Військові навчання Росії Кавказ-2020: загроза чи гра м'язами?
Про небезпеку вселенських апетитів Путіна, підступні методи пропаганди та військові навчання РФ Кавказ-2020, які мусять відбутися у вересні цього року, розповів представник Аналітичного центру "Політика" Олег Лісний.
Андрій Давидов: Як відомо, Росія нарощує озброєння біля наших кордонів. З огляду на це, чи відрізнятимуться цьогорічні навчання «Кавказ-2020» від тих, що вже відбулись із початку агресії у 2014 році?
Олег Лісний: Навчання з початком російсько-української війни завжди супроводжувалися нагнітанням. Але зараз дуже напрошується аналогія з навчаннями «Кавказ-2008», перед війною з Грузією. Я дивлюся через політичну призму, тому можу дещо помилятись, але аналогії певні є. І що вже кілька місяців російські пропагандисти так масово розповідають і створюють певну картинку для нас. З одного боку, можливо нічого не буде при такій демонстративності, але з іншого — Росія може заздалегідь показувати те, що має зробити. Але дуже хочеться помилятись, і це просто буде гра м’язами, а не пробивання кордону, щоб, зокрема, повернути воду в окупований Крим.
Андрій Давидов: Зважаючи на географію майбутніх навчань: території поблизу окупованого Донбасу, анексованого Криму, узбережжя Грузії, також окупованої Абхазії й Південної Осетії, які ще можливі варіанти розглядає Росія?
Олег Лісний: Я вважаю, що це гра м’язами не тільки проти України. Риторика Путіна останнього часу — повинні боятися всі. Він не називаючи республіку, звинуватив її в тому, що вона дуже багато взяла при розпаді Союзу, тому повинна це повернути. Це гебіські прийоми, щоб залякати усіх. Білорусі треба боятись особливо. А нам дуже погано буде, якщо страхи Білорусі стануть реальністю. Щодо того, які саме країни можуть дратувати старіючого лідера. Україну Путін вважає частиною Росії, а переконати його в іншому не виходить. Думаю, країнам Балтії слід боятися, адже Росія все міряє мірками Радянського Союзу. Під озвучену ним схему і той же Казахстан може потрапити. Коли у старої мавпи в руках граната, то не знати, куди вона її кине. Хай кине, на радість всім нам, собі під ноги. Зважаючи на події в Хабаровську і занепад економіки в Росії, Путін може вдатись до такої собі політичної пігулки – невеликої переможної війни. А Україна зараз найбільш вразлива. Але здобувати воду для Криму вже не вийде за допомогою зелених чоловічків, доведеться вдягати шеврони. І таку війну не приховати, тож питання — чи готовий Путін на це? Адже Захід буде змушений діяти більш жорстко. Важко спрогнозувати, бо він в тому віці, що може, на жаль, на той світ забрати із собою і свою країну, а наслідки будуть глобальні. Всі країни повинні цього боятись і усвідомлювати: якщо раптом Україна зникне з мапи як самостійна держава, то Росія вийде на кордони з ЄС і НАТО. Це війна не України з Росією, а Росії — з цивілізованим світом. Зараз в Хабаровську звучать лозунги «Путин — вор!» Він злодій, який не тільки в російського народу вкрав, а й у всього світу вкрав найважливіше — віру в міжнародне право. Росія веде війну з усім цивілізованим світом, але кожен думає, що відсидиться.
Андрій Давидов: Наскільки потужний інформаційний вплив Росії?
Олег Лісний: Дуже потужне російське кібервійсько. Вони витрачають колосальні кошти, щоб збурювати суспільство. Відпрацьований механізм, за яким їхні агенти діють по всьому світу. Але вони не врахували, що українці суттєво відрізняються від росіян. Вони міряють все через «русскую загадочную душу». Там якщо б’ють, всі тікають. У нас по-іншому. Побили студентів — вийшли мільйони. Ми скинули свого президента — і країна пішла іншим шляхом. Довіра українського суспільства до армії дуже висока, тому російські гебісти намагаються дискредитувати в першу чергу військових, волонтерів, які можуть повести за собою. 
Андрій Давидов: Якщо росіяни все ж захочуть постачати воду в Крим через Херсонщину, як вони зможуть обґрунтувати цю війну на півдні України?
Олег Лісний: Швидше за все, це буде провокація, загорнута в те, що українці напали — росіяни контратакують. Не сумніваюсь, що такий сценарій в них є, бо в пресі це вже накручується. Коли починають у російських серіалах когось нівелювати, все йде до того, що суспільство толерують до агресії. Буде картинка, що, мовляв, оскільки Україна порушила територіальну цілісність Росії, то потрібна гідна відповідь. Нам як державі треба боротися за інформаційне поле (адже люди вірять телебаченню, соціальним мережам) і прищеплювати інформаційну гігієну, особливо молоді. Бо фейки закидають російські боти, а ми, рефлексуючи, підігруємо ворогу.
Андрій Давидов: Зараз виникла напруга між Азербайджаном і Вірменією. Росія, безумовно, буде підтримувати Вірменію. Яким чином там ситуація може розвинутися, зважаючи на Чорноморський регіон?
Олег Лісний: Росія хитає все, що може хитатися. Бо в нинішній ситуації чим більше хаосу, тим менше звертають увагу на дії Росії. Рука Москви скрізь є, просто треба зрозуміти, наскільки вона готова розбурхати ситуацію у світі. Тому вони зараз, умовно кажучи, трусять яблуню, на якій є дуже багато проблемних плодів, зокрема Україна та Білорусь, де вірогідність того, що яблуко впаде, дуже висока.
Андрій Давидов: На Вашу думку, в Білорусі можна очікувати подій, як у нас на Донбасі навесні 2014?
Олег Лісний: Так, і успіх буде більший. Я там не бачу громадянського суспільства, яке б могло відповісти. Не можуть російські військові захищати Білорусь від російських найманців. Зробити це зможе тільки народ, але чи є готовність і лідери?
