Український гімн, вірші і національні костюми. Як діти з Донбасу відпочивають в Австрії?

11 дітей з міста Новоайдар, що на Луганщині прибули в Австрію на відпочинок. Приймають маленьких українців жителі містечка Вайнбург. Організували поїздку дипломатичне представництво України в Австрії та гуманітарна організація "Глобал 2000".

 

 

 

Що очікує у цій мандрівці юних луганчан, ми спитали у Надзвичайного і Повноважного Посла України в Австрії Олександра Щерби, який був з нами на прямому зв’язку.

Ця програма, яка триває понад 20 років. Спочатку допомагали дітям Чорнобиля. Але зараз вона набула ширшого масштабу. Спочатку запрошували дітей з Києва або Харкова, але в останні роки, у зв’язку з війною, почали запрошувати з Донбасу. Минулого року це було Рубіжне, цього року – Новий Айдар.

За словами Олександра Щерби, програма має дві частини: по-перше, Австрію відвідують діти, хворі на лейкемію або ті, які проходять реабілітацію. Здебільшого вони перебувають в тих містах, де є великі шпиталі, в яких можна надавати медичне лікування. Цього року - маленьке місто Ібсн на Дунаї. Там група з 20 дітей.                                                                             

11 дітей з Донбасу поїхали в маленьке містечко Вайнберг. Відбирали їх особисто австрійці. Здебільшого, це діти або ті, які мають проблеми зі здоров”ям, або діти із сімей, яким матеріально важко. В Австрії малеча проведе 2 тижні. Австрійці їх дуже радо зустрічають. Завжди багато охочих запросити у гості або чимось пригостити. Мешкають вони у місцевій школі.

- Там, де зараз діти з Луганщини, дуже крсива місцевість. Наші маленькі гості ходять в походи, плавають на човнах. Неймовірні умови для тих, хто любить лазити по скелях. Там спеціальне обладнання, де можна підніматися на висоту зі страхуванням, тобто для хлопчиків – просто рай. А наступного тижня ми запрошуємо їх до Відня і влаштовуємо один день Відня. Вони подивляться місто, сходять в зоопарк, ми будемо про них піклуватися. Минулого року мама одного хлопчика написала мені у Фейсбуці: «Боже мій, я не впізнаю, мій хлопчик нарешті посміхнувся». Це такі діти, яким дуже важко. Вони опинились або безпосередньо в пеклі, або поруч з пеклом війни. Те, що ці діти приїжджають в чудову країну, де мир і спокій, де вони оточені любов’ю, де їм весело і потім вони повертаються з такими посмішками, це – найвища нагорода.