Військові можуть позмагатися за особливий приз: стартував конкурс "Мій пиріг Незалежності"
До Дня Незалежності в Україні втретє стартує національний конкурс «Мій пиріг Незалежності» — ініціатива, покликана створити нову гастрономічну традицію та через родинні рецепти й особисті історії об’єднати українців з усіх регіонів. Окрему номінацію цього року присвятили Силам оборони. Військовослужбовці та ветерани можуть подати власний рецепт і розповісти історію, пов’язану з ним. Про те, чому пиріг став символом домашнього тепла, як кулінарія допомагає військовим психологічно та чому гастрономічна традиція є частиною боротьби за українську ідентичність, в ефірі Армія FM розповіли одна із засновниць конкурсу Лариса Латипова та військовослужбовиця Сил спеціальних операцій ЗСУ, учасниця першого конкурсу і членкиня журі Аліна Фурман.
— Ларисо, розкажіть, будь ласка, про ідею конкурсу «Мій пиріг Незалежності». Як він виник?
Лариса Латипова: Сама ідея — національний конкурс, який цього року вже стартує втретє. До цього у нас був попередній конкурс, у якому ми побачили, що величезна кількість людей різного віку, різних професій та з різних регіонів зібралися для того, щоб представити рецепти своїх регіонів, родин, компаній або просто власні придумані рецепти й подати їх на конкурс пирогів. Але я хочу сказати, що в конкурсі рецептів пирогів не так важливий навіть сам рецепт. Дуже важлива історія, яку розповідає людина, яка подає цей рецепт. Тому що досить часто саме через історії ми дізнаємося про долю родини, цікаві факти з життя конкурсанта, якісь незвичні артефакти, які були використані під час виготовлення. І є безліч позитивних емоцій, з якими пов’язані саме ці речі. Хочу ще сказати, що насправді цей конкурс є частиною великої соціальної ініціативи, яка називається «Пиріг Незалежності». Вона розпочалася у 2024 році, коли небайдужі люди вирішили, що в Україні будемо створювати нову гастрономічну традицію до Дня Незалежності. Саме ця нова гастрономічна традиція має охоплювати всі регіони, всі релігії, можливо, всі етнічні групи, тому що наша країна дуже багатонаціональна і різноманітна. Ми вирішили, що до Дня Незалежності важливо мати пиріг, який стане такою спільною традицією.
— Аліно, ви особлива гостя цієї розмови, адже кілька років тому самі долучилися до конкурсу «Пиріг Незалежності». Що спонукало вас взяти участь і який пиріг ви представляли?
Аліна Фурман: По-перше, мені дуже сподобалася сама ініціатива. Я для себе досліджувала питання національної страви. І, знаєте, коли ви дивитеся якісь американські комедії, у них завжди є приклади у фільмах про те, що всі готують індичку на День Незалежності. Для них це щось означає. Є своя національна страва. І, звичайно, коли з’явилася ініціатива про те, що у нас на День Незалежності буде власна страва як презентація Дня Незалежності, щоб цей день був насичений не лише подіями, а ще й мав свій український запах і смак, я подумала: чому би ні? Пиріг — це взагалі наша традиція випікати з самого дитинства, яка передається з покоління в покоління. Коли я дізналася про конкурс, я почала згадувати все, чого мене вчила бабуся. Бо коли ти дитина, ти не завжди звертаєш увагу на якісь дорослі речі, а тут прямо довелося згадувати за запахом будинку бабусі, запахом тіста, випічки, вишень. У моїй родині пироги завжди були. Це були пироги з вишнями, з маком і з яблуками. Моя бабуся свого часу змолоду готувала для весілля, дуже гарно пекла пироги. І в мене ці пироги дуже любив мій покійний батько. Він був військовим. Коли повертався з відряджень, дуже любив, щоб бабуся йому готувала пиріг із вишнями, бо це був його улюблений пиріг. Коли я долучилася, я спробувала спекти. Раніше це були такі штруделі, а тепер у нас це круглий красивий пиріг. Я його пекла у 2024 році на День Незалежності. Цього року теж сподіваюся, що встигну його спекти або вигадаю щось нове.
— Ларисо, у проєкті є спеціальна номінація для Сил оборони. Чому для вас було важливо зробити військових окремою категорією і дати їм можливість розповісти саме свої гастрономічні історії?
Лариса Латипова: Це дуже органічно, тому що зараз в Україні війна, і військовий — це частина нашого суспільства. Минулого року ми побачили, що приблизно 15% усіх заявок на конкурс були від військових. Це були чоловіки, жінки, рецепти пирогів, які пекли на бойових позиціях, у розташуваннях. Це були рецепти, спечені на польових кухнях, на якихось мікрокухнях. І це було дуже живе й сучасне виконання старих, але улюблених рецептів. Тому ми подумали, що для такої величезної частини нашої країни потрібно зробити окрему номінацію. Ми назвали її номінацією для Сил оборони. У неї можуть подавати рецепти ті, хто служить, і ті, хто служив у Силах оборони. У нас прекрасні призи, які, я думаю, точно стануть нагодою для участі. Переможець отримає приз 5 вересня на головній сцені Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові. Хочу сказати, що минулого року серед переможців національного конкурсу була військова зі 117-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Це була бойова медикиня, на той момент — бойова медикиня роти контррозвідки. Пані Людмила Мартем’янова спекла яблучний пиріг такого типу, як шарлотка, неподалік Серебрянського лісу, де стояв її підрозділ. Коли я її запитала, чому вона його спекла, вона сказала: «Ви знаєте, мені так захотілося якогось такого людського життя». Коли вона вийшла з позиції, там лежали яблука. Вона вирішила, що потрібно спекти пиріг. Цим рецептом пані Людмила приїхала до нас на головну сцену на нагородження. І цей рецепт почав подорожувати світом. У Великій Британії його розмістили в книзі, яка була присвячена гравцям у теніс. Рецепт переклали англійською мовою. Пані Людмила стала відомою всій країні, про неї були репортажі у великих українських виданнях, про неї говорили на конференціях. Цей рецепт став більше, ніж просто рецептом. Він став уособленням жінки, яка воює і яка, вийшовши зі своїх позицій, усе-таки повернулася до нормального життя через приготування пирога.
— Аліно, ви військовослужбовиця. Чи змінилося для вас саме поняття дому і домашньої їжі після початку служби? І чи може звичайний рецепт, який людина привезла з мирного життя, сьогодні стати своєрідним зв’язком між фронтом і домом?
Аліна Фурман: Насправді в готуванні, в кулінарії є дуже великий аспект психології. Якщо досліджувати модель позитивної психології, можна сказати, що кулінарія допомагає справлятися з певними ментальними проблемами, відволікатися. Коли ти місиш тісто, занурюєш руки, відчуваєш нові відчуття — вони дають заспокійливий ефект. Плюс, коли ми говоримо про домашню їжу, це ж не лише про якусь страву. Нещодавно я зловила себе на думці, що ми не всі вміємо гарно готувати. Але коли ти приїжджаєш у будинок мами, приїжджаєш до рідних, ти розумієш, що ця їжа найкраща, тому що її приготувала рідна людина. У цієї страви є турбота. Про тебе подбали. У цієї страви є історія. І «Пиріг Незалежності» теж має історію, тому що саме історія приводить нас до святкування незалежності і до готування страви на День Незалежності. Тому, звичайно, в цьому є не лише те, що ти відчуваєш турботу про себе в цій домашній страві. Ти ще можеш відчувати вдячність і розуміти, що ти не один, що тобі є куди повертатися.
— Ларисо, розкажіть про практичну частину. Що потрібно зробити військовому або військовослужбовиці, щоб долучитися до номінації «Мій пиріг Незалежності» від Сил оборони? Чи обов’язково зробити фотографію, надати точний рецепт, чи достатньо розповісти історію та приблизно описати, що це був за пиріг?
Лариса Латипова: Цього року ми спеціально для Сил оборони зробили значно менше вимог до заповнення заявки. Для нас важливо, щоб люди, які служать або служили, долучилися зі своїми рецептами та історіями. У нас є сторінки в Instagram і Facebook, вони називаються «Мій пиріг Незалежності» та «Конкурс пироги». Долучайтеся — там є вся інформація. Форма, яка є у нас за посиланнями на цих сторінках, дуже невеличка. Для нас важливо зрозуміти, хто подає рецепт і з якої частини. Ми навіть не вимагаємо спеціальних фотографій або відео. Для нас важливо, щоб людина розповіла саме історію, а не лише рецепт. Ніхто не буде звірятися, чи саме така необхідна кількість інгредієнтів потрібна для такої кількості цукру. Це не головне. На першому місці — людина, яка служила, і пов’язана з нею історія. Тому вимог практично немає: рецепт, історія, контактний телефон для того, щоб у разі вашої перемоги ми могли з вами зв’язатися. Насправді мета конкурсу — в першу чергу підтримати моральний дух захисників і захисниць через творчу об’єднавчу ініціативу. Для мене це ще й певне «олюднення» військової служби. Тому що весь час ми кажемо: війна, війна і війна. Але, окрім війни, є люди. У кожного своя історія, своя доля, свої рецепти, частина свого життя. Тому заповнюйте невеличку форму, пишіть нам. Якщо у вас є запитання, ми вас підтримаємо і допоможемо, щоб заповнення було дуже легким. До речі, для військових навіть не потрібно робити складну презентацію. Потрібно просто про це розповісти. Але, звісно, якщо ви маєте бажання і хочете зробити це для себе, для своїх родичів та близьких — будь ласка.
Аліна Фурман: Хочу додати, що я зараз, слухаючи Ларису, зрозуміла, що ще до того, як стати членкинею журі, я всіх завжди підбиваю готувати пиріг. Я згадала історію про свою подругу. Вона працює кухаркою і постійно надсилала мені фотографії пирогів, які готувала хлопцям. Я питаю: «Що це за пиріг?» А вона розповідає, що колись це був такий елізарський рецепт. Його передали в її родину. Колись її родину вивезли, розкуркулили, вона опинилася в Польщі. Там їй дали цей рецепт, а вона вже переробила його під себе. І зараз, коли хлопці приходять з роботи, вона завжди пече їм якийсь пиріг. Ми назвали той пиріг «мельзальський», бо він уже має свою родинну традицію. І це теж підтвердження того, що їй приємно готувати для хлопців, бо вона знає, що вони роблять. А вони знають, що коли прийдуть, їх чекатиме їхня родинна страва. А ще в цей час, коли у нас триває війна — я спеціально досліджувала це питання і подивилася, чи є на росії якась їхня власна страва. Окрім того, що ми знаємо про крадіжку українського борщу, у них немає такої традиції, яка була б пов’язана саме з Днем Незалежності. Тому на свій День мокшанських боліт вони їдять суп з гнилої капусти. Тому започаткувати цю ініціативу — це величезний крок до Дня Незалежності й до боротьби навіть на рівні кулінарії. Мати свою власну страву — це ще раз про нову традицію, яка буде відрізнятися від традицій росії.
— На завершення хочеться попросити вас передати щось тепле нашим слухачам, військовослужбовцям і військовослужбовицям.
Лариса Латипова: Я бажаю всього найкращого. І хочу сказати, що цього року ми передаємо до Дня Незалежності пироги на позиції — тим, хто не може прийти в магазин і їх купити, але вони так само зможуть долучитися до цієї традиції.
Аліна Фурман: Тим, кому дістанеться пиріг, смакуйте. А від себе скажу: я знаю, наскільки нам усім тяжко. Переважна більшість слухачів — це саме військові. Тому, друзі, долучайтеся, будь ласка. Тому що кайфонути — це сто відсотків, відволіктися — це 100%, з’їсти смачну страву — це знову ж таки 100%. Дякую всім за вашу роботу. І я щиро сподіваюся, що свого часу ми всі зможемо День Незалежності відсвяткувати саме вдома з родинами, за столом, де буде святковий пиріг, який представлятиме вашу родину, вашу страву і ваш смак.