Ветеран АТО, засновник ТourClub Сергія Вікарчука: «Мрію, щоб наші ветерани багато подорожували»
Сергій Вікарчук все життя працював у туристичній сфері. Після повернення з війни, започаткував власну туристичну агенцію ТourClub Сергія Вікарчука. Мріє популяризувати туризм серед українських ветеранів. Про найкращі місця відпочинку в Україні та Європі, про те, де знайти відпочинок без росіян та як все правильно спланувати, розповів у програмі «Після фронту»
Дар’я Бура: Чим ти займався до війни?
Сергій Вікарчук: Я – кримський українець. Все життя обожнював туризм, але працював у різних напрямках. Спочатку це була державна робота, потім громадська. І тільки зараз я прийшов до бізнесового формату і все одно пов’язаний з туризмом. В Криму працював чиновником невеличкого рангу, займався внутрішнім українським туризмом, а саме Євпаторійським регіоном. Вже тут, в Києві, я спочатку почав займатися громадською роботою почав займатися. І вже після війни я потрапив до компанії «Феєрія мандрів» - найбільш український туроператор в Україні. Працював 3 роки, навчився азів і вже зараз організував свою туристичну агенцію, яку очолює моя дружина. Я завжди подорожую. Навіть звичайні поїздки – це для мене подорож. Я радію дрібничкам і вчу людей, як радіти і отримувати насолоду.
Дар’я Бура: Ти організовуєш подорожі Україною, світом. Україна який відсоток займає в твоїй роботі?
Сергій Вікарчук: Відверто, зараз, коли цей формат бізнесовий, то відсоток дуже низький. У нас цікавляться подорожами в Україні, але матеріально це не вигідно. На український туризм дуже висока ціна, дуже дорогі готелі, харчування. Значно дешевше можна поїхати, наприклад, в Албанію, або, банально - в Єгипет. Нераціонально в Україні подорожувати. А ще, на жаль, у нас не всі розуміють, що таке сервіс. Навіть в Криму низький рівень гостинності був. Єдиний регіон, де все дуже гостинно – це Західна Україна, саме Прикарпаття, Карпати…
Дар’я Бура: Ідея з організацією власної фірми в тебе виникла вже після війни?
Сергій Вікарчук: Я ніколи не думав, щоб цим займатися як бізнесом. Ніколи не бачив,що цим можна заробляти. Я багато працював в напрямку громадської роботи. Я завжди популяризував саме український туризм. Я в Криму був трохи зашореним – настільки я там просував туризм, що не бачив різні регіони. Після війни я прийшов і був у відчаї. Думав чим займатися. Я дуже втомився від армійських порядків і хотів чимось займатися, пов’язаним з туризмом. Але не знав яким саме. І тут Ігор Захаренко запропонував прийти в його компанію, сказав, що є місце менеджера по напрямку Хорватія. Фобій багато було і невпевненості багато було. Але коли ти багато працюєш, твій мозок відключається від проблем – це найкращі ліки. ТИ просто так багато працюєш, і забуваєш про глобальні проблеми. А власний бізнес дозволяє підняти трохи власне его. Ти стаєш самодостатнім. Я відверто, трохи втомлююся від людей, з якими потрібно довго про щось домовлятися.
Дар’я Бура: Але тобі все одно доводиться домовлятися, твоя ж фірма – як посередник?
Сергій Вікарчук: Так, туристичний посередник. На рикну є великі туроператори – ті, хто створюють туристичні тури. А є мільйони таких як я, - туристичні агенції. Я змінив формат. Якщо всі, зазвичай – це офіси. Я так не працюю. Я працюю тільки зі своїми друзями, відправляю тільки своїх друзів.
Дар’я Бура: А дешево просять знайти, чи зі знижками?
Сергій Вікарчук: Я хочу трохи перевиховати людей в плані туризму. Часто люди кажуть так: «Серпень. Знайди щось за 200 євро і за пару днів». В найбільше пекло, коли всі ціни підняті… і це нереально. Знаю сезони, знаю, коли вони закінчуються і просто обираю в кінець сезону. В Tour Club я просто заливаю людям ці всі туристичні моменти, пояснюю до чого треба готуватися. Можна ризикувати, чекати, коли туроператори скинуть ціни. Але треба багато чого враховувати. Наприклад, Туреччина, Єгипет – це зараз дуже дорого. Болгарія – дорого. В Албанію стало заходити багато туроператорів і стало складніше. Наприклад, Хорватія це, як Крим – природою, оточенням. Мені подобається відправляти в подорожі ветеранів. Вони постійно самі собі говорять, що поки війна не закінчена, вони мають працювати. Так, на війну ти маєш йти, але треба йти з новими силами. Всі ми втомлюємося. І я вчу наших ветеранів їздити в тури. Для багатьох пакетні тури, коли все включено, для них незрозуміло і вони бояться подорожувати. Я допомагаю їм освоїти подорожі.
Дар’я Бура: Як ти напрацьовував базу туристичних агентств, з якими працюєш?
Сергій Вікарчук: Тут все налагоджено, з кожним туроператором в мене є договір, банківська гарантія, податки… Вони нам надсилають якісь паролі і ми в онлайні можемо бронювати. Я як посередник.
Дар’я Бура: Це ж потрібно орієнтуватися в усіх напрямках…
Сергій Вікарчук: Так, обов’язково потрібно їхати в регіони, вивчати. Потрібно знати партнерів. У нас є закриті чати, де ми обговорюємо внутрішні запитання, наприклад, про затримки літаків, банківські гарантії…
Дар’я Бура: Де можна відпочити, щоб не було росіян?
Сергій Вікарчук: перше запитання яке сьогодні задає наш турист – де таке місце, щоб не було росіян. Наприклад, я не дуже люблю Туреччину – там їх дуже багато. Є різниця між російськими туристами. Наприклад, росіяни в Греції вони інтелігентніші, вони обговорюють Мальдіві, Сейшели… вони про «бандерів» і «фашистів» не говорять. Я дуже ситуативно підходжу до цього. Треба бути обережним, бо серед росіян є багато розвідників, які випитують.
Дар’я Бура: Де взагалі порадиш відпочивати?
Сергій Вікарчук: Я хотів би радити Хорватію. Але вона трохи дорога. Хоча, є автобусні тури по всій Хорватії, її можна всю об’їхати. Для ветеранів можна обговорювати навіть трохи дешевше. В Грецію радив би поїхати. В Албанії на півдні гарно відпочивати – там не доїжджають росіяни. Я обожнюю тури, коли можна дві країни об’їздити в одному турі.
Дар’я Бура: В Україні є найулюбленіше місце?
Сергій Вікарчук: Євпаторія. Мабуть, Прикарпаття, Косівщина, Коломия. Я закоханий в цей регіон. Там бомбезні люди, гарна природа. В мене є друг, який під Донецьком робить тури по місцевим селам. Коли я був на війні, я був в секторі М – Маріуполь. Мій замполіт, коли дізнався, що я з Криму і марю морем, він мене тихенько відвіз на Азовське море. І я в холодину купався. Там, під Маріуполем є місце, яке місцеві називають, здається «Малий Кавказ», там, коли закінчиться війна, потрібно робити дитячий табір, санаторій.
Хочете дізнатися більше? Прослухайте ефір тут:
