Українські патріоти сидять в тюрмах за неготовність відбілювати злочини Кремля, — Еміне Джеппар

Українські патріоти сидять в тюрмах за неготовність відбілювати злочини Кремля, — Еміне Джеппар

Перший заступник міністра закордонних справ України Еміне Джеппар у програмі "Мілітарі навігатор" розповіла про жорстокі злочини, які Росія коїть проти кримських татар, як український уряд висвітлює анексію Криму та порушення прав людини на міжнародній арені.

 

 

 

 

Ірина Зінчук: 18 травня 2020 року Вас призначили на посаду першого заступника міністра закордонних справ України. І тоді Дмитро Кулеба написав на своїй сторінці у Фейсбук: «Команда поповнилась сильним гравцем. Еміне куруватиме такі напрями, як публічна дипломатія, міжнародні організації, державний протокол і Крим». Відтоді минуло майже 3 місяці. Розкажіть, як почуваєтесь на цій посаді й що вдалося вже зробити?

Еміне Джеппар: Від моменту оголошення цієї інформації до фактичного призначення минуло понад 2 місяців. Я тільки трохи більше як місяць на посаді. У нас триває процес трансформації. Доєднались ще кілька заступників, створена зіркова команда молодих професійних заступників і міністра, для кого серед пріоритетів — Крим та окуповані території. Мені здається, є всі передумови досягти результату, особливо коли мова йде про окупований Крим.

Ірина Зінчук: В ЗМІ багато інформації, що ви опікуєтесь саме правозахисною темою і наслідками порушень прав людини під час збройного конфлікту. Розкажіть про цей напрям діяльності?

Еміне Джеппар: Це не тільки кримські татари, а десятки тисяч громадян України, яких фактично вичавлюють з півострова. У Криму активно розбудовується інфраструктура: дороги, школи, садочки, лікарня, новий аеропорт. Але дуже важливо розуміти контекст, для чого все це робиться. Росія бачить Крим як військову базу, а не перлину туризму. Нині на півострів сотнями тисяч приїздять цивільні з Росії, щоб змінювати демографічний ландшафт, і таким чином лояльність до Російської Федерації. І тому все, що будується, або з військовою метою, або для дітей працівників ФСБ, які тисячами приїздять в Крим. Одне з головних завдань міністерства — захист громадян України. 1 липня були установчі збори Платформи міжнародної дії зі звільнення громадян України в окупованому Криму і політв’язнів. Ми хочемо скоординувати наші зусилля із захисту інтересів на міжнародній арені головним чином, щоб донести інформацію про обшуки, переслідування за політичними, релігійними ознаками. Щодо кримських татар, Росія за різних форм існування та часів намагалась знищити корінне населення, бо воно їм як кістка поперек горла в міфі, який нав’язується усьому світу, що Крим — це якась сакральна земля для Росії у відтворенні такої собі російської імперії Путіна. І щоб це сталось, потрібно позбавитись від найменш лояльного населення — кримських татар, — які борються сотні років. Сотні кримських татар і українців сидять в тюрмах за неготовність відбілювати злочини Кремля.

Ірина Зінчук: Нещодавно прочитала інформацію, що на території тимчасово окупованого Криму українську мову вивчають всього 300 осіб, і це здебільшого кримські татари. На Вашу думку, як надалі розвиватиметься ситуація?

Еміне Джеппар: Це теж елемент системної політики знищення українськості. Конституція окупанта каже, що є три державні мови: російська, українська, кримськотатарська. А насправді це не так. До окупації українську освіту в Криму здобували трішки більше, ніж 200 тис. учнів, серед них 90% — в російськомовних школах і 6,5% — в україномовних. Зараз 0,2% дітей навчаються українською. Для того ж, і викладачі, і учні – це кримські татари. Щодо кримськотатарських шкіл, там кримськотатарська вивчається лише факультативно, а викладання відбувається російською мовою.

Ірина Зінчук: Росія створила в Криму нестерпні умови для проукраїнських активістів, яка політика міністерства у цьому напрямі?

—Наша мета — консолідувати міжнародних партнерів навколо наших національних інтересів. Зроблено величезну роботу ще у 2014 році, коли світ ще не зовсім розумів, що відбувається. Зокрема, голосування резолюції в межах ООН, яку підтримали понад 100 країн, підтвердивши, що Крим — це Україна! Ми прагнемо максимально інформувати міжнародну спільноту про реальну ситуацію в окупованому Криму. Розробили стратегію деокупації Криму. Вважаємо, що має бути загальнонаціональний документ, який визначатиме різні сфери політики в питаннях деокупації. Один з елементів реалізації стратегії – запуск міжнародної платформи з акцентом на питаннях безпеки. Концепція платформи затверджена в МЗС та президентом України. Тепер ми формалізуємо процеси, а десь з осені почнемо широке коло консультацій з партнерами і запрошення країн приєднатися до цієї платформи.

Ірина Зінчук: Чи має стратегія деокупації Криму часові межі?

Еміне Джеппар: Стратегія спрямована на повернення Криму. І щорічно розробляється план дій на її виконання. План буде оновлюватись відповідно до світової політичної кон’юнктури.

Ірина Зінчук: Ви зазначили, що МЗС опікується тим, щоб говорити на міжнародному рівні про окупацію Криму. Які незабаром плануєте спільні заходи з іншими країнами щодо цього питання?

Еміне Джеппар: Відень, Женева, Страсбург, Нью-Йорк, ООН, Європейське відділення ООН, ОБСЄ, Рада Європи та ще багато майданчиків, де щоденно на різних заходах наші представники інформують світ про те, що відбувається в Україні щодо окупованого Криму та війни. Дуже важливий оцей офіційний трек, тому що Росія намагається активно використати міжнародну арену для умовної легітимізації статусу кво на окупованих територіях, особливо активно це відбувається з Кримом.

Ірина Зінчук: Як Ви оцінюєте силу реакції міжнародної спільноти на те, що Крим захоплений Росією, що триває окупація Донбасу?

Еміне Джеппар: Окрім того, що в нас є своє домашнє завдання в розробці відповідних політичних треків, міжнародний сегмент дуже важливий. Зважаючи на зовнішні загрози, підтримка інших країн світу надважлива. Мені здається, ми її маємо. У 2014 році за резолюцію в межах ООН за територіальну цілісність проголосували понад сотня країн. Це показник, що обдурити світ неможливо. Росія вкладає щорічно близько 4 млрд доларів у створення оцих інформаційних бульбашок з метою відбілювання своїх злочинів, але світ їй не вірить.