"Військові чують, де справжнє": Mari Cheba та Slavik Cherep із NORD DIVISION про пісню "Східний вітер", творчість на війні та підтримку захисників
Українська виконавиця Mari Cheba та військовослужбовець, представник гурту NORD DIVISION Slavik Cherep стали гостями ефіру Армія FM. Вони розповіли про спільний трек «Східний вітер», натхнення для його створення, поєднання служби і творчості, а також про те, чому військові впізнають у піснях справжні історії. Окремо поговорили про підтримку армії та ставлення суспільства до служби під час війни.
— У вас вийшов спільний трек «Східний вітер». Про що ця пісня?
Mari Cheba: Це такий образ, метафора. Східний вітер — це образ нашого воїна. І я хотіла цим треком насправді передати захоплення нашими захисниками, от на тому людському рівні. Мені здається, що це дуже важливо, особливо зараз, щоб кожен воїн відчув, що він потрібен, що на нього чекають, що він особливий. І для мене це було першим таким почуттям, відчуттям, яке я хотіла закласти в цей трек.
— Чи заснована ця пісня на особистому досвіді?
Mari Cheba: Можна я не буду це коментувати? Особисте життя Марі Чеби закрите з часів розлучення.
— Як виникла ваша співпраця?
Slavik Cherep: Так, це взагалі наш другий спільний трек. Вийшло все так, що познайомилися ми з пані Марі. Вона як реперка зі своїм проєктом Blackfish хотіла читати реп. Ну, я і кажу, що реп може читати кожен гопнік у під'їзді, як то кажуть. А от співати — це дар, це талант. Вона хотіла це закинути, але я їй не дозволив. Я почув ці демки, які просто лежали в неї в столі, вона їх нікуди не випускала, і сказав: «Марі, ці треки повинні бути почуті». Тому я її трішки розворушив. І радий, що так вийшло, і вона співає далі. У нас вже є два треки, і ще два зараз у роботі.
— Як вдається поєднувати військову службу та творчість?
Slavik Cherep: Та взагалі з цим нема питань чи якихось проблем. Якщо є що сказати. Я музикою займаюся, віршами, наприклад, з 2008 року. Багато брав участь у фристайл-батлах — це на ходу створювати рими. Тому якщо я щось пережив, то можу це навіть на бойовці, сидячи в окопі, прожити. Є вільний час — відкриваю замітки на телефоні й накидаю щось. Або просто чую якийсь гарний мінус, біт — і воно само так лягає. Головне, що в голові є про що написати.
— Як ти вважаєш, чому NORD DIVISION має таку популярність серед військових?
Slavik Cherep: По-перше, це вистрілило через те, що ми ніколи не гналися за популярністю. Всі ці пісні були створені тільки для себе. Ми збиралися після перших бойових виходів. Всі були в шоці від пережитого, від емоцій. Стільки разів фартило вижити, і було про що написати. Ми збиралися в мене вдома на домашній студії. Ніколи не домовлялися, про що пишемо. Кожен приходив зі своїм куплетом, але всі пережили одне й те саме. І так воно складалося в пісню. Військові чують, де справжнє, де пережите, а де награне, де просто артист хоче якоїсь популярності. Ми не співаємо про те, що вийшли, всіх вбили, автомати, гармати і так далі. Ми співаємо життя. Про те, що вижили, що когось не вбили, щось підірвали, щось пережили. Про військові справи. Тому військові відчувають, що ми там були, що ми беремо в цьому участь. Це ненадумані історії. Дуже багато військових із госпіталів пишуть, що це допомагає їм стати на ноги, допомагає психологічно не зламатися. Значить, недарма ми це робимо.
— Що, на твою думку, потрібно змінити в суспільстві, щоб люди не боялися служити?
Slavik Cherep: Це все в голові. 2022 рік показав нам, і я це ніколи не забуду, що таке українська єдність і наша справжня нація. Тоді всі були як одне ціле. Ми не ділили поліцію, військових, цивільних — всі робили одну справу. Коли було дуже гаряче, я все це пройшов у Харкові. Там взагалі всі були один за одного. А потім, коли стало трохи легше дихати, коли росіян відсунули від міста, багато хто абстрагувався і почав жити своїм життям. Мовляв, війна десь там. Якби ми всі стали один за одного, за Україну, викинули всі ці думки про те, що це мене не стосується, було б зовсім інакше. Я сам взагалі не брав до рук зброю до війни. У мене була така позиція. Я займався бойовими мистецтвами, бився, а зброя мене не цікавила. Мене війна змусила взяти цю зброю. Якщо ти боїшся брати зброю в руки — є багато способів допомагати. Є талановиті люди, які ремонтують машини. Є ті, хто шиє одяг. Хтось готує.ьСебе можна знайти в армії будь-якій людині. Тим паче зараз — технології, розум. Можна літати, паяти, бути пілотом. Робити все що завгодно. Треба змінювати підхід у суспільстві, щоб люди розуміли: війна — це не коли тебе взяли, і через дві години ти вже на передовій, а навколо все вибухає. Кожну людину навчать, і вона себе знайде. Просто треба переступити через цей страх і зрозуміти: сховатися не вийде. Це твоя країна. Якщо ти збираєшся тут жити — будь ласка, щось роби.
— Останнім часом ти збирала кошти для військових через донати «замість кави». Як виникла ця ідея?
Mari Cheba: Так. Я ще трошечки волонтерю, просто не говорю про це дуже голосно. Роблю це своїми силами для своїх друзів, для тих, кого знаю особисто. Зі звітами для своєї аудиторії в Instagram і Facebook. Я, як людина, яка з 2022 року бачила дуже різні збори — і по 300 тисяч за тиждень, і по 50, і по 100 тисяч, — бачу, що зараз дуже важко. І я вирішила показати на своєму прикладі. Просто сказала людям: «Дивіться, я доначу замість кави в кав'ярні. 100 гривень, 50 — скільки хочете». І щодня переказувала собі на банку цю суму. Я просто казала: «Я доначу. Якщо хочете — долучайтеся». Люди почали долучатися, їм це сподобалося. Ми назбирали понад 15 тисяч гривень і я відправила ці кошти на ремонт автомобіля для Петра Коноплі. Петро Конопля — це відомий бойовий медик. Дуже класний хлопець, я його знаю. Дуже розумна людина, до речі, в минулому актор. Тобто все починається з власного прикладу.