Ворог іде в "суїцидальні" штурми: військова розповіла про тактику росіян на Донбасі

Російські війська посилюють обстріли Краматорська, Слов’янська та інших міст Донеччини. Основною загрозою залишаються FPV-дрони, зокрема на оптоволокні, а також керовані авіабомби, яких по агломерації ворог може застосовувати десятками щодня. Про ситуацію на Донбасі, бої за Костянтинівку, тактику російських військ та роботу українських екіпажів БпЛА в ефірі Армія FM розповів наш колега, військовий журналіст Павло Шамшин. Він також поспілкувався з пілотесою Поліною «Цвьох», яка працює з бомберами та допомагає українській піхоті на одному з найскладніших напрямків фронту.

— Павле, щодня читаємо зведення про обстріли Краматорська і загалом усієї агломерації, включно зі Слов’янськом. Що зараз відбувається у вільних містах української Донеччини? Чи справді обстріли посилилися?

— Ситуація, на жаль, кращою не стає. Це стосується і Слов’янська, і Краматорська, і загалом усіх населених пунктів цієї агломерації. За минулу добу в Дружківці один загиблий і двоє поранених, у Краматорську — четверо поранених, у Слов’янську — троє. Обстріли не припиняються ні на день, лише посилюються. Основна загроза, як і раніше, — дрони. Їх дуже багато: як радіокерованих, так і на оптоволокні.

— Чим небезпечні саме дрони на оптоволокні?

— Проти дронів на оптоволокні засоби радіоелектронної боротьби безсилі, тому що зв’язок відбувається через оптоволоконний кабель. Ще одна загроза — «Молнія», яку противник застосовує надзвичайно активно. Небезпека від них не лише в тому, що вони несуть вибухівку чи протитанкову міну. Вони також можуть бути носіями FPV-дронів.

— Ви навіть стали свідками такого випадку?

— Так. Буквально кілька днів тому ми бачили, як із «Молнії-2» над Краматорськом злетів FPV-дрон і почав працювати. На щастя, наші екіпажі БпЛА, які працюють на перехоплювачах, збили цю «Молнію», яка була ретранслятором сигналу. Після цього FPV втратив керування і впав. На щастя, обійшлося без жертв.

— Що відомо про роботу російських операторів БпЛА на цій ділянці?

— За інформацією нашої розвідки, тут зараз дуже активно працюють екіпажі так званого російського елітного підрозділу БпЛА «Рубікон». Вони обирають у Краматорську певний район або сектор і починають там працювати, як правило, з вечора. За ціллю обирають транспорт — неважливо, військовий чи цивільний. Загалом знищують усе, до чого можуть дотягнутися. І, як правило, працюють FPV-дронами саме на оптоволокні. Буває, що виходиш на балкон чи стоїш біля вікна і чуєш звуки FPV-дронів. Тому це зараз надзвичайно велика загроза.

— Але є ще одна загроза, яку значно складніше почути й від якої важче врятуватися. Я маю на увазі керовані авіабомби.

— Так. Якщо FPV-дрон можна почути, то врятуватися від керованих авіабомб значно складніше. Вони постійно обстрілюють і Слов’янськ, і Краматорськ. Це буквально десятки авіабомб щодня. Ми працювали на одній із локацій, куди прилетіла російська КАБ. Це вулиця Паркова у Краматорську. Сьогодні це вкрай небезпечний район. Туди постійно прилітають керовані авіабомби — вже, напевно, три тижні поспіль там не було дня, щоб щось не прилетіло. Одна авіабомба влучила у двір, друга — безпосередньо в багатоквартирний будинок. Після цього жити в ньому неможливо — усе потрібно відновлювати та відбудовувати.

— Ти спілкувався з місцевими. Як вони живуть у таких умовах? Що кажуть про евакуацію?

— Жити в таких умовах не лише надзвичайно складно, а й вкрай небезпечно. Це величезний ризик. Олександр, з яким ми поспілкувалися після прильоту, розповів, що найближчими днями залишить Краматорськ і виїде у безпечніший район України. А ось інша місцева жителька, Любов, 76-річна пенсіонерка, живе в іншому районі Краматорська. Вона навіть чути про евакуацію не хоче. І це при тому, що в сусідній із нею багатоквартирний будинок буквально кілька днів тому прилетіла керована авіабомба. Той будинок повністю зруйнований.

— Що вона говорить?

— Вона каже, що її квартира дуже важко далася, вона її заробила, у ній виросли її діти. Тому виїжджати не хоче.

— І що, на твою думку, утримує таких людей?

— Насамперед вони тримаються за свої квадратні метри. Особливо це стосується пенсіонерів. Треба розуміти, що за радянської доби ці квартири давалися їм дуже непросто, вони здобували їх важкою працею. І це величезна проблема, тому що цивільні не евакуюються, насамперед для військових. Коли поруч є цивільні, виконувати бойові завдання одразу стає в рази складніше. Якщо щось стається, щось прилітає, доводиться ще й рятувати цивільних. Тому дуже важливо нагадувати нашим слухачам, які зараз на Донбасі або мають там рідних: докладіть усіх зусиль, щоб евакуюватися. Дзвоніть своїм рідним на Донбас і кажіть, щоб вони якомога швидше залишали свої домівки. Будівлі можна відбудувати, а повернути життя та здоров’я, на жаль, уже неможливо.

— Давай тепер поговоримо більше про фронт. Яка ситуація в Костянтинівці? Російська пропаганда вже кілька разів заявляла, що вони нібито взяли місто.

— Російська пропаганда може заявляти дуже багато. Щодо Костянтинівки — ситуація там справді вкрай складна. Це один із найтяжчих напрямків фронту. За минулу добу загалом було 28 штурмових дій противника. Тобто можна сказати, що штурм фактично не припиняється.

— Яку тактику зараз використовують росіяни?

— Вони намагаються менше штурмувати в лоб, а обходити Костянтинівку з флангів. Наші військові, безумовно, відповідають і роблять це досить активно. Насамперед українські військові використовують різноманітні безпілотні системи, головна задача яких сьогодні — полегшити життя нашій піхоті. Мені, до речі, вдалося поспілкуватися з дівчиною-пілотесою. Її звати Поліна, позивний «Цвьох».

— Розкажи про неї.

— Поліна в армії вже третій рік, їй 26 років. За цей час вона встигла попрацювати і бойовим медиком, і мінометницею. Загалом бойового досвіду в дівчини дуже багато. Її екіпаж спеціалізується на використанні бомберів — це досить великі мультикоптери. Їх зазвичай застосовують для знищення ворожих укріплень, бліндажів, різноманітних схованок і, звісно, техніки. Ще донедавна екіпаж Поліни працював зовсім поруч із лінією бойового зіткнення у самій Костянтинівці, щоб мати можливість оперативно допомагати нашій піхоті. Поліна каже, що бої в Костянтинівці та на околицях зараз надзвичайно тяжкі й виснажливі. Це фактично вуличні бої на руїнах міста, тому що від самої Костянтинівки вже, на жаль, мало що залишилося.

— Поліна також говорить про те, що війна буквально змінюється на очах. У чому це проявляється?

— Раніше була суцільна лінія укріплень, окопів. Зараз це так звана асиметрична війна, коли позиції часто перемішані. Про це нам розповіла Поліна:

Ми свідомо доволі довго сиділи близько до ЛБЗ. Там прямо іноді проходив хтось повз тебе, ти не знав хто це, аби дотягувати до до своїх. Ми займаємось цією логістикою. Зараз фронт дуже асиметричний, і дуже складно зрозуміти, хто зайняв, яке містечко чи село, бо там є і під'їзд, і хати, і наші. Штурми стали нетиповіші. Сотка дуже класно проводить штурми на НРКашках. Були такі випадки, де взагалі не залучали особовий склад, чисто НРК штурманули ворожу позицію.

— Які втрати росіян на цьому напрямку? Невже вони зовсім на них не зважають?

— Втрати ворога справді величезні. Лише в Костянтинівці та лише в зоні відповідальності «Сотки» це щодня десятки й десятки ліквідованих росіян, не кажучи вже про поранених окупантів. А якщо взяти саму Костянтинівку і бої за місто за весь час, то рахунок, напевно, вже йде не на тисячі, а на десятки тисяч ліквідованих і поранених окупантів. Бойова робота в Костянтинівці, на околицях і загалом у всій агломерації не припиняється ні на мить. Штурми відбуваються і вдень, і вночі.

— Але знищувати ворога — лише частина роботи. Не менш важливо допомагати своїм.

— Саме так. Я зараз саме про логістику. Піхоті постійно потрібно доставляти боєприпаси, провізію та воду. Зараз на Донбасі, хоч уже й 2 вересня, дуже спекотно, тому води на передовій потрібно дуже багато.

Деталі розповіла Поліна:

Регулярно є і 300-200 пік завдяки нашій роботі нам скидають процез з містність, щоб підтримати бойовий дух. Її доставки іноді віддаємо останнє, ну, просто того, що великий був транзит піхотинців повз наші позиції. А тут ще хто Хтось з наших просить водички, їжі, ну, ми не можемо відмовити. Це все комплексна рутина. Це не те, що один день на квартал, кожен день такий, бо напрямок тяжкий.

— І все ж таки, попри цю важку щоденну роботу майже без відпочинку, який настрій у наших військових? Як вони все це витримують?

— Знаєш, якщо попри все те, що бачиш тут, і ту важку роботу, яку доводиться виконувати, ще й залізти в «помирання», то тоді точно нічого не вдасться. Хлопці та дівчата підтримують один одного, як би важко не було. Настрій насправді достатньо бадьорий, бойовий. І ті військові, з якими ми спілкувалися, багато хто з великим ентузіазмом сприйняв останні зміни у військовому керівництві. З цим у людей пов’язані дуже великі надії. Важливо, що наші хлопці та дівчата хочуть не лише оборонятися, а й переломити ситуацію, піти вперед і поступово звільняти наші містечка та села Донбасу.

— Які настрої безпосередньо у Поліни та її побратимів?

— Вона каже, що на тактичному рівні всі оптимістично налаштовані. Готові десь вкладатися, не досипати, не доїдати, але відбивати наші містечка назад.

— Дуже хочеться, щоб наступ росіян провалився, а Сили оборони України змогли переломити хід подій і повертати під контроль український Донбас.

— Війна триває. Я впевнений, що на росіян ще чекає чимало сюрпризів. Про деякі з них нам військові по секрету розповіли, так би мовити, анонсували. Але зараз розповідати про це не будемо — потримаємо інтригу. Скажу лише, що вже цієї осені росіянам доведеться ой як несолодко.