В Україні вшановують Героїв Небесної сотні: історія акції "Ангели пам’яті"

В Україні сьогодні вшановують пам’ять Героїв Небесної сотні. Детально про вшанування і акції пам’яті розповіла Анжеліка Рудницька, мисткиня, ідеологиня всесвітньої тихої акції «Ангели пам’яті» та активна учасниця Революції Гідності.

Анжеліка Рудницька детально розповіла про акцію «Ангели пам’яті»

— Перший раз ми провели акцію наприкінці 2014 року — перед Новим роком. Я вирізала білих ангелів як символ чистоти нашої пам’яті і душ Героїв Небесної Сотні. Ми з друзями взяли лампадки, квіти і пішли на алею Небесної Сотні, щоб прикрасити її й віддати шану загиблим. Коли ж ухвалили постанову про щорічне вшанування Героїв Небесної Сотні 20 лютого, ми перенесли акцію саме на цей день. Чесно кажучи, я не думала, що вона стане всесвітньою тихою акцією, як її називають сьогодні. Це була маленька ініціатива людей, які просто не могли не прийти й не засвідчити свою вдячність і любов до тих, хто віддав життя за гідність і свободу.

Анжеліка розповіла про цьогорічне вшанування.

— Ми традиційно зустрінемось об 11:30 біля каплиці на алеї Небесної Сотні. Ми розвішуємо янголів, відбувається покладання вінків і квітів. Кожен висловлюється так, як може. Якщо ви не встигли вирізати ангела — не переживайте. Я щороку вирізаю 100 янголів, тож ми зможемо розвісити їх разом. Зараз надходить величезна хвиля повідомлень з усього світу — Канада, США, Іспанія, безліч міст і сіл. Люди самостійно організовують заходи, і ми навіть не встигаємо підтверджувати всі публікації у фейсбук-групі «Ангели пам’яті». Це неймовірно об’єднує. Ще о 17:00 на Майдані відбудеться концерт-реквієм. Це буде вуличний формат — без сцени, як на початку Революції Гідності. Під стелою стоятимуть бочки з дровами, роздаватимуть чай. Лунатимуть вірші й пісні митців, які були учасниками Майдану.Серед учасників: Євген Нищук, Тетяна Власова, Тарас Компаніченко, гурт «Стодивниця», військові «Культурні сили», хор ансамблю Нацгвардії України. Звучатиме й «Плине кача» — пісня, від якої досі стискається горло. Але буде й оптимізм, бо ми мусимо жити, боротися й наближати перемогу.

Анжеліка Рудницька назвала свої найсильніші спогади з 2014 року.

— Їх багато. Ніч 11 грудня, коли відбувалася перша велика атака, коли «Беркут» йшов на людей, а над Майданом священник тримав хрест. Ця картина назавжди закарбувалася в пам’яті. Ніч розгону студентів — це був жах. Ми з артистами тоді зібралися і записали пісню «Брат за брата», одразу повезли її на Майдан і на телеканали. Хотілося, щоб люди розуміли, що не можна так чинити у країні вільних людей. Розстріли 18–20 лютого — це був біль, який важко пережити. Найстрашніше — відчуття безпорадності. Ти можеш співати, допомагати, розчищати барикади, говорити з людьми, але глобально відчуваєш, що один нічого не зміниш. Та коли ми об’єднуємося — можемо неймовірні речі. Це великий урок для українців. Разом ми — сила. Саме це відчуття дає мені віру у перемогу.