Від дитячої мрії до бойових вильотів: історія льотчика армійської авіації

Армійська авіація — це про вертольоти, які щодня підтримують українську піхоту, завдають ударів по ворогу та виконують бойові завдання на гранично малих висотах. До Дня армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ військовослужбовець на позивний Бубі, льотчик 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка, розповів про дитячу мрію стати пілотом, небезпеку сучасної війни, загрозу від FPV-дронів і взаємодію з піхотою.

—  Як у вашому житті з'явилося небо? Чому обрали саме армійську авіацію?

— Я виріс біля військового аеродрому і постійно бачив вертольоти. Ще з дитинства всі мої іграшки були вертольоти й літачки. Тоді й з'явилася мрія стати льотчиком. Добре, що так склалося і вона здійснилася.

— Є люди, які категорично не хочуть мобілізуватися. Що, на вашу думку, їм варто змінити у своєму світогляді?

— Варто зрозуміти, що ті, хто воює з 2022 року, а багато хто ще з 2014-го, — не залізні. У них також є сім'ї, діти, дружини. Вони теж хочуть бути вдома і теж втомлюються. Було б набагато краще, якби більше людей хотіли долучатися до війська. Тоді було б більше ротацій, і кожен мав би можливість побути вдома. Не може бути так, що одна людина воює десять років безперервно, а інша весь цей час сидить удома.

— Ви часто працюєте на гранично малих висотах, буквально над верхівками дерев. У чому особливість таких польотів і що є найважчим?

— Такі польоти використовуються під час ударів по наземних цілях. Ми летимо дуже низько, щоб не заходити в зону ураження ворожих систем ППО. Найважче — надзвичайно точно керувати вертольотом. Один неправильний або різкий рух може закінчитися зіткненням із землею.

— Яким був ваш найважчий або найпам'ятніший виліт від початку повномасштабного вторгнення? Що допомагає опановувати емоції під час бойового завдання?

— Найважчий був у липні минулого року під час виконання завдання з ураження наземних цілей на Донеччині. Зараз дуже складна ситуація через дрони, і вертольоти також є для них вразливими цілями. Тоді FPV-дрон ледь не влучив у наш вертоліт. Ми летіли парою: перший вертоліт він пропустив, а наш помітив. Страх з'явився одразу. Потім якось минув, але після цього випадку мій світогляд змінився. До того був певний запал до бойових завдань, а коли той дрон з'явився просто перед вертольотом, стало справді страшно. Але ми все одно сідаємо у вертоліт і виконуємо завдання, бо треба допомагати нашій піхоті.

— Чи існують ефективні способи протидії таким дронам?

— Встановити ефективний РЕБ на вертоліт дуже складно. Якщо на автомобілі він може забезпечувати круговий захист, то у вертольота є лопаті, які обертаються і створюють перешкоди. На мою думку, можна більш-менш прикрити борти та нижню частину вертольота. А от верхню частину захистити практично неможливо. Якщо дрон заходить зверху — там уже багато залежить від удачі.

— Війна дронів змушує постійно змінювати тактику?

— Так. Ми постійно змінюємо маршрути, напрямки заходу на цілі, маневруємо. Ніколи не літаємо одним і тим самим маршрутом. І завжди сподіваємося, що там, де дрон був минулого разу, наступного його вже не буде.

— Як вибудовується робота екіпажу? Хто за що відповідає?

— Я служу на посаді льотчика-штурмана. Також є командир екіпажу та бортовий авіаційний технік. Командир безпосередньо пілотує вертоліт і застосовує засоби ураження. Моє завдання — вести екіпаж на ціль, дотримуватися маршруту, планувати його. За потреби я також можу пілотувати. Командир теж втомлюється, адже польоти на надмалих висотах — дуже складна і напружена робота. Бортовий авіаційний технік відповідає за технічний стан машини, перед кожним вильотом перевіряє всі системи та готує вертоліт до польоту.

— Як відбувається взаємодія з піхотою? Чи отримуєте зворотний зв'язок після виконання завдання?

— У кожній піхотній частині є передові авіаційні навідники. Саме вони передають нам цілі, які потрібно уразити. Після виконання удару для підтвердження результату піднімають дрон. Ми повідомляємо точний час удару, оператор спостерігає за ціллю і фіксує результат. Потім аналізуємо: чи влучили, чи потрібно було коригувати.

— Яка техніка перебуває на озброєнні 12-ї бригади?

— Поки що іноземних вертольотів у нас немає. Використовуємо радянські Мі-8 у версіях МТ та МСБ, а також Мі-17, які передали партнери. Це фактично той самий Мі-8, лише експортний варіант, який свого часу закуповували для Афганістану, але у 2023 році передали Україні. Також використовуємо ударні Мі-24.

— На скількох типах вертольотів ви літаєте?

— Я літаю лише на Мі-8.

— Що для вас означає День армійської авіації під час війни?

— Для мене це більше не свято. Це день пам'яті про тих, хто загинув у цій війні зі складу армійської авіації. Святкувати будемо вже після перемоги. Зараз трохи не до свят.

— Як ставитеся до змін у системі проходження військової служби та нових механізмів із визначеним терміном служби?

— Думаю, це правильно. Для людей, які хочуть спробувати себе у війську, це може бути хорошим рішенням. Зараз намагаються зробити службу більш зрозумілою і привабливою. Багато хто думає, що після мобілізації одразу потрапить на передову вже наступного дня. Але насправді це не так.

— Що хотіли б побажати побратимам і посестрам?

— Міцного здоров'я і удачі. У нашій роботі дуже багато залежить саме від удачі. Можна все знати і все робити правильно, але якщо саме того дня не пощастить, то знання можуть уже не допомогти.