Вони багато туди завезли: морпіх про підступний задум росіян в Олешках
Російські війська скористалися перемир’ям, щоб завезти в район тимчасово окупованих Олешок живу силу, техніку та, ймовірно, боєприпаси. Українські морпіхи готувалися до такого сценарію та вже працюють над виявленням і знищенням ворожих сил. Про ситуацію на лівому березі Дніпра, ризики для Херсона та втрати серед військових розповів в ефірі Армія FM начальник відділення комунікацій 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Євген Воронецький.
— Генеральний штаб ЗСУ наголосив, що в районі тимчасово окупованого міста Олешки зафіксовано ротацію російських підрозділів, розширення антидронових засобів на дорогах та нарощування логістики, зокрема підвезення боєприпасів. Чи можна говорити про те, що росіяни використали перемир’я для накопичення озброєння та боєкомплекту в Олешках і поблизу? Що саме завозили, якою технікою та який їхній задум, за вашими спостереженнями?
— Звісно, ми передбачали такий сценарій. Було б дивно, якби ворог не скористався цією можливістю. Нам залишалося тільки спостерігати за тим, як це відбуватиметься. Ми дійсно побачили, що завезли живу силу та різну техніку. Там є і дронова складова, і важка техніка. Зрозуміло, що дуже багато вони не могли завезти під виглядом гуманітарної місії. Але заїжджали автомобілі супроводу з білими рамами та всім необхідним, а до них уже була причеплена техніка. Ми припускаємо, що автомобілі були завантажені зброєю та боєкомплектами. Потім ми не побачили, щоб ці автомобілі виїжджали разом із гуманітарною місією. Відповідно, робимо висновок, що вони залишилися. Зараз росіяни пересуваються Олешками та найближчими територіями, шукають, де їм сховатися. Хтось із них уже встиг це зробити, але, на щастя, є й ті, хто не встиг. Із 23:00–24:00 минулої ночі ми вже працюємо, шукаємо ворога та місця, де він теоретично міг заховатися. Є попередні результати зі знищення ворога і техніки.
— Чи стосуються ці загрози смуги відповідальності вашої бригади, чи мають більший масштаб?
— Сподіваємося, що тільки нашої бригади, що ворог не мав можливості просунутися праворуч і ліворуч. Зараз навантаження буде насамперед на нашу бригаду. Можу навіть пожартувати: хотілося б, щоб і сусіди трохи попрацювали. Але ми готові взяти на себе відповідальність і прийняти цей бій. Ми розуміли, що так буде, але нам потрібно було довести до кінця історію з евакуацією з Олешок. Люди, які розпочали її понад рік тому, спочатку доставляли туди маленькі гуманітарні посилки на невеликих дронах, потім — на більших. Навесні ми пробували це робити, а влітку провели кілька локальних місій, доставляли ліки та інші необхідні речі. Ми багато висвітлювали цю роботу в соціальних мережах 34-ї окремої бригади морської піхоти. Багато хто посилався саме на наші соцмережі. Нам здається, що ми зробили свій внесок у те, щоб ця історія дійшла до Папи Римського, щоб на неї звернули увагу наші західні партнери й щоб евакуація все ж відбулася. Ми йшли на ризик і розуміли, що він буде. Неможливо було гарантувати, що ворог не завезе підкріплення та не займе позиції. Сподіваємося, що це відбуватиметься тільки перед нами і ми з усім впораємося найближчим часом.
— Якщо ви передбачали такий сценарій, то, очевидно, бригада готова до протидії?
— Звісно. Ми також трохи посилили свої позиції, посилили безпілотну складову. Усі були готові. Скажу так: ці п’ять днів ніхто не відпочивав. Можливість ходити містом Херсоном, коли над тобою нічого не літає, — це одне. Але те, що треба дивитися під ноги, — зовсім інше. У нас загинули двоє хлопців. Один — дуже відомий військовий із мобільної вогневої групи, до якого приїжджала велика кількість журналістів з усього світу. Це велика для нас втрата. Він підірвався на протипіхотній міні. Другий — мій підлеглий із відділення комунікацій, офіцер, який супроводжував групу журналістів у перші дні. Він також підірвався на міні. Це був хлопець із лівого берега, з Олешок. Його звали Вова Обертас, позивний Фінч. Він зробив перше відео про Олешки, яке розлетілося по всьому світу. Зробив і друге відео про Олешки, яке всі розбирали. А його найбільше досягнення — це, власне, привід посміятися. Думаю, він зараз сидів би поруч зі мною, сміявся і теж давав коментарі. Ми побачили його відео на Першому російському каналі. Це свідчить про те, що його рівень як оператора, монтажера та пресофіцера сягнув дуже високого рівня. Його відео з нашою емблемою кота, емблемою бригади, взяла «Аль-Джазіра», а Перший російський канал узяв його в «Аль-Джазіри». Росіяни навіть не помітили, що там є водяний знак 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен». Для нас це цінно. Ми зробили скриншот на згадку і тепер ходимо та всім хизуємося. Бригада готова давати відсіч. Ми розуміємо, що зараз будуть негода, дощі та тумани. Це сприятиме ворогу, щоб переходити сюди й намагатися закріплюватися. Ми вже це бачили, знаємо, як це відбувається, вже проходили через це і готові. Нехай говорять, що ми іноді пропускаємо невелику групу, яка пробирається на наш бік. Але протягом однієї-двох годин ми працюємо, знаходимо її, беремо в полон або знищуємо, якщо ворог намагається чинити опір. Сподіваюся, що ми вистоїмо цю зиму і стоятимемо стільки, скільки потрібно.
— Щирі співчуття родинам загиблих військовослужбовців. Коли говорять, що робота пресофіцера — це безпечна робота, то ваші слова є доказом того, що зараз немає безпеки для людей, які працюють у медіа, супроводжують журналістські групи або приходять на позиції наших військових. Наостанок хотів би запитати: які ризики несе російський конвой під виглядом гуманітарної місії для самого Херсона та нашого угруповання на правому березі?
— Думаю, ми встигнемо за цю добу не дати їм підтягнути гармати ближче з їхнього боку. Адже ближче гармата — це виграні метри. Ми це знаємо і сподіваємося, що не дамо закріпитися там гарматним розрахункам. Залишається пильнувати за піхотою, яку зараз відправлятимуть на вірну смерть у надувних гумових човнах. Також потрібно уважно працювати по малому небу. Іноді з того боку вилітає велика кількість безпілотників, і ми не встигаємо їх перехоплювати. Нам потрібно бити по розрахунках, бо якщо ми не знайшли розрахунок БпЛА, нам, звісно, важко. Дрони летять і летять, їх дуже багато. Іноді в Херсоні буває складно тиждень або два. Люди цього не розуміють, бо кажуть: «Ну як же, ви в соцмережах показуєте, які ви круті?» Ми круті. Але якщо ворог на тому березі посилюється, нам теж нелегко. Тому вчора ми записали звернення та опублікували його для всіх херсонців і жителів Херсонської області. Ми просимо всіх зібратися докупи, зібрати думки, речі та підготуватися. Ці п’ять днів можна було використати для підготовки, розуміючи, що ворог накопичуватиме потенціал. Вони багато чого завезли, але більшість цього їм не знадобиться. Наприклад, крупнокаліберним кулеметам їм немає звідки стріляти. Треба побоюватися гармат і безпілотних систем, а також піхоти, яку відправлятимуть штурмувати правий берег. Їм кажуть, що провели рекогносцировку і можна спокійно плисти: мовляв, там є розбиті будинки, де можна розміститися.