«Війна почалась ще в Криму, вже тоді вбивали наших», - командир групи спецпризначення

«Війна почалась ще в Криму, вже тоді вбивали наших», - командир групи спецпризначення

Про відмову від строкової служби в підрозділі, перехід військових на бік Росії, мотивацію зрадників розповів під час виїзного ефіру Армія FM командир групи 8-го окремого полку спецпризначення Олександр.

 

 

 

 

 

 

Сергій Жуковський: Олександре, як вважаєте, чи виправданим було рішення відмовитись від комплектування частини військовослужбовцями строкової служби?

Олександр: Вважаю, строковики нині не потрібні взагалі в Збройних Силах України. Адже деякі з них примусово йдуть в армію і можуть негативно ставитись до нинішньої ситуації та дій Збройних Сил. Це можуть бути не патріоти. А контрактник усвідомлює свою роль у військах і йде заради мети.

Сергій Жуковський: Ти починав військову кар’єру зі строкової служби?

Олександр: Так, починав строковиком. Потім підписав контракт в одній із частин морської піхоти в Криму, там і зустрів війну. Після цього здійснив безліч відряджень у зону АТО, а коли пройшов кваліфікаційний курс Сил спеціальних операцій, то потрапив до 8-го центру ССО.

Читайте також: РЕКРУТ. UASOF

Сергій Жуковський: Як ти зустрів війну в Криму?

Олександр: Був лютий 14-го року. Спочатку нас оточив 801-й полк, пізніше його поміняли на дагестанців, ті вже більш емоційні були, якщо можна так сказати. Ми не могли дістатися до своїх домівок. Потім пішли вбивства. У Сімферополі, у частині зв’язку, та в Севастополі в гуртожитку вбили військовослужбовців. Це що я знаю. Війна почалась ще тоді, в Криму вже вбивали наших. Потім нас перевели на материкову частину України і ми продовжили виконання завдань в зоні АТО.

Сергій Жуковський: Ти в 2014 році вже був контрактником, як ти ставився до подій, що розгорталися, і що планував робити?

Олександр: Я дуже жалкую, що багато тоді не зробив, бо, можливо, крок кожного військовослужбовця тоді в Криму призвів би до чогось іншого. Жалкую, що не відкрив вогонь. Нас дуже тяжко морально пригнічували. І військовослужбовці, які відповідали за психологічну роботу, знали, що перейдуть до російського війська, і починали впливати на нас емоційно, провокували. Були такі питання: «Залишаєшся ти тут до останньої краплі крові, чи переходиш в ЗС Росії або звільняєшся і їдеш?» Залишали тих, хто був готовий боротись до останнього, всі інші виходили. І в нас таких було лише 3-4 особи, на жаль. В інших батальйонах було більше. Після такого опитування ми всі були на ножах.

Сергій Жуковський: Чи міг ти припустити, що серед вас будуть зрадники, які перейдуть на бік Росії?

Олександр: Вони відкрито не говорили про свої наміри. Відкрито говорили тільки ті, хто хотів виїхати на материкову частину України або залишитись у війську. Ті боялись, думаю, вони боягузами так і залишились. Дехто переходив на бік ворога через матеріальні цінності.

Сергій Жуковський: А що спонукало тебе стати спецпризначенцем?

Олександр: Мій підрозділ гарно працював і в морській піхоті. Було багато результативних відряджень у зону АТО. Але в таких підрозділах часто змінюються люди, не встигаєш всіх підготувати. А в підрозділах Сил спеціальних операцій колективи злагоджені, вони цим живуть. Тому я захотів залишитись у такому колективі і працювати до завершення війни. Пройшов Q-курс. І мене група вибрала після приходу в центр командиром. Я здивувався, бо на той час вони могли мене тренувати і вчити. Це досвідчені військовослужбовці, які відповідають за озброєння, медики, фахівці зі зв’язку. Вони спочатку мене з усім цим ознайомлювали.

Сергій Жуковський: Після формування підрозділу скільки минуло часу, доки вам довірили завдання?

Олександр: У першому ж відрядженні наша група продемонструвала доволі гарні результати щодо розвідки. Ми використовували безліч методів для знищення ворога. Завдання нам давали.

Сергій Жуковський: Які якості повинна мати людина, щоб виконувати завдання в тилу супротивника?

Олександр: Найперше людина має бути мужньою, терплячою і найважливіше -  розумною. Бо поки ми з цього боку, то ноги вовка годують, а по той бік має працювати добре голова. Це головне, а далі є безліч методів підготовки спецпризначенця.

Сергій Жуковський: На думку друзів, чи вплинула на тебе війна?

Олександр: Так, здебільшого дівчата казали, що став менш говіркий.

Сергій Жуковський: Олександре, на твою думку, чи потрібно ввести у систему підготовки спецпризначенців якісь ще елементи?

Олександр: Думаю, достатньо бази країн НАТО, а також того, що ми вже відпрацювали. Ми готові злагоджено діяти і з військами НАТО, і для своєї специфіки ми також готуємось окремо.

Сергій Жуковський: Чи святкуєте дні народження і що даруєте іменинникам?

Олександр: Зазвичай даруємо спорядження.