Українці святкують Вербну неділю

Українці святкують Вербну неділю

Вербна неділя — останній день перед Страсним тижнем, останнім та найсуворішим тижнем посту перед Великоднем. Свято щорічно відзначається православними, католиками та протестантами. Дата свята залежить від дня святкування Великодня. Традиційно воно відзначається у шосту неділю Великого посту, рівно за тиждень до Світлого Христового Воскресіння. Оскільки Великдень у 2021 році відзначається 2 травня, то Вербна неділя припадає на 25 квітня.
 


Історія свята триває ось уже 21 століття і описана у Святому Письмі. У цей день Ісус Христос воскресив померлого Лазаря у Віфанії, і цей унікальний випадок став відомий завдяки очевидцям, які рознесли звістку про чудо. Коли Ісус завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені та радісні, тож зустрічали його з почестями: співали пісні на його честь, кидали під ноги квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутися ним до чуда, яке було втілене в обличчі Ісуса Христа. Цей визначний день увійшов в історію і святкується досі.

Головний атрибут свята в Україні — освячені вербові гілочки, які повинні простояти цілий рік як символ прийняття Христа і Його великої жертви.

Але чому в Україні освячують саме вербу? Цьому є два пояснення. Перше, просте — у нас не ростуть пальмові дерева, а от вербових гілок вдосталь. І у цей час вони якраз починають розпускати свої бруньки. Друге пояснення відсилає нас у часи Трипільської культури. Вже тоді в українців існувала Вербна неділя, або ж навіть цілий Вербний тиждень — давнє народне свято, яке мало назву Вербиця. Верба є символічним деревом в українській культурі. Наші предки вірили, що на вербі перепочивають душі і добрі духи, а значить її гілки приносять у дім світлу енергетику та щастя. 

З приходом християнства на територію Русі — це свято прив’язали до свята Входу Господнього в Єрусалим. Українські християни змінили пальму на вербу, та почали святити її у церкві. У неділю прикрашали освяченими гілками весь будинок.

У віруючих цей день вважається священним, тому працювати у Вербну неділю категорично заборонено. І це стосується не лише роботи, чи домашньої важкої праці. Не слід навіть зайвий раз розчісувати волосся чи взагалі виконувати якісь повсякденні завдання. Тож їжу до цього дня слід було готувати ще з вечора суботи. Це стосувалось і випікання святкових хлібців, якими частували у неділю худобу і святкової вечері, яка передбачала послаблення посту. Люди вірили, що навіть найменша праця у цей день могла накликати на них біду.
Звісно ж, до заборон цього дня відносяться також м’ясні страви, та інші обмеження великого посту, які триватимуть ще протягом тижня до Великодня. Правда, у цей день можна їсти рибу і випити трохи червоного вина.

Також не можна на Вербну неділю сваритися, ображатися, лаятися і іншим чином провокувати негатив;думати про погане; напиватися, влаштовувати гучні святкування.

Гілкам верби наші предки здавна приписували цілющі і магічні властивості. Освячена верба вважалася оберегом для всієї родини: її гілкою торкалися до близьких людей, бажаючи їм здоров’я і щастя. Є такий обряд, коли після церковної служби, прийшовши додому, люди б’ють один одного вербними гілками і примовляють: "Не я б’ю, верба б’є. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля". Люди вірять, що після цього до людини прийде здоров’я, сила і благополуччя.

Щоб отримати гарний урожай, перед початком сезону польових робіт слід увіткнути в землю гілочки верби.

Перед початком важливої справи слід з’їсти декілька бруньок верби, припасеної у Вербну неділю, — це допоможе залучити удачу.