Внесок українців у Другу світову війну та важливість відзначення Дня пам'яті

Внесок українців у Другу світову війну та важливість відзначення Дня пам'яті

У рамках програми історичний фронт історик Яна Примаченко розповість про внесок українців у Другу світову війну та важливість відзначення Дня пам'яті та примирення 8 травня.

 

 

 

 

 

 

Андрій Давидов: Як саме українці долучалися до боротьби із нацизмом, починаючи із 1939 року?

Яна Примаченко: Ви вірно поставили питання. Варто завжди пам'ятати, війна розпочалася не в 1941 році, як заведено вважати на території СРСР, а в 1939 році. Українці від самого початку боролися із Вермахтом в лавах польської армії, котра на той час налічувала 1-2 мільйони. Етнічні українці в її складі тоді налічували 200 000-300 000 тисяч. Тому завжди тримаймо в голові, що українська боротьба в цій війні розпочалася набагато раніше і не обмежується вигадками СРСР про період 1941-1945 років, а тим паче про входження українців виключно до складу їх військ. Українці воювали по всіх фронтах. Вони були у війська СРСР, Канади, Франції і навіть на театрі Тихоокеанського фронту.

Андрій Давидов: Протягом 1940 року Велика Британія, фактично, самотужки протистояла нацизму. Чи можемо простежити слід українців серед британських воїнів?

Яна Примаченко: Безумовно, український слід просліджується багато серед яких військ. Але маємо розуміти, навіть якщо вони були серед британських військових, то швидше за все, номінально вони мали громадянство тієї ж Польщі чи Канади. Адже були саме ті країни, куди найактивніше евакуйовувалося населення. До речі, це питання зараз активно досліджується.

Андрій Давидов: Якщо українці були присутні у склади військ Британії, то які саме це були роди військ?

Яна Примаченко: Українці, зазвичай, були представниками піхоти. Також українці були представлені в Армії Андерса, котра брала участь у визвольних битвах, таких як битва за Монте-Кассіно. Саме тому зараз активно проводяться дослідження поіменного встановлення всіх героїв. Цей фактор вказує на відмінність між європейським і радянським підходом, котрий навпаки акцентує на безіменному солдаті та вічному вогні.

Андрій Давидов: На скільки я пам'ятаю, СРСР завжди акцентував — перемогу здобув "великий радянський народ"?

Яна Примаченко: Для того аби сформувати якийсь народ — їм необхідно дати точку свідомого, якщо це можна так назвати, відліку. Так, до 1965 року Сталін створив ідею перемоги великого російського нарду і тільки потім утворився "єдиний радянський народ". Це було створено для того, аби народ забув події, котрі провадив СРСР до 1939 року. А саме той факт, що СРСР був союзником фашистської Німеччини.

Вже потім, аж у 2010 році путін заявив, що основні втрати за перемогу поніс на собі російський народ, хоча це являється повною брехнею. Факт брехні можна простежити на рівні червоної армії, оскільки чисельність війська складало 7 мільйонів осіб, а українська частка становила 23 %. Не будемо забувати, Україна була окупована і це впливало на темпи мобілізації. Так, станом на 1941 рік мобілізовано було 3,5 млн українців, а за період часткового звільнення України від нацизму до лав червоної армії було мобілізовано 6-7 млн осіб.

Також варто відзначити, без українських генералів ця перемога була б просто неможлива. Серед вищого керівництва червоної армії було чимало українців, серед них і Черняхівський, Тимошенко, Гречко, Єременко, Москаленко. Це все генерали українці, котрі потім стали маршалами перемоги. Зрозуміло, що сталін любив жукова і тому, коли весь штаб розробляв детальні плани операцій, що будуть завідома виграшними, їх автоматично очолював жуков. Взяти для прикладу Москаленка, котрий був звичайним штабним військовим і брав участь у всіх визвольних битвах Південно-Східного фронту, але так високо не цінувався. Ми навіть зараз можемо побачити, без командування та інтелекту українського командування була мала ймовірність того, що перемога взагалі настала б.

Андрій Давидов: А в якій армії світу було найбільше українців, крім СРСР?

Яна Примаченко: Відсоток порахувати важко, але відомі доволі вагомі числа в арміях Канади, Америки. Підрахунки важкі, адже це все вважається діаспорою й національність розмивається і втрачається.

Одним із найважливіших визнань українського вкладу в Другу світову війну є обрання України, як однієї із країн співзасновниць ООН.

Андрій Давидов: Як Європа сприйняла підписання Німеччиною документу про капітуляцію?

Яна Примаченко: Для справедливості нагадаю. Що документ про капітуляцію підписувався двічі. Адже сталін хотів підкреслити "визначну роль СРСР" в перемозі і для нього було важливо, аби повторне підписання сталося у вже взятому радянськими військами Берліні. Цим він хотів дошкулити своїм союзникам, бо мав дуже велику недовіру до західних держав.

Андрій Давидов: Як європейці відзначали завершення війни 8 травня?

Яна Примаченко: День перемоги над нацизмом у Європі стає вихідним днем, але вже у 1947 році СРСР відмовляється від настільки масових і помпезних святкувань. Максимум можна було побачити салюти у великих містах. Вже з 1965 року розпочався знову весь цей офіціоз, котрий зараз перетворився на побєдобєсіє. Фактично, українці жили у цій парадигмі до 2014 року, до того моменту, коли росія напала на Україну, використовуючи для цього символічний радянський капітал для того аби виправдати свої військові дії.

Андрій Давидов: Чому Західна Європа використовує саме символ маку, коли він з'явився?

Яна Примаченко: Мак — це універсальний символ і він тісно пов'язаний із Першою світовою війною, а також із віршем, котрий написав канадський військовий лікар Джон МакРей На полях Фландрії, де саме він і згадує ці маки. Безумовно не будемо забувати про символізм маку, котрий нагадує слід від кулі. Також варто пам'ятати, мак має в українській культурі дуже сильну символіку, котра особливо просліджується в козацьких піснях. Можливо саме тому цей символ був так природно та добре сприйнятий українським суспільством після подій 2014 року.