Великдень — свято зустрічі весни!

Великдень — свято зустрічі весни!

Великдень — найбільше православне свято, яке символізує торжество віри, перемогу над гріхом та смертю, початок нового життя. Це родинне свято має багаті традиції і символи. В Україні підготовка до свята починається ще за тиждень. Прикрашають будинки, готують святкове вбрання, печуть паски та розмальовують писанки.

 

 

 

У це свято віруючі згадують чудесне воскресіння Ісуса на третій день після його страти. Щорічно дата свята відрізняється, оскільки розраховується по фазі Місяця. Цього року католики відзначали свято Воскресіння Христового 4 квітня, майже за місяць до православного Великодня, яке цього року святкується 2 травня. Різниця дат пояснюється різними календарями, якими користуються православні християни та католики.

Українці відзначали свято зустрічі весни — ще задовго до впровадження християнства на наших землях. До приходу християнства на Русі-Україні Великдень або Великий день відзначали у день весняного рівнодення — 22 березня. Це було святкування Нового року, весни, пробудження і відродження, перемоги життя над смертю. Не дивно, що воно переплелось зі святкуванням Воскресіння Христа. Це поєднання двох вір, двох світів — язичництва й християнства — до сьогодні збереглось у віруваннях та великодній обрядовості українців.

Для багатьох християн Світле Христове Воскресіння — найбільш очікуваний та радісний день, до якого вони заздалегідь ретельно готуються. Святкуванню Великодня передує довготривалий піст — очищення тіла та душі. Віряни дотримуються Великого посту, обмежуючи себе у харчуванні та інших задоволеннях, аби очиститися й гідно зустріти Світле Христове Воскресіння.Останній тиждень до Великодня тривав найсуворіший піст, а кожен день цього тижня мав назву Страсний (понеділок, вівторок і так далі).

З нагоди Великодня господині печуть смачні паски — солодкий здобний хліб, приправлений родзинками, курагою чи цукатами. На Поділлі, Галичині та Гуцульщині готують паску в четвер або в суботу, на решті території починають готувати з п’ятниці. Пасок пекли дуже багато, до двадцяти штук, тому що обов’язково треба було поділитися цим хлібом з усіма родичами та знайомими. Ще одним обов’язковим елементом святкової великодньої трапези є крашанки та писанки — фарбовані та, відповідно, розмальовані курячі яйця. До Великодня обов’язково має бути новий одяг та щось нове в хаті для того, щоб протягом всього року у нас все було нове і множилося.

Прокинутись у Великдень треба ще до світанку, щоби не проспати своє щастя. Відвідати церкву, щоб освятити кошик із продуктами. Обов’язково слід залишити частину продуктів у церкві, для нужденних. День має бути сповненим веселощів, проведений у приємній компанії та з гарним настроєм. Адже існує прикмета — як проведеш Великдень, таким настрій залишиться на цілий рік. Улюблена традиція дітей у цей день — битись крашанками.

Щодо заборон на Великдень, то у жодному разі не можна займатись хатньою роботою: прибирати, шити, навіть посуд краще залишити та помити на наступний день. У Великодню неділю не можна ходити на полювання або рибалку. У церкві  не проводять обряди вінчання. Не можна гадати. Також не можна викидати освячені продукти, сваритись та завдавати шкоди живим істотам, навіть таким дрібним як жуки чи мурахи.

Коли настає Великдень люди вітають один одного радісним вигуком "Христос Воскрес!", на що завжди у відповідь чують — "Воістину Воскрес!". За Великоднім святковим столом збирається вся родина. В першу чергу, за традицією, їдять писанки. Потім всі куштують по шматочку паски та ласують іншими стравами. На Великдень заведено ходити в гості до сусідів, друзів і родичів, христосуватися й обмінюватися великодніми стравами: пасками, яйцями, пирогами. На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік.