Відзначати Великдень – це величезна місія, – Віталій Мензак

Відзначати Великдень – це величезна місія, – Віталій Мензак

Наближаються Великодні свята, які цьогоріч в Україні православні та греко-католики, на жаль, зустрічають в умовах війни. В цей день багато українців не зможуть відвідати богослужіння, десь через бойові дії, десь через окупацію чи з інших причин, так само як і наші військові, які зараз на передовій теж не зможуть повноцінно зустріти світле свято Воскресіння Христового.

 

 

 

Чи варто у цей день взагалі йти до церкви, коли усюди небезпека, і як цьогоріч відбуватимуться Великодні богослужіння – розповіли предстоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької єпархії ПЦУ села Товтри отець Юрій Чекановський, настоятель храму Василія Великого у селі Дорошівці священник Віталій Мензак та настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці села Звенячин священик Василь Семеняк.

Людмила Боєва: Розкажіть, будь ласка, як цьогоріч відбуватимуться Великодні богослужіння і які будуть обмеження у цей день?

Юрій Чекановський: Цього року справді обмеження будуть, адже ми перебуваємо у часі війни, тож розуміємо рекомендації влади, розуміємо благословіння нашої церкви про те, що ми повинні дбати і про душі наших прихожан, і про здоров’я кожної людини, тому наражати на небезпеку нікого не будемо. Дотриманням комендантської години ми утримуємося від богослужіння, але після її закінчення ми запрошуємо приходити до храму святкувати Господнє Воскресіння.

Людмила Боєва: Як ви вважаєте, чому саме зараз так важливо святкувати Великдень?

Віталій Мензак: Святкувати Великдень – це величезна місія. І тут є два аспекти: духовний і обрядовий. Ми повинні розуміти, що означає це свято, тому що Христос помер за наші гріхи, він своєю смертю здолав нашу смерть і посадив людину праворуч Богоотця нашою природою. Оце все основа свята, прикрашає її певна обрядовість. І деколи в нас обрядовість перемагає. Але ця обрядовість інколи спонукає нас до більших дій, до розуміння суті самого свята. Обрядовість допомагає нам наближатися, через духовну неміч, до самого Великодня – свята Воскресіння Господнього. Тому освячення паски має символічний характер. Справді, не кожен тепер може освятити паску, але тоді у нас пробивається важливіша місія: коли ми не можемо зробити обрядовий чин, ми можемо зробити духовний чин. А духовний чин полягає в любові, здатності жертвувати собою заради інших. І це приклад Ісуса Христа, який взяв всі немічі наші на себе, був розп’ятий і воскрес. Так само наші захисники, люди на окупованих територіях і кожен з нас, якщо не можемо зробити обрядовості, можемо допомогти ближньому, стати на оборону нашої країни. Для воїнів найбільший подвиг нині -  зберегти нашу незалежність і відстояти державність.

Пасха для них в їхньому служінні, в боротьбі і в тому, що вони відстоюють свободу. Пасха настільки нині реальна в нашому житті, як вона була реальною для єврейського народу, бо так само це є шлях до визволення з рабства. Як євреї виходили з єгипетського полону, так само і ми тепер виходимо з полону московитів, з полону духовного рабства. Це нелегкий шлях. І як євреї нарікали на Господа Бога, котрий показував їм шлях до вільного життя, землю обітовану, так само і тепер лунає багато нарікань. Але наші захисники настільки щирі в своєму бажанні, в мрії бути вільними, що вони вірять Господнім словам. Ми знаємо, що раб Царства Божого не успадкує. Господь дає людині волю – найцінніший дар. І цей дар у нас немає права ніхто забрати. І тому Великдень нині надзвичайно важливий. Важливий у тому, що ми відчуваємо божу поміч, бо ми знаємо, яке могутнє воїнство постає на нашу державу, але ми бачимо, як Господь нам допомагає, нас благословляє. Адже ніхто не вірив, що ми можемо відстояти свою державу, що ми можемо дати гідну відсіч, але ми це зробити з Божою поміччю. І тому, святкуючи нині Великдень, ми найперше показуємо Богові, що ми його діти. А хіба небесний отець може забути про своїх дітей? Він ніколи не забуде. І цим святкуванням ми засвідчуємо свою приналежність сім’ї Божій. Ми віримо, що це свято спонукає нас до жертовності. Не можеш паску посвятити, але ти можеш зробити це своєю душею, своїми добрими намірами і гідною відсіччю нападникам.

Людмила Боєва: Як зараз українцям радіти святу Воскресіння Христового, коли навколо так багато горя, а душу переповнює ненависть до ворога, як знайти любов у серці?

Василь Семеняк: Ісус Христос нам дав дві найважливіші заповіді: любити ближнього свого як самого себе і Господа Бога всім серцем, душею і розумом своїм. І хоча велике горе нині накрило український народ, багато сімей втратили синів та дочок, багато загиблих дітей, які ворог цинічно нищить, але каже Господь, що печаль зміниться на радість. Буде дуже велика радість, коли буде перемога. Тому що Воскрес Христос – і повалене пеклож. Воскрес Христос – радіють янголи і життя триває, немає жодного мертвого у гробі. Це означає, що всі загиблі воскреснуть. І ми живемо заради того і радіємо від того, що ми в майбутньому воскреснемо разом з Ісусом Христом. Він взяв гріхи світу і дарував нам життя вічне. Христос Воскрес -  і радіємо повною радістю Христового Воскресіння.

Людмила Боєва: Що б ви побажали нашим захисникам та загалом усім українцям напередодні Великодніх свят?

Віталій Мензак: Дорогі наші воїни, наші захисники, Христо Воскрес! Воістину Воскрес! Бажаємо вам духовної кріпості. Кріпость, котра проявляється у вашій жертовності до нас. Кріпость, котра проявляється у розуміння, що перед вами є не просто ворог, а ворог Божий, котрого треба знищити. Як колись була велика битва на небі, так само тепер битва на землі – за світогляд, за те, щоб бути вільним і відчувати даровану Господом свободу. Дякуємо вам і молимося за вас та ваші родини!