Угода між Китаєм та Іраном: Демократичні країни знаходяться в ідеологічному протистоянні з автократіями

Угода між Китаєм та Іраном: Демократичні країни знаходяться в ідеологічному протистоянні з автократіями

Минулої суботи Китай та Іран підписали всеохоплюючу угоду, що має визначити економічні, політичні та торгові відносини протягом наступних 25 років. Пекін планує інвестувати в Іран і купувати нафту в Ісламській Республіці. Це створює додаткове напруження у відносинах зі США. 

У програмі Міжнародний огляд про ситуацію, що складається після угоди, поговорили з нашим гостем Денисом Москаликом, координатором напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій "Доктрина".

Андрій Давидов: Чи нагадують відносини між Китаєм та Іраном відносини між Німецькою Демократичною Республікою та СРСР минулого століття?

Денис Моксалик: Безумовно. Ми тут бачимо відносини старшого та молодшого партнера. Молодший партнер займає місце постачальника ресурсів, старший — є основною технологічною державою цього союзу, яка протистоїть Західним державам. В першу чергу — США. Внаслідок цього відбувається становлення нового альтернативного світу, яким він був після завершення Другої світової війни. Про це попереджав 9-й генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш, що світ зараз не може собі дозволити створення двох паралельних систем.

Андрій Давидов: А чому саме Китай відіграє головну роль? Адже для українців природно, що саме Росія намагається підлаштувати світову політику під себе.

Денис Моксалик: Росія сама намагається відігравати роль молодшого партнера, балансуючи між відносинами зі США та Європою. У тому протистоянні, що розгортається між Китаєм і Заходом, Росія намагається розіграти "золоту акцію" — треба з нами домовлятися. А якщо Росії не дадуть діяти у власній зоні впливу чи тій, яку вона вважає своєю, то Росія піде під Китай. І надасть свої ресурси, щоб Китай став єдиною Наддержавою.

Андрій Давидов: Що передувало угоді між Китаєм та Іраном?

Денис Моксалик: Налагодження стратегічних контактів почалось з 2016 року, з візиту лідера Китаю Сі Цзіньпіня до Ірану. І з 2017 року, коли Дональд Трамп розірвав Ядерну угоду. Це попередня угода, яка у 2015 році досягнута між Іраном і групою світових держав: Групою 5 + 1 (постійними членами Ради Безпеки ООН — США, Великою Британією, Росією, Францією і Китаєм — плюс Німеччиною) та Європейським Союзом. Відповідно до угоди, Іран мусив зменшити свої ядерні розробки, щоб з нього зняли економічні санкції.

Проблема в тому, що Іран надто залежить від експорту нафти. По суті Китай, домовляючись з Іраном, нейтралізує зусилля США з протидії ядерній програмі Ірану та його становленню як регіональної держави.

Андрій Давидов: Хто в регіоні може протистояти Ірану?

Денис Моксалик: Це Ізраїль, Туреччина, Саудівська Аравія, Об'єднанні Арабські Емірати, Катар, Оман, Бахрейн, Кувейт. Навколо цього відбувався загальний політичний процес на Близькому Сході останнього року президентства Трампа. Це ж триває і при президенті Джо Байдені.

Своєю чергою, Іран разом з Китаєм і Росією формують іншу, альтернативну, коаліцію — антиамериканську, яка має глобальніший характер. 

Андрій Давидов: Наскільки країни Близького Сходу готові до війни з Іраном?

Денис Моксалик: Залежно від того, яким буде це протистояння. Іран дуже сильно посилився. Окрім того, посилилась і Хезболла завдяки Ірану і опосередковано Китаю. Сучасне озброєння Ірану — це китайське або російське озброєння. 

Андрій Давидов: Західні країни можуть бомбардувати ядерні об'єкти Ірану, якщо останній не відмовиться від створення ядерної зброї?

Денис Моксалик: Вони готові, але мусять цього всілякого уникати. Війна з Іраном на його території досить проблематична. Вони можуть все розбомбити, але матимуть наслідки через іранську агентуру, через удари Ірану по Саудівській Аравії, Ізраїлю. Іран побудував цілі підземні міста, наповнені ракетами. Вони будуть невразливими для бомбардувань. Таким чином, Іран зможе фактично завдавати удару по всіх союзниках США в регіоні.

Андрій Давидов: Яку мету переслідує Китай в найближчі роки?

Денис Моксалик: Китайська Народна Республіка успішно будує навколо себе альтернативний світ, свою коаліцію, завдяки економічному впливу, спільним навчанням з іранцями та росіянами в Індійському океані. Це пряма загроза партнерам США в цьому регіоні. За таких умов неможливо розв'язати конфлікт чисто дипломатичним шляхом. 

Андрій Давидов: Хто ще спирається на Китай, окрім Ірану та Росії?

Денис Моксалик: Це країни Шанхайської організації співробітництва -  М'янма, Таїланд. Країни Південно-Східної Азії, що втягуватимуться у сферу впливу Китаю економічно. Також країни Африканського континенту, які залежні від китайських кредитів, технічної допомоги. Мова йде і про Південну Америку. Зараз Китай активно вліз на задній двір Сполучених Штатів.

Андрій Давидов: Чи можемо стверджувати, що почалась "Холодна війна-2"?

Денис Моксалик: Ми можемо процитувати Джо Байдена під час його першої пресконференції: "Демократичні країни на чолі зі США знаходяться в ідеологічному протистоянні з автократіями. В першу чергу з Китаєм, Росією та їхніми союзниками". Це найкраще передає нинішню ситуацію у світі. 

Андрій Давидов: Це схоже на промову Вінстона Черчилля у Фултоні?

Денис Моксалик: Дуже схоже. Це декларація, якої не було з боку лідерів Сполучених Штатів із часів Холодної війни. Це повторення по-новому протистояння у світі.

Андрій Давидов: А заява Байдена, що Путін вбивця?

Денис Моксалик: Це вкрай недипломатична заява. Вона свідчить, що не створюються можливості для подальших компромісів. Повернутися до ситуації Барака Обами, перезавантажити відносини неможливо. Зараз створюється стратегія тиску на Китай, Росію та їхніх союзників.

Відео сайту Радіо Свобода