Україна вшановує пам'ять жертв політичних репресій
Щороку в третю неділю травня по всій країні проводяться заходи, присвячені пам’яті про ті трагічні події. 2 червня 1937 р. Політбюро ЦК ВКП (б) ухвалив постанову ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якої 5 серпня того ж року вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масовим репресіям.
Великий терор характеризують гігантські масштаби репресій, фальсифікації звинувачень, безпрецедентна плановість, його надзвичайно закритий характер, непередбачуваність загрози арешту, загальний страх, кругова порука, цинізм, офіційна пропагандистська брехня і, як наслідок, — девальвація цінності людського життя та свободи, роз’єднання суспільства, відмова від вільного мислення.
Розпочалася чітко спланована та організована операція. Органи внутрішніх справ перебрали на себе право позасудової діяльності. Райвідділи та міськвідділи НКВС за заздалегідь складеними списками заарештували тисячі людей, а "трійки" заочно виносили їм вироки про розстріл або довготермінові строки ув’язнення.
Під репресії в Україні потрапили представники органів влади, радянської інтелігенції, внутрішніх справ, військовослужбовці, керівники підприємств, установ та організацій, селяни — всі, у кому сталінський режим вбачав загрозу своєму існуванню.
Вже до середини листопада 1938 р. без суду було винесено 681 692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Понад 1,7 млн людей відправили у табори. Понад 2 млн 800 тисяч — стали жертвами розкуркулення та депортацій з України. В Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин засудили до розстрілу. Решту відправили до в'язниць і таборів.
Політичні репресії проти „інакомислячих” громадян СРСР тривали до розпаду імперії. Після «хрущовської відлиги» масові розстріли в’язнів сумління припинили. Але залишалися катування у в’язницях, психлікарнях, таборах особливого режиму на каторжних роботах.
Упродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.
Один із трагічних символів тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі розташоване найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де наприкінці 1930-х – у 1940-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. Однією з найкривавіших стала ніч у Києві 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВС було розстріляно 563 людини. На сьогодні вже встановлено імена понад 19 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання жертв сталінських репресій.
27 жовтня — 4 листопада 1937 року в урочищі Сандармох поблизу міста Медвеж'єгорськ у Карелії з нагоди наближення 20-річчя Жовтневої революції було розстріляно 1111 осіб, з них 287 українців та осіб, долі яких пов’язані з Україною.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». У 2018 році Верховна Рада проголосувала за Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Закон суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію
У 2020 році в Україні створили електронну базу даних про жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму «Український мартиролог XX століття», де вже зараз міститься інформація про майже 57 тисяч репресованих осіб. У базі даних є доступною інформація про репресованих мешканців нині тимчасово окупованих територій. База містить кілька тисяч карток державних архівів АРК, Донецької, Луганської областей, документів, оригінали яких, на жаль, не контролюються Україною.
У цей скорботний день Україна вшановує пам'ять усіх закатованих страшною тоталітарною машиною, яка без вагань знищувала на своєму шляху людські життя та долі. Пам’ятаймо про ці жахливі злочини, щоб не допустити їх у майбутньому.
