Відмінність мародерства від інших злочинів проти власності

Відмінність мародерства від інших злочинів проти власності

Чим відрізняється з юридичного погляду мародерство від крадіжки, а також розбій та грабіж в ефірі Армія FM розтлумачила помічниця адвоката Олександра Дубового Аліна Іванова.

 

 

 

 

 

 

Наталія Шмарко: Що таке мародерство відповідно до чинного законодавства?

Аліна Іванова: Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених. Саме так у ст. 432 Кримінального кодексу України визначається мародерство. При цьому за такі дії встановлюється покарання строком від 5 до 10 років позбавлення волі. Що підпадає під кваліфікацію «мародерство»?

Якщо простою мовою, то це ситуація, за якої військовослужбовець умисно, повністю усвідомлюючи свої дії, забирає у вбитих чи поранених їхні особисті речі. Звертаю увагу, що саме особисті, а не ті, які можуть надалі бути використані для ведення бойових дій. Тобто це не зброя, не патрони, не документи, які містять певні військові відомості. У такому випадку такі дії військовослужбовця будуть кваліфікуватися як мародерство.

Тобто це стосується лише військовослужбовців, а не цивільних громадян, і тільки якщо такі дії вчиняються на полі бою. Під полем бою, за загальним правилом, розуміється земельна ділянка, зокрема у межах певного населеного пункту, морський, повітряний простір, в якому ведуться бойові дії.

Тож мародерство — це суто військове кримінальне правопорушення. А відповідно — застосування цього поняття до осіб, які не є військовослужбовцями і, наприклад, вчинили крадіжку в зоні ведення активних бойових дій, не є коректним.

Наталія Шмарко: Чим відрізняється мародерство від крадіжки?

Аліна Іванова: Кримінальний кодекс України, а саме ст. 185, визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Мародерство ж, як вже зазначалось, це викрадення речей у вбитого чи пораненого на полі бою.

Тобто перше, що привертає до себе увагу — це спосіб. Мародерети можна і відкрито, наприклад вирвавши у пораненого його обручку, вкрасти ж можна тільки таємно, тобто так, щоб ніхто цього не побачив, або за умови, що той, хто це побачить, не зрозуміє, що він бачить саме крадіжку. Наприклад, якщо хтось відчиняє квартиру ключем, заходить до неї і бере ноутбук, то людина, яка жодного разу власника квартири не бачила, навіть за умови, що побачить усі ці дії, навряд чи зрозуміє, що відбувається крадіжка.

Окрім цього, ці два злочини відрізняються і за суб’єктом та місцем їх вчинення. Тобто вчинити мародерство може лише військовослужбовець і тільки на полі бою. Водночас крадіжку може вчиняти будь-яка осудна особа, яка досягла 14 років, і незалежно від того,  ведуться активні бойові дії чи ні.

Наявність військових дій для кваліфікації злочину як крадіжки має значення, але це є кваліфікуючою, тобто обтяжуючою покарання обставиною.

Виходячи з усього цього, якщо будь-яка особа таємно вчинила викрадення під час воєнного стану, то це крадіжка з обставинами, за яких обтяжується покарання. Якщо ж військовослужбовець на полі бою у пораненої чи вбитої особи забрав її особисті речі, то це мародерство.

Наталія Шмарко: Що таке розбій та грабіж, яка різниця між ними?

Аліна Іванова: Грабіж — це відкрите викрадення чужого майна. Тобто, повертаючись до прикладу з квартирою, якщо свідок все ж таки бачив колись власника квартири і розуміє, що ноутбук виносить не він, то це грабіж.

Розбоєм же є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Тобто під нападом розуміється раптова, несподівана для потерпілого, короткочасна, але агресивна, насильницька дія, яка спрямована на протиправне заволодіння майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, якщо вдарити потерпілого зі спини). У такому випадку, якщо вдертися до квартири, де є власник, погрожуючи йому вбивством або завдаючи йому, наприклад черепно-мозкової травми, і забрати телевізор, то тут кваліфікація діяння буде саме як розбій.

Необхідно зазначити, що грабіж теж може бути пов’язаний з насильницькими діями щодо потерпілого. Так, якщо грабіжник вириває з рук сумку або гаманець і через це залишається синець, то це насильство, певним чином це може бути нападом, але шкода здоров’ю тут мінімальна. Якщо ж шкода життю і здоров’ю особи завдається значна, то має місце саме розбій.

Що стосується воєнного стану, то це, так само як і при крадіжці, є кваліфікуючою обставиною, яка обтяжує покарання, однак кваліфікація злочину не потребує його вчинення безпосередньо в зоні бойового конфлікту. Така ж ситуація і з суб’єктом. Це може бути будь-яка осудна особа, яка досягла 14 років.

Наталія Шмарко: Які останні зміни відбулися у законодавстві щодо вище згаданих злочинів?

Аліна Іванова: 7 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство». Він певним чином спричинив неправильне застосування терміну «мародерство», адже цим законом вносилися зміни, зокрема у ст. 185 (крадіжка), 186 (грабіж) і 187 (розбій). Так, до обставин, які обтяжують покарання, додали вчинення злочинів в умовах воєнного або надзвичайного стану. Варто наголосити, що ні крадіжка, ні грабіж, ні розбій мародерством не є, однак, виходячи з назви закону, почалося застосування терміну «мародерство» до усіх цих злочинів.

Водночас зміни безпосередньо до складу мародерства, як злочину, цим законом не внесені. Було лише змінено мінімальну межу строку позбавлення волі, який може бути застосований до кримінального правопорушника. З трьох було підвищено розмір відповідальності до п’яти років позбавлення волі.