Український Схід, український Донбас: історія, яка йде по спіралі
Проте, перша за все, потрібно розуміти, що таке Донбас. «Донбас» - це суто історико-географічно-економічна назва, яка виникла в 19 сторіччі і означає територію, на якій на той момент розпочався видобуток кам’яного вугілля.
Але з історичної точки зору правильніше буде називати ці землі Донщина. Тобто, землі, прилеглі до Сіверського-Донця, Дону. Якщо брати сучасний центральний Донбас. Окремо маємо виділи Приазов’я, узбережжя Азовського моря, фактично – від Дніпра до Міуса і окремий регіон до Сходу, це Слобожанщина.
Фактично ці території розвивалися в контексті історії євразійського степу. Це степовий регіон, переважно зі степовим і змінним населенням. Від давніших часів там мешкали різні кочові племена, від пам’яток скіфів, сарматів. Починаючи від 11-14 сторіч починається на Схід проникнення вихідців з Наддніпрянщини, вихідців з Русі. На початку 12 століття відбувалися походи Володимира Мономаха в степ. І, фактично, руські (бо тогочасна назва нашої держави Русь) війська доходили до Сіверського Донця, майже до узбережжя Азовського моря. Пізніше відбулася битва на Калці, де в бою зійшлися війська коаліції руських князівств і половців та монгольські війська. Ця битва призведе до того, що руська експансія в степ припиниться і виникне таке явище, як Дике поле.
Хоча, воно й не було таким вже Диким. Через нього йшли торгівельні шляхи, там з’являлися поселення, промисли. Населення там було постійно. Воно називалося Диким, бо там не було влади. В тому розумінні, в якому влада була на інших землях. Ці території давали людям можливість жити вільним життям і формувати спільноти, які зараз модно називати «фронтіри» - спільноти кордону. Дике поле часто порівнюють з Диким Заходом. Колонізація Дикого поля дуже нагадувала колонізацію Дикого Заходу.
Тут варто згадати про українське козацтво, яке з кінця 15 століття починає дуже активно проникати в степ, освоювати низ Дніпра і Приазов’я. Відтоді там починає з’являтися велика кількість міст, які існують і до теперішнього часу. Деякі змінили назву, деякі залишили, деякі видозмінили. Наприклад, Краматорськ – історична назва Крам над Тором, Слов’янськ – історична назва Тор. Це стандартні історичні назви,як Бахмут, які свідчать про те, що перебування українців на цій території є значно давнішим.
Минулого тижня президент України присвоїв почесні найменування двом підрозділам Нацгвардії. Полк оперативного призначення в Маріуполі отримав найменування Дмитра Вишневецького, а полк у Вінниці отримав ім’я Івана Богуна. Ці дві персоналії були надзвичайно активними під час подій кінця 16 - початку 17 століть на сучасному Донбасі. І, як не дивно, основними їхніми супротивниками були донські козаки, московське царство. Якраз йшла боротьба за встановлення контролю на лінії Сіверського Донця і хто контролюватиме торгівельні шляхи. Від середини 17 століття починається масове заселення цих регіонів українцями і особливо воно прискориться в ході війни Хмельницького. Тоді масово заселятиметься Слобожанщина, території навколо сучасного Харкова.
Ми можемо говорити про те, що території, які зараз є Слобожанщиною, територією Луганської і Донецької областей – це не край української історії цих територій. Взагалі-то, українці проходили значно далі.
Слобожанщина включала раніше не лише території нинішньої Харківщини, Сумщини та частину Полтавщини, але й Курську область, Білгородську, Вороніж – які зараз територія РФ.
Коли ми говоримо про український Схід, ми замикаємось у межах сучасних державних кордонів. Але, окрім цих кордонів у нас є межа етнічного розселення українців.
В кінці 18 століття українців масово переселили на Кубань. Таким чином, там з’явилась величезна українська спільнота. Поява цієї спільноти і її активна діяльність дасть можливість Миколі Міхновському у своїй праці 20 століття «Самостійна Україна» визначити, що українські землі є неподільними від Карпат до Кавказу. Якраз, оці місця компактного поселення українців за межам України називатимуть клинами.
Клин, який знаходився на Кубані, називали Малиновим клином. На честь прапору, який був прапором українських козаків – малинового кольору. Малиновий колір є і в сучасному прапорі Кубані.
Було ще два поселення. Сірий клин – це місце поселення українців в Північному Казахстані, Північній Сибірі. Воно з’явилося під час Столипінської реформи, коли українці виїжджали за межі України, внаслідок трудової міграції.
І величезне українське утворення Зелений клин – це далекий російський схід – Камчатка. Там також було багато українців. Але ці сторінки історії випадають. Український схід значно далі, ніж ми звикли.
Як зараз стверджують українські історики, колонізація цих районів українцями була здійснена мечем та плугом. Тобто, одночасно ці території і завойовувалися, на них встановлювався військовий контроль, але одночасно вони включалися в господарство.
В 19 столітті, коли відкривають Донецький кам’яний басейн, Дніпровський залізо-рудний басейн, - тоді і з’являється поняття Донбас і тоді відразу туди заходять іноземні інвестиції.
Донецьк, як місто, починається з селища Юзівка, названого на честь Джона Юза, - британського походження. Людини, яка фактично власним коштом почала розбудовувати і давати людям роботу. Але при цьому для Донбасу характерна величезна строкатість етнічного населення. Через колоніальну політику Росії, українська спільнота почала розбавлятися іншими. Після того, як росіяни у 1783 році встановлять контроль над Кримом, відбудеться перша депортація населення звідти. Так, в Приазов’ї з’являться кримські греки, частково кримські татари, вірмени. Пізніше утвориться такий регіон як Слов’яносербія – Південна Луганщина, Північна Донеччина – це військові поселенці балканського походження – серби та арнаути, сучасні албанці, які були переселені на ці землі з одного боку для несення військової служби та ведення господарства. А з іншого боку для того, щоб створити народний елемент, який можна було використовувати для розбавлення українців. І коли почався промисловий переворот, з’явилася величезна кількість переселенців, вихідців з глибинної Росії, які після відміни кріпацтва, шукали собі нове місце роботи і знайшли на цих будівництвах українського Сходу, де була потрібна величезна кількість вільної робочої сили. Але при цьому Донбас залишався українським. Свідченням цього є родина Алчевських, на честь яких назване одне з міст Сходу.
У 1917 році УНР не змогла втримати Донбас, розпочалася та ситуація, яка є й зараз. Тоді утворилась Донецько-Криворізька республіка, утвориться Українська народна республіка з центром в Харкові, Таврійська народна республіка. Від березня 1918 року українські війська, разом з німецькими та австрійськими союзниками розпочали повернення цих територій. На початку квітня українські війська перейшли Дніпро і почалася наступальна операція на сході України.
Відбулося дві наступальні операції – Донбаська і Кримська. Тоді українські війська визволили Лівобережну і Східну Україну від більшовиків. Завершилося це все 30 квітня 1918 року, коли українські підрозділи під командуванням Володимира Сікевича вийшли на кордон між УНР і Всевеликим військом Донським і встановили не просто прикордонну лінію, а прикордонні стовпи, тобто, демаркували місцевість.
У нас є історії міст, яким мало хто приділяє увагу. Наприклад, всі знають про місто Дебальцеве і події, пов’язані з ним у 2015 році. Але мало хто знає, що в цьому українському місті народився один з найвидатніших українських поетів Володимир Сосюра. З цього міста він йшов воювати до УНР, ав трохи згодом напише вірш «Любіть Україну». За цей вірш він зазнає наприкінці 40-их – початку 50-их років політичних репресій.
Також маємо пам’ятати, що з Донбасу походить ще один з символів українського опору – Василь Стус. Він своїми діями довів те, що Донецька земля народила тисячі українських патріотів.
За радянської доби Донбасом пройшовся Голодомор. Середина 20 століття призвела до докорінної етнічної зміни цього регіону. Насамперед, це величезні катаклізми – індустріалізація, колективізація.
Бойові дії на Донбасі протягом Другої світової війни. Фронт прокотився по цим територіям двічі. По деяким регіонам навіть чотири рази. В деяких регіонах фронт стояв декілька місяців постійно. Той самий Міусфронт, Савур-Могила – ці місця були і в Другій світовій війні знаменитий.
Серед робочого населення Донбасу, яке після війни оселилося в цьому регіоні, щоб мати змогу працювати на тих підприємствах, було багато військових злочинців, колишніх поліцаїв, колаборантів, яких направляли на Донбас для проведення виправних робіт.
В 2004 році було знайдено документ про одного дядька Федора, який народився в Білорусі в деревні Янукі. Там він служив поліцаєм, а в 1949 році він був висланий на Донбас, а в 1950 році в місті Єнакієво в нього народився син Віктор. Батько колаборант-нацист призведе до іншого колаборанта з іншим нацизмом, який стане президентом України.
Щодо української мови на Донбасі – у 1970 роках була популярна пісня, яку знають і досі «Червона рута», але майже ніхто не пригадує, де вона з’явилася. А з’явилася вона в одноіменному фільмі. Сюжетом є історія про подорож шахтаря з Донбасу, який подорожує на Західну Україну, де зустрічає чарівну гуцулку.
Саме шахтарі з Донбасу призвели до розпаду Радянського союзу. Шахтарські страйки 1989-1990 років значно активізували український національний рух і український політичний рух за часів перебудови. Абсолютна більшість висловилась за незалежність України. До речі, така ж ситуація була і в Криму.
