу артилерійської, є загроза, що на значній ділянці фронту просто почнеться позиційне протистояння, коли росіяни вже не можуть наступати, а ми ще не можемо наступати. Тому ми так активно два місяці лобіюємо постачання відповідної техніки. Це питання номер один для нас.
Далі все буде залежати від конфігурації фронту, умовно кажучи, зараз наступ має бути навіть не на схід, а на південь, на Запорізьку область. Завдавати удару на Мелітополь, а потім звідти загрожуючи Криму і Херсону, можна було б досягнути ефекту звільнення значної частини півдня України.
Андрій Давидов: На яку дальність застосування має бути наступна партія ракетного артилерійського озброєння?
Микола Бєлєсков: Нам потрібні Гаубиці М777, що працювати в більшій глибині та пригнічувати відповідні цілі та необхідні пускові М270 та М242. Для того, щоб бити ворога по фронту й ізолювати район ведення наступальної операції, громити ворога по частинах та не давати йому підводити резерви.
