Військові є проросійським фактором, який мусить утримати Вірменію в лабетах Росії

Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян 1 березня заявив, що готовий провести позачергові парламентські вибори в разі згоди опозиції на певні умови. Перед тим, 25 лютого, з'явилась заява Генерального штабу Збройних сил і чільних військових командувачів із вимогою відставки Пашиняна. Прем’єр назвав це "спробою військового перевороту".

В програмі Міжнародний огляд обговорюємо останні події у Вірменії разом із нашим гостем — координатором напряму міжнародної політики в Центрі політичних студій Доктрина Денисом Москаликом.

Андрій Давидов: Як Вірменія жила після програшу у Другій Карабаській війні?

Денис Моксалик: Після програшу країна живе перманентною політичною кризою. У столиці постійно відбуваються мітинги, зіткнення з поліцією. Було заявлено, що Пашинян та його уряд винен у тому, що країна програла. У 1990-х у Вірменії була відвага, а зараз погане керівництво, корупція. І це призвело відважну, непереможну націю до поразки. Власне, так акценти розставлені.

Андрій Давидов: Як вдається Пашиняну дотепер втримуватись при владі?

Денис Моксалик: За нього тривалий час виступала більша частина  державних службовців. По-друге, його підтримувало МВС і спецпризначенці. Одним із закидів нинішньої опозиції та військових до Пашиняна є — спецпризначенці розганяють мітинги, а не воюють. Також його підтримувала частина населення, яка вважає, що війна програна.

Андрій Давидов: А як на це все Азербайджан реагує?

Денис Моксалик: З одного боку він розміщує війська на території Карабаху і на кордоні автономії, яка залишилась за Вірменією. Туди ж ще доправлені Турецькі військові. Військові присутність Азербайджану там не послаблювалась. З іншого боку, на рівні МЗС, вищого керівництва держави неодноразово звучали заяви: Якщо Вірменія хоче жити мирно, ми готові з нею співіснувати. 

Андрій Давидов: Що підштовхнуло військових Вірменії до заяви?

Денис Моксалик: Тригер був доволі неочікуваний. Він пов'язаний з російською зброєю. Конкретно, з Іскандер (ОТРК). Пашинян заявляв, що програш у війні пов'язаний не з ним, а з іншим фактором, зокрема, російським озброєнням. Те, що постачали росіяни, було не належної якості, було хламом. У порівняні із тим, що ті ж росіяни постачали Азербайджану.

Тут треба заначити про саму специфіку військової співпраці Росії та Вірменії. Росія озброювала Вірменію майже задарма, за рахунок кредитів. Таким чином, ще більше підвищуючи залежність Вірменії від РФ. Відповідно, Пашинян заявив, що лише 10% Іскандерів спрацювали. Вони дійсно під час війни використовувались. І ті ракетні удари продемонстрували малу ефективність. Загиблі були насамперед цивільні. Це величезний удар по іміджу російської зброї. І на це одразу відреагували військові. Вірменські військові тотально залежні від Росії. Вони є основним агентом Росії у Вірменії.

Андрій Давидов: А чи може насправді відбутись військовий переворот?

Денис Моксалик: Так, безумовно. Те, що говорив Пашинян з цього приводу, це правда. Власне кажучи, він вже відбувається. Просто подібний військовий переворот характерний більше не для Африканських чи Латиноамериканських країн, а для Туреччини. Це коли військові не приходять до парламенту і розстрілюють всіх, хто їм не сподобався, а чинять тиск на владу. І таким чином, маючи певну підтримку, добитися зміни політичного курсу. Дострокові парламентські вибори і є успіх перевороту.

Андрій Давидов: А чи може бути переворот елементом тиску Росії на військових?

Денис Моксалик: Причина це тотальна залежність, що склалась ще з початку 1990-х. Військові Вірменії були завжди переконаними прихильниками Росії. Вони є проросійським фактором, який мусить утримати Вірменію в лабетах РФ. Як, навіть, не в статусі союзника, а сателіта. Військові, по суті, хочуть здійснити реванш. Пашинян, і це його велика помилка, не зумів завоювати лояльність вірменських еліт: ні політичних, ні військових. Він є людиною з народу, що прийшов до влади в результаті революції. І через це його намагатимуться відсунути.