Виїхали з Краматорська, але продовжують допомагати: як працює Центр підтримки ветеранів після релокації

Центр ветеранів та членів їхніх сімей «Поруч» із Краматорська після початку повномасштабного вторгнення релокував свою роботу з Донеччини. Нині команда працює офлайн у Дніпрі, Лубнах і Кременчуці, а також онлайн, продовжуючи підтримувати ветеранів та їхні родини. З якими запитами найчастіше звертаються до центру, які фахівці допомагають ветеранам, як розвивається напрям фізичної реабілітації та де тепер можна отримати допомогу — розповіла в програмі Простір захисту на Армія FM очільниця Центру ветеранів та членів їхніх сімей «Поруч» із Краматорська Яна Говядова.

— Де зараз працює Центр ветеранів та членів їхніх сімей «Поруч» із Краматорська? Як можна до вас звернутися?

— Ми зараз працюємо і онлайн, і офлайн у тих територіях, куди ми переїхали. Але на даний момент, так як ми ще налаштовуємо свою роботу там. Хоча вже проводимо активності, але все одно, наприклад, в одній із локацій іде ремонт, то краще звернутися за телефоном. Ми зараз уже там проводимо заходи, маємо фізичні локації. Це Дніпро, Лубни, Полтавська область, Кременчук, Полтавська область. Тобто зараз можна звернутися до нас телефоном або на сторінку у Facebook. У нас сторінка називається «Центр ветеранів». Туди можна писати повідомлення, вони регулярно переглядаються, і можна отримати відповідь.

— З якими проблемами та питаннями найчастіше звертаються до вас ветерани та члени їхніх сімей?

— По-перше, це, звичайно, юридичні питання. Скажімо так, щодо пошкодженого житла, відшкодування житла, отримання ваучерів та інші юридичні питання — це найчастіше. Також звертаються, напевно, з питаннями, які часто виникають у родин ВПО. Вони, знаєте, хотіли підтримувати зв'язки ще з тими, хто їх добре розуміють. Тому у нас тут проходили і групи підтримки для родин ВПО, саме сімей ветеранів і військових. А взагалі звертаються з дуже різноманітними питаннями.

— Ви свого часу працювали у Краматорську й фактично були найближчими до лінії фронту та до тих людей, які до вас зверталися. Розкажіть про цей досвід.

— У Донецькій області ми довгий час були єдиним ветеранським клубом. До речі, ми в нашій коаліції ветеранських просторів — один із найстарших ветеранських просторів. Ми були створені у 2016 році. До повномасштабного вторгнення до нас багато приходило відвідувачів, і багато різних заходів ми проводили за межами нашого простору, по території області. І не тільки ветерани, не тільки їхні родини зверталися, тому що концепція нашого центру — взагалі таке згуртування громади. Тобто були заходи, тільки спрямовані на ветеранів або їхні родини, а на більшість заходів усе ж таки запрошувалися всі, хто хотів прийти.

— Ваша команда складається з яких фахівців? Це психологи, юристи, фахівці супроводу?

— У нас є кейс-менеджер, який виконує, в принципі, функції фахівця супроводу. Він спілкується з родинами, дізнається про потреби, будує подальший план задоволення цих потреб і веде до результату, скажімо так. Крім кейс-менеджера, у нас, звичайно, є юрист, є психолог-психотерапевт, є ментор і консультант із розвитку ветеранського бізнесу. Є консультант з роботи з громадами, там само собою бухгалтер, ще волонтери. Волонтери на місцях, волонтери, які працювали з нами в Краматорську, але зараз навіть вони переїхали в інші місця, навіть за кордон, — вони продовжують працювати.

— Тобто тепер ваша робота розподілена між кількома містами, а не зосереджена в одному просторі?

— Так. Ми працюємо не в одному місті, як це раніше було. У нас було два ветеранських простори. Був один ветеранський, основний, у Краматорську і такий, як підрозділ, у Покровську. Ну і, в принципі, там були виїзні якісь заходи. Зараз у нас відбувається робота, як я вже сказала, у кількох локаціях відразу, і також онлайн. Тобто ми продовжуємо підтримувати зв'язок із нашими ветеранами.

— Хотіла запитати ще про напрям реабілітації, зокрема фізичної. Чи працює у вас зараз цей напрямок? Чи можуть до вас звернутися з таким запитом?

— Так, із таким запитом можуть звернутися. Цей напрямок, скажу, для нас досить новий. Тому що до повномасштабного вторгнення, якщо не враховувати спортивний напрямок, у нас була спортзала, у нас був тренер. Тобто в цьому напрямку працювали, були деякі виїзди — у гори, у сплави. Але як такого напряму фізичної реабілітації не було. Зараз ми його розвиваємо. У нас там, у Лубнах Полтавської області, ми разом із місцевою організацією, благодійним фондом Melek, облаштовуємо ветеранський простір. І там якраз ми вже закупили обладнання для фізичної реабілітації. Таке воно нескладне, але все ж таки воно буде для того, щоб ветерани, які вже, скажімо так, пролікувалися, наприклад, у госпіталі, там пройшли основну фізичну реабілітацію, могли продовжити її в громаді. Працюємо з нашим травматологічним відділенням. Травматологія, яка знаходилася в Донецьку, — вони дуже такі фахові, багатьох піднімали на ноги. Це Донецька обласна клінічна травматологічна лікарня. Я ще скажу про те, що, можливо, хтось може допомогти саме фізично, фінансово нашій такій співпраці. Тому що вони теж там потребують зараз підтримки. Ми зараз із ними обладнуємо в Кропивницькому локацію для ветеранів, саме тих, хто проходять у них лікування.

— Нагадайте, будь ласка, номер телефону, за яким можна звернутися до вашого центру.

— Номер телефону: 095-32-01-172. Ну і можна звернутися, як я вже казала, на сторінку у Facebook — «Центр ветеранів та їхніх сімей Поруч із Краматорська».

— Релокація — це непростий досвід не лише для людини, а й для організації. Як ви переживали цей процес?

— Це досвід релокації, це дійсно непростий досвід взагалі — досвід переміщення внутрішнього, як особистого, так і релокації організації. Тому я дуже вдячна тим, хто нас підтримав на цьому непростому шляху. Лубенська організація, благодійний фонд Melek — дуже вдячні їм за підтримку. Дуже нас підтримували на всьому шляху.