«Весь інститут як одна команда», — першокурсник ВІТІ Юрій Салітинський
Чому у військовому інституті панує ліберальна афмосфера, які особливості навчання та чи допомагають здобути освіту жіночі хитрощі, розповіли курсанти ВІТІ Анастасія Рудницька та Юрій Салітинський.
Ірина Зінчук: Насамперед розкажіть, чому ви обрали саме цей навчальний заклад?
Юрій Салітинський: Мої батьки — військовослужбовці, а мій військовий шлях розпочався ще після 8-го класу, коли я вступив у Львівський ліцей імені Героїв Крут. Мої батьки часто перебували в районі проведення ООС, тож обміркували, що мені краще завершувати середню освіту в ліцеї, де є можливість проживання і харчування. А закінчивши його, вирішив пов’язати своє життя із військовою справою. Про ВІТІ дізнався ще в ліцеї. Вагомим чинником щодо вступу було те, що це єдиний в Україні військовий інститут, який готує фахівців в галузі інформаційних технологій.
Анастасія Рудніцька: На території, де я мешкаю, в Луганській області, точиться війна. Ми з батьками волонтерством займалися. Я познайомилась із багатьма військовими і зрозуміла, що в армії бракує кадрів. Я йшла на золоту медаль у школі, і з навчальних закладів обрала ВІТІ, адже недарма кажуть, що ВІТІ виховує інтелектуальну еліту Збройних Сил України. У виборі не розчарувалась ні на хвилинку. Тут дуже спрацьований колектив, немає совкових підходів. Нас виховують справжніми офіцерами, а найперше вчать бути людьми.
Ірина Зінчук: Юрію, ти — майбутній військовий айтішник, чим плануєш займатися надалі?
Юрій Салітинський: Хочу розробляти нові програми для Збройних Сил України, бо світ рухається вперед і без інформаційних технологій зараз не прожити.
Ірина Зінчук: Як ви любите відпочивати на дозвіллі?
Анастасія Рудницька: У нас багато часу для саморозвитку. Мілітарі-хаб інституту готує дуже цікавих фахівців. Він об’єднує всі спеціальності. Тут кожен може займатися своєю проєктною діяльністю. У нас є 3D принтери, які хлопці зібрали самі. Багато дівчат ходять в Будинок офіцерів займатися вокалом, танцями. Можна відвідувати додатково уроки англійської мови. Я займаюсь соцмережами інституту. У нас є два фотографи, фотошопмейкери, відеомейкери, є дівчина, яка опікується сайтом інституту. Ми організовуємо концерти, інші заходи. Нещодавно ми робили онлайн-екскурсію музеєм. Інформаційний простір — це дуже важливо. Обличчя нашого інституту зараз — соцмережі.
Ірина Зінчук: Настю, розкажи про свій нагрудний знак?
Анастасія Рудніцька: Цю відзнаку від начальника інституту отримують кращі курсанти. Мені її вручили позаторік на 8 Березня.
Ірина Зінчук: Розкажіть про традиції, які є суто в вашому інституті?
Анастасія Рудніцька: Ми не носимо курсовок. У 2018 році, коли спільно з Інститутом національної пам’яті в ВІТІ розробляли нову символіку, у нас провели опитування, щодо того, чи хочуть курсанти носити відзнаку інституту. Мені дуже приємно, що саме шеврон інституту обрали курсанти. Впевнено можу сказати, що ВІТІ йде в НАТО.
Ірина Зінчук: Щоб ви порадили майбутнім вступникам, на що треба звернути увагу під час підготовки?
Юрій Салітинський: Треба зробити акцент на математику та на фізичну підготовку.
Ірина Зінчук: Настю, а чи складні нормативи з фізичної підготовки для дівчат?
Анастасія Рудніцька: Нагадаю про демократію у ВІТІ. На ранковій руханці ті, хто у спортивних командах, тренуються окремо. А загалом ми відійшли від стандартів комплексної силової вправи, складаємо лише відтискання від підлоги. Також обов’язковим є біг. Торік ми на лижах на рівні з хлопцями нормативи здавали. Багато з дівчат і марафон біжать у 10 кілометрів.
Ірина Зінчук: А чи є прояви жіночої конкуренції в інституті і чи користуєтесь якимись жіночими секретами, які допомагають при службі?
Анастасія Рудніцька: В мене на це часу немає. Може, в першокурсників ще бувають якісь особистісні конфлікти, а от на старших курсах — це вже такі військові леді, які одна одній допомагають, підтримують. А щодо жіночих секретів, хочу нагадати, що в нас гендерна рівність. Мої жіночі секрети — це наполеглива праця. Я не маю права відставати від чоловіків, якщо я обрала таку професію.
Ірина Зінчук: Юрію, ти вже в інституті пів року. Окрім вивчення обов’язкових дисциплін, можливо, вже долучився до якогось проєкту?
Юрій Салітинський: Поки що часу не вистачає, бо я ще багато читаю і не забуваю про музику. А під час першого семестру ми написали курсову роботу. І особливість ВІТІ, що весь інститут як одна команда. Коли писали курсову, ми спокійно могли підійти до старшокурсників, і вони допомагали нам, як друзям. Усі дуже товариські і раді підтримати, бо хочуть підняти наш інститут на хороший рівень.
