Військова активність Росії на кордонах України

Військова активність Росії на кордонах України

Нещодавно Росія ініціювала раптову перевірку військ Південного та Західного військових округів, морської піхоти, десанту, а також Північного та Тихоокеанського флотів. Водночас Білорусь у Вітебській області готується розпочати військові навчання. Росія в цьому регіоні теж нарощує військові сили. В ефірі Армія FM голова громадської організації «Безпека та взаємодія в Україні» Семен Кабакаєв розповів, які зміни очікувати Україні та всій Східній Європі від цих навчань та після чергових виборів президента Білорусі.

Андрій Давидов: Семене, на твою думку, про що свідчить проведення військових навчань поблизу кордонів України та Білорусії?

Семен Кабакаєв: Немає, мабуть, якоїсь певної парадигми. Я б розбив це якісь кластери, враховуючи вибори в Білорусі, і те, що на кордоні з Україною Росія протягом минулих 10 років створила, за нашими даними, 3 військові бази. Я думаю, там ще є оперативні пункти дислокації, які теж можна вважати військовими базами, бо на деяких з них у 2014 році навчали так званих ополченців. З Краснодарського краю по кордону аж до Білорусі вони розгортаються. Це одна компонента. Інша — політична, вона стосується інформаційної війни. Є певні загрози із врахуванням виборів у Білорусі, інші — якщо не брати вибори до уваги. Які є постійні, а які можуть виникнути, якщо щось трапиться в Білорусі? А що саме там може трапитись, ми зараз не знаємо. Бо в протистояння вступають два авторитарних лідери — Володимир Путін і Олександр Лукашенко. Лукашенко у чомусь не пішов на поступки Путіну, і тому ми спостерігаємо такі події. В Білорусі, як і в Україні у 2013-2014 році, дуже активно працюють ботоферми, підбурюючи людей. Якщо в нас закликали політики на місцевому рівні до зміни курсу в Криму, Луганську і Донецьку, то в Білорусії політики не можуть цього казати, бо Лукашенко досі тримає владу у своїх руках. Білорусь повністю фінансово залежна від Росії. Поки що КДБ та МВС під контролем Лукашенка і вони повністю протидіють всім загрозам на тактичному та оперативному рівнях. Заяви Лукашенка, що відносини з Росією вже не братні, а партнерські — маркер того, що горщики побиті, але не до кінця. У Лукашенка невеликий вибір. Відійшовши від Росії, до кого він звернеться — до Німеччини чи Франції? Його там не сприймають. Тому він намагається якось захистити свої здобутки за ці роки, але це не означає, що він відвертається від Росії.

Андрій Давидов: Семене, як ти гадаєш, так звані «вагнерівці» справді готували  провокації в Білорусі чи в Лукашенка надто палка уява?

Семен Кабакаєв: Впевнений, що ці люди справді чекали подальших вказівок. Було закинуто декілька груп, але для яких дій, ми не знаємо. Шляхів дестабілізації суспільства насправді дуже багато. Дуже схожа ситуація на ту, що була у нас в Донецьку та Луганську. Але до нас тоді перекидали не тільки приватні військові компанії, а й ФСБ та ГРУ, і спецпризначенців. Зараз головне питання: що буде далі? У Білорусі 3 російських бази, які загрожують нам потенційно з півночі. У сценарії, якщо на виборах виграє російський кандидат — посилюється військова загроза. Якщо гору бере кандидат, націлений на Європу, Білорусь може очікувати наш сценарій. А якщо залишається Лукашенко, виникає безліч питань. Зокрема, чи піде він далі на поступки Росії? А якщо не буде союзної держави, то які наслідки для Лукашенка? Загалом же головна мета Путіна — залишити всі країни пострадянського періоду в полі свого впливу. Так він і спілкується з західними партнерами: ви не чіпаєте мою зону впливу, а я не буду вам капості робити. Тому питання вибору Білорусі, на мою думку, дуже важливе для України.

Андрій Давидов: А як на останні політичні події реагувати Україні?

Семен Кабакаєв: Не втручатись. І попри все зміцнювати оборонно-промисловий комплекс, посилювати армію, найперше — спецслужби. Щоб ми могли діяти на упередження превентивним загрозам. Йти шляхом Ізраїлю: ставати міцною державою, яка може протистояти ворогам.

Андрій Давидов: Згадуючи «вагнерівців», затриманих минулого тижня під Мінськом, чи екстрадують частину тих, хто воював на Донбасі?

Семен Кабакаєв: Який сенс Лукашенку втрачати черговий привід для перемовин і важіль впливу. Він або віддасть їх Путіну, або буде тримати до щасливого якогось моменту.

Андрій Давидов: 10 серпня, на другий день після виборів, у Вітебській області починаються навчальні збори військ Білорусі. Семене, на твою думку, це Лукашенко так грає м’язами?

Семен Кабакаєв: Перекидання військ із заходу на південь і схід — це показник того, що система може реагувати. Затримання «вагнерівців» — це показник того, що влада здатна протидіяти. Заяви щодо того, що росіяни й білоруси вже не брати, а партнери — це показ того, що країна може відійти від політичного курсу, яким йшла всі ці роки. На стратегічному рівні Білорусь продовжує бути з Росією, а от на тактичному може ще погратись.

Андрій Давидов: Який результат після виборів важливий для України?

Семен Кабакаєв: У мене немає відповіді на це питання. Ми не знаємо про всі підкилимні домовленості між лідерами країн. Це може бути гра в наперстки, коли один хоче обдурити іншого. Тому прогнозувати щось складно. Зрозуміло, якщо в Білорусі з’явиться ще 6 російських військових баз чи буде анексовано частину території — це погано для України. Якщо Білорусь увійде в союзну державу на певних умовах, я вважаю, це теж погано для України. Тому треба зміцнювати свою обороноздатність і тримати руку на пульсі. Єдине, що нашим фахівцям слід відслідкувати, чи були застосовані якісь нові інформаційні технології в Білорусі. Щоб ми змогли цьому протидіяти, якщо такі методи почнуть застосовувати в Україні. Тому оцей досвід інформаційного протистояння треба відпрацювати на прикладі Білорусі. Можливо, якісь програми виробляти по медіаграмотності.