Взаємодія державної влади та місцевого самоврядування у сфері НПВ

Взаємодія державної влади та місцевого самоврядування у сфері НПВ

Проблема виховання патріотизму, національної свідомості в українському суспільстві пов’язана з цілою низкою проблем, причинами яких є незадоволення розвитком політичних, економічних, соціальних сфер в нашій країні. На цьому ґрунті розвивається індиферентне ставлення до своєї країни, асоціювання її не із спадщиною предків, а державним утворенням. Цю ситуацію досліджуємо в проекті "Діалоги про НПВ".

 

 

Василь Мокан (народний депутат України, голова підкомітету національно-патріотичного виховання): Ми ініціювали обговорення цього проєкту, щоб актуалізувати проблематику національно-патріотичного виховання, послухати цікавих спікерів, їхні думки, послухати вас, шановні слухачі. Ви маєте можливість нам телефонувати, висловлювати свої враження, пропозиції і те, як ви бачите національно-патріотичне виховання і державну політику у цій сфері. Сьогодні у нашій передачі бере участь Олег Немчінов, міністр Кабінету міністрів України, людина яка з початку цього, року очолила міжвідомчу комісію з питань національно-патріотичного виховання.

Що для вас є національно-патріотичне виховання, як ви розумієте і сприймаєте цю сферу і які напрямки вважаєте більш пріорітетними? Відомо, що певний час ви служили у Державній прикордонній службі, а потім були в зоні АТО у 2016 році, то було б цікаво послухати і про настрої стосовно національно-патріотичного виховання на передовій.

Олег Немчінов: Національно-патріотичне виховання для мене є важливою складовою нашого повсякдення. Перебуваючи свого часу на посаді секретаря у Міністерстві молоді і спорту, я знаю про те, що документальна база, яка розроблялася у цьому міністерстві зараз ухвалена Урядом у форматі концепції. Мені здається, що у поточній ситуації, а це 7 років збройної агресії, національно-патріотичне виховання має бути пріорітетом в організації виховного процесу не тільки в школі і поза нею, а і для суспільства в цілому, адже більшість людей сприймає нпв виключно у контексті шкільницва, але ми повинні розуміти, що з 2014 року ми по-новому дивимося на цей процес з огляду на те, що мешканці окремих територій піддалися агітації псевдосепаратиських течій ідеологів «русскава міра», які бачать схід, південь і навіть центр України у складі відновленої російської імперії. А це не учнівська молодь, а люди середнього і старшого віку, які були денацифіковані і не уявляють, що таке національна складова. І саме це ускладнює процеси національно-патріотичного виховання, бо впливати на людей, які сформовані ідеологічними міфами попередньої епохи набагато складніше, і такі люди потребують більше уваги.

Стосовно другого питання: так, у 2014 році я добровільно став до лав Державної прикордонної служби, а перед тим я намагався і за першої і за другої хвилі мобілізації потрапити у Збройні Сили, але то інша історія, а в 2016 році, коли не відбулося виконання других мінських угод і повернення Держприкордонної служби на кодон із Росією, було прийняте рішення про максимальне закріплення територій, зокрема сірої зони, і я застав період, коли відбувалося перенесення КПВВ в глиб сірої зони, наша група здійснювала охорону і оборону КПВВ Гнутове в населеному пункті Піщевик, куди воно було переміщено. І це було моє перше відрядження. Друге відрядження в зону АТО було в іншій іпостасі: з червня 2016 року по січень 2017 року я був керівником військово-цивільної адміністрації сіл Комінтернове, Заїчинкове, Водяне. На той момент і зараз підконтрольним урядові залишається Водяне, а це безпосередня лінія фронту і досі. За декілька років до останнього великого перемир’я завдяки військовослужбовцям ЗСУ стратегічна ситуація на тій території стала значно кращою, ніж під час мого перебування там як керівника вца, що пов’язано із взяттям під контроль висот, що знаходяться поруч. Ось такий маю досвід.

Василь Мокан: Зараз пропоную поговорити про міжвідомчу комісію, про оновлення її складу, про перші актуальні завдання, про те коли відбудуться засідання комісії, хто туди входить і які рішення плануєте напрацювати в рамках оновленого складу?

Олег Немчінов: Десять днів тому відбулося засідання колегії при Міністерстві молоді і спорту, профільна заступниця міністра, пані Марина (Марина Попатенко, заступниця Міністра молоді та спорту України), представила свою візію щодо подальшої роботи Міністерства молоді і спорту в цьому напрямі. Зокрема, вона представила великий блок пропозицій щодо національно-патріотичного виховання в умовах децентралізації, бо важливо, щоб цей процес відбувався на всіх рівнях, не тільки на загальнонаціональному, а й на низовому, тому що у новостворених громадах йде процес формування мережі культурних і спортивних центрів. І я не бачу проблем, щоб при мультифункціональних центрах існувала б секція, яка б займалась національно-патріотичним вихованням. Зараз майже в кожному селі є учасники АТО, ООС, є люди, які пам’ятають національно-визвольні змагання періоду 40-50 років, є живі свідки дисидентського руху, є ті, хто доклалися до відновлення незалежності на межі 80-90 років, є пласт роботи, на якому можна сконцентруватись. І, звичайно, варто плекати свою історичну пам'ять і віднаходити на кожному історичному відрізку своїх героїв і на їхньому прикладі виховувати патріотів.

Василь Мокан: Абсолютно правильно ви згадали, що нещодавно відбулася колегія профільного міністерства, трохи пізніше я озвучу певну статистику стосовно сфери національно-патріотичного виховання. Але для слухачів хочу пояснити, що до складу міжвідомчої комісії входять представники різних міністерств, які між собою взаємодіють, а координувати цю взаємодію і покликана міжвідомча комісія.

Олег Немчінов: Так, звичайно. Я є головою цієї комісії, Вадим Аркадійович Гутцайт, міністр молоді та спорту, є заступником голови, пані Марина Попатенко є секретарем цієї комісії. Так як нпв - міжвідомча дисципліна, то є цілий блок питань, який стосується профільного міністерства, яке здійснює формування політики щодо нпв, і є великий блок питань, що стосується інших інститутів: Міністерства освіти і науки, Міністерства внутрішніх справ, Міністерстві оборони. Є взаємодія, яка відбувалась до пандемії в рамках «Джури», в його різноманітних напрямках — джури–десантника, джури-прикордонника — великих заходах, які через пандемічні обмеження неможна проводити, але які продовжуються на локальному рівні і підготовка до яких триває, бо сподіваємося на кращі часи.

Василь Мокан: Є певні статистичні дані, які показують, як проявляють себе регіони у цій сфері, зокрема, на рівні обласних адміністрацій та РДА. Але ще є питання щодо міжвідомчої комісії. Одним із актуальних питань, про яке говорилося і на колегії Міністерства молоді і спорту, є оновлення, внесення змін до типового Положення про координаційну раду з питань національно-патріотичного виховання при місцевих адміністраціях. Справа в тому, що у деяких областях вони вже є, а в деяких лише розпочався процес їх створення, але в комітеті з питань молоді і спорту при ВР розпочата робота над системним законопроєктом з національно-патріотичного виховання. Хочу нагадати для наших слухачів, що є діючий Указ Президента, є стратегія національно-патріотичного виховання, є робота на рівні уряду і профільних міністерств над цільовою програмою національно-патріотичного виховання, але немає закону, який би систематизував цю сферу на законодавчому рівні і законодавчо регулював і закріплював реалізацію державної політики в сфері національно-патріотичного виховання. Користуючись нагодою, запрошую і вас до плідної роботи у цьому напрямку і сподіваюсь на плідну співпрацю учасників міжвідомчої комісії і членів нашого комітету.

Олег Немчінов: Думаю, що це дуже слушно, бо зараз ми працюємо в рамках виконання програми Уряду і плану законодавчих ініціатив, які затвердила Верховна рада, і, без сумніву, міжвідомча комісія це підтримає. Був час, коли не була затверджена концепція національно-патріотичного виховання, і це створювало певні проблеми для місцевих органів влади. Зараз, в умовах децентралізації, коли сформовані нові місцеві державні адміністрації на рівні районів, це ще більш актуально, бо треба оновити функціонал, треба визначити, за що ці координаційні ради будуть відповідати, бо національно-патріотичного виховання не закінчується в Києві або в Черкасах чи іншому обласному центрі, воно має спускатися до рівня районів, і на рівень територіальних громад.

Василь Мокан: Безумовно, але тут є і проблема відсутності інфраструктури для цієї сфери і проблема наявності фахівців. Зараз у нас є можливість озвучити певну статистику для розуміння того, що відбувається у сфері національно-патріотичного виховання. На згаданій вами колегії Міністерства молоді і спорту було зазначено, що протягом 2020 року багато чого із запланованого не було реалізовано через протиепідемічні обмеження і карантинні заходи, але, менше з тим, було проведено 5 всеукраїнських заходів національно-патріотичного спрямування, охоплено більше 50000 осіб, на що із державного бюджету було виділено понад 600000 грн., а на обласних і місцевих рівнях було проведено більше 12000 заходів у сфері національно-патріотичного виховання. На 2021 рік вже надійшли пропозиції від обласних підрозділів і Київської міської адміністрації у профільне міністерство, які внесено в календарний план заходів з національно-патріотичного виховання, це певний перелік проєктів, які планують реалізувати і на них вже предбачено 8 млн. грн.

Що стосується громадського сектору, то варто сказати, що протягом 2020 року ГО в регіонах України було реалізовано близько 170 проєктів з національно-патріотичного виховання, що стало можливим завдяки конкурсам серед претендентів, переможці яких отримали фінансову підтримку в тому числі і на місцевому рівні. Ось така статистика, яка засвідчує що певна робота проводиться у сфері національно-патріотичного виховання, але ми розуміємо, що зараз державна політика у сфері національно-патріотичного виховання зводиться виключно до проєктної діяльності, а більш широкої класифікації нашої діяльності немає. І наше завдання це забезпечити. Ми розуміємо, що і у поточному році будуть карантинні обмеження, які унеможливлять реалізацію всіх запланованих на папері заходів. Хотілося б почути у зв’язку з цим вашу думку стосовно того, як розподілити кошти і як визначати формат заходів в умовах наявності червоних зон і карантинних обмежень. Куди доцільніше і ефективніше, на ваш погляд, спрямувати виділені кошти ?

Олег Немчінов: Не готовий сказати про ефективність спрямування коштів, але щодо ефективності форматів маю думку. Я знаю, що Міністерство молоді і спорту активно працює не тільки з проєктами, а й з громадськими організаціями, які пріорітетними в своїй діяльності вважать нпв. Можу назвати кілька організацій і ряд проєктів, які з року в рік проводяться інтерактивно ще задовго до пандемічних обмежень, наприклад, «Українська народна молодь» реалізовувала з Міністерством молоді і спорту проєкт «Південці у війні за Україну», де проводили паралелі з подіями 1917-1921 року і 2014 і наступних років. Зараз це відбувається у форматі інтерв’ю в інтерактиві: ти бачиш своїх сучасників, яких я умовно назвав південці, бо насправді вони з різних регіонів. Багато заходів зробив МНК, більшість з яких очні, але є й інтерактивні. Є й інші організації, які оперативно змінюють формати діяльності, щоб зробити свій продукт доступним для більшої аудиторії людей. Мені, наприклад, дуже імпонує спільна діяльність молодіжних центрів і центрів нпв в Донецькій області. Такі центри мають широку мережу і намагаються через такі осередки гуртувати навколо себе не тільки національно-патріотичну молодь, а й загалом активних людей. Є подібні проєкти і в інших регіонах, але, як я вже казав, коли ми почнемо провадити таку діяльність не на рівні експериментів, а на рівні свідомої концепції, це буде цікавіше виглядати, тому що будь-які люди, які захочуть підтримати таку діяльність не словом, а й бюджетною копійкою, наприклад, територіальні громади, вони матимуть на це підстави. Можна розробити Положення про центри національно-патріотичного виховання, як це зроблено для молодіжних центрів, можна передбачити мультифункціональні центри у тих випадках, коли в на території села існують приміщення бібліотеки, спортивного залу і народного дому, які можна об’єднати і загосподарювати таким чином, щоб це було цікаво всім мешканцям і сприяло і молодіжній політиці, і спортивному життю, і культурному і патріотичному розвитку, було б бажання.

Відновлення роботи координаційної ради стане стимулом для появи в законі, який розробляє Верховна Рада, таких центрів і форм діяльності, тому що, наскільки я пам’ятаю роботу Міністерства молоді і спорту в 2017-2020 роках, відсутність і такого закону, і концепції, яка не ухвалювалась через низку міжвідомчих проблем, дуже ступорило цей процес. Але, ще раз скажу, для українців нема нездоланного: є велика кількість людей, подвижників і громадських організацій, які роблять дуже вагомі кроки.

Василь Мокан: У попередній програмі було декілька дзвінків, в яких піднімалося питання відсутності фінансування нпв як на рівні центрального бюджету, так і місцях.

Олег Немчінов: Не можна так говорити, бо, як вже говорилось, і минулого року, і цьогоріч сума, яка виділена на рівні держави, значна — 8 млн лише на проєкти, а загалом на нпв передбачено 17 млн грн.

Василь Мокан: Питання стосується регіональних можливостей і окремих отг: чи матимуть вони можливість додатково підтримувати коштами цей напрямок?

Олег Немчінов: Це буде прописано як напрямок політики, яка реалізується в територіальних громадах, а тому стане обов’язком, який змушені будуть виконувати незалежно від бажання. Державне фінансування в порівнянні з попередніми роками збільшили вдвічі, а це величезний крок.

Василь Мокан: Стосовно ж місцевих громад і районних адміністрацій, то зараз Міністерство молоді і спорту подало пропозиції до Міністерства розвитку громад, щоб воно у типове положення про структуру районних адміністрацій внесло зміни, які б передбачили структурний підрозділ з нпв і те ж саме рекомедувало б і місцевим громадам, бо місцеві громади, згідно з законом, самі визначають власну політику, розвивати сферу національно-патріотичного виховання.

Головна тема нашої розмови сьогодні – це взаємозв’язок центральних і місцевих органів влади. Тому, я хотів би від вас почути, як центр сьогодні впливає на регіони? В рамках децентралізації широкі повноваження отримали регіони, і якщо, припустимо, виконавча гілка влади щось рекомендує або затверджує, як це виконується на місцях? Є певна статистика, наприклад, у сфері національно-патріотичного виховання ставились певні завдання, які виконалися не у всіх областях, і невиконання певним чином виправдовувалося. Як би ви прокоментували це явище?

Олег Немчінов: Я б розділив це питання на два блоки. Перший блок. У нас завершилася децентралізація на базовому рівні створенням територіальних громад, восени 2020 року в них відбулися вибори, створені представницькі органи, окрім Донецької та Луганської областей, де призначені військово-цивільні адміністрації. І другий момент – розпочато процес ліквідації райдержадміністрацій і підготовка проєкту закону про префектури, який незабаром має проголосувати ВР. Цей закон і переформатує роботу місцевих держадміністрацій. Другий блок. Центральна влада не може впливати на конкретні заходи в територіальних громадах, натомість може надавати рекомендації щодо загальної політики. Прикладом може служити процес забезпечення киснем лікарень, що перебувають на балансі місцевих громад: була виділена субвенція, яка сприяла реалізації державної політики протидії коронавірусній інфекції. Так само, якщо, до прикладу, бюджетом будуть передбачені кошти на створення центрів національно-патріотичного виховання і така концепція буде ухвалена, то відповідні місцеві органи зобов’язані її реалізовувати. Якщо ж ми говоримо про обласні державні адміністрації, то вони впливають на роботу місцевих громад, бо це складова виконавчої гілки влади, яка координується Кабінетом міністрів України і їх структурні підрозділи виконують завдання, які визначаються і координуються певним міністерством.

В різних областях по-різному сформовані структури і підрозділи національно-патріотичного виховання, в деяких областях вони об’єднані із молодіжною політикою, в інших їх об’єднали з молодіжною політикою і спортом, або з освітою, або зробили складовою внутрішньої політики. Це вже вирішували місцеві адміністрації. Але якщо міністерством ставиться конкретне завдання, то підрозділ, який відповідає за нпв, має розробити рекомендації, як таке завдання в законний спосіб реалізувати.

Василь Мокан: Зрозуміло. Я про це запитав тому, бо сьогодні залишається актуальним не тільки питання впровадження державної цільової програми з національно-патріотичного виховання, але й місцевих програм. І зрозуміло, що багато областей такі програми вже схвалили, зокрема Тернопільська, Одеська, Волинська, Вінницька, Івано-Франківська, Луганська, Черкаська, Донецька, Чернігівська області. У Харківській області така програма чинна до 2023 року, а є низка областей, які нічого не зробили у цьому напрямку. І тому питання – наскільки ми можемо їх у цьому стимулювати? Цільова програма передбачає виділення коштів, проведення певної роботи і моніторингу її ефективності. Коли ж не ухвалено ніяких документів, то складається враження, що начебто хтось цією сферою і займається, але виміряти що і як зроблено, доволі складно. Тому, з одного боку, питання наче і врегульовано, а з іншого — що робити, якщо на місцях не виконують цього завдання? Який інструментарій впливу?

Олег Немчінов: Інструментарій для цього є: це показники ефективності керівників обласних державних адміністрацій, які включають дані про виконання доручень Уряду. Не готовий сказати, чи це доручення було урядове, чи Міністерства молоді і спорту, але Кабінет міністрів регулярно моніторить виконання таких доручень, визначаються показники ефективності голів обласних адміністрацій, і якщо подивитися для скількох обласних керівників останнім часом були проведені ротації, то отримаєте відповідь на ваше питання. Невиконання завдань центральних органів влади, а це не тільки Укази Президента чи Постанови або розпорядження Уряду, а й відомчі директиви, які відповідним чином зареєстровані, певним чином фіксуються.

Василь Мокан: Заради справедливості, варто сказати, що у територіальних громад зараз багато власних проблем, бо отримавши після виборів новий склад рад і владні повноваження, вони стикнулися і з бюджетним дефіцитом і з іншими проблемами, це ж стосується і районних адміністрацій. І поки всі ці реорганізаційні процеси не врегулюються, сфера національно-патріотичного виховання не буде, на жаль, в пріоритеті. Тому наше завдання – робити так, щоб вона була не менш стратегічно важливою разом із іншими сферами, бо, як зазначалося у попередніх ефірах, національно-патріотичне виховання є одним із елементів національної безпеки. Тому важливо підкреслювати вагомість цієї діяльності особливо в умовах російської агресії і окупації, яка триває уже більше 7 років, і в таких умовах робота з національно-патріотичного виховання виходить на стратегічно новий рівень.

Олег Немчінов: Я цілком погоджуюсь з такою позицією, і сподіваюсь, що координаційна рада зможе актуалізувати це питання і рекомендувати Уряду ухвалити додаткові заходи, протокольні доручення тощо, не бачу проблеми і в тому, щоби, наприклад, Міністерство молоді і спорту озвучило на черговому засіданні Уряду таке доручення, щоб і голови обласних адміністрацій більш активно долучитися до діяльності із національно-патріотичного виховання. На жаль, не в усіх областях адміністрації готові ухвалювати такі важливі програмні документи. І якщо ми говоримо про якісь умовні виправдання, то це теж питання до місцевих рад: програма може бути розроблена, але не затверджена.

Василь Мокан: Розумію, що можуть виникати і політичні моменти, тому хочу запитати, наскільки зараз національно-патріотичного виховання піддається політизації на тому чи іншому рівні. Почнімо хоча б із обласних рад.

Олег Немчінов: Мені важко сказати, я не моніторив ситуацію у кожній області. Проте думаю, будь-яке національне питання: національної пам’яті національного виховання, національної традиції і навіть релігії - завжди будуть у фокусі уваги. Питання лише в тому, який це фокус — позитивний чи негативний. І в залежності від складу обласної ради можуть бути як великі поступки, так і великі проблеми. Тому тут треба дивитися по кожному регіону окремо.

Василь Мокан: Хочу доповнити: коли ми пропрацьовували ідею створення робочої групи із напрацювання законопроєкту про національно-патріотичне виховання, скажу чесно, звучали думки і від деяких колег по парламенту, що не варто зачіпати цю проблему, бо вона, мовляв, може породити гострі суперечки, розділити суспільство і таке інше. На що я виказав протилежне переконання — такий законопроєкт має стати консолідуючим елементом, дати розуміння і уявлення, що це взагалі таке — національно-патріотичне виховання, бо стикаєшся із ситуацією, коли кожен у це поняття вкладає власне розуміння. Це досить складне питання і тому закликаю усіх небайдужих надавати свої пропозиції і будь-яким інтерактивним способом долучатися до формування законопроєкту, критикувати, за потреби, але у фіналі ми маємо створити консолідуючий продукт.

Олександр Антонюк: Повернімося до історії — чому ми зараз актуалізуємо проблему національно-патріотичного виховання? Згадаймо 2014 рік — збройна агресія Російської федерації, війна.

Наскільки, на вашу думку, відсутність базового національно-патріотичного виховання не тільки серед молоді, а й в суспільстві, спадок, який ми отримали від Радянського Союзу, дозволив Російській Федерації спробувати не те щоби розколоти суспільство, а поділити наше середовище, громадянське суспільство і отримати сатисфакцію. Наскільки і за рахунок чого нам вдалося втримати ту ситуацію?

Олег Немчінов: Тут варто виділити два аспекта: перший — повна денаціоналізація державної політики — велика складова наших проблем 2014 року, але треба розуміти, що й ворог працював дуже системно — це безліч заходів, які відбувалися в Криму, в Севастополі. Так зване «россотрудничество», яке фінансувало і вербувало різноманітних маргіналів, які ніде, крім Криму, не набирали голосів, де існували регіональні проєкти, де створювався російський псевдоміф завдяки наративам їхніх телеканалів, який і досі подекуди не викорінений, як от — 23 лютого і тому подібне. І на додачу пацифікація настроїв, у найгіршому розумінні цього слова, породили трагедію весни-літа 2014.

Олександр Антонюк: Наша біда в тому, що у нас часто відбувається підміна понять і нав’язуються непритаманні нам цінності.

Олег Немчінов: Це так, але варто пам’ятати, що пріорітетною складовою національно-патріотичного виховання є військово-патріотичне виховання.

Олександр Антонюк: Я б сказав, що військово-патріотичне виховання має стати базовим, як, наприклад, це було у радянській школі, де ми отримували базові військові навички.

Олег Немчінов:Так, але це не може доводитись до абсурду, як у росіян, де існують юнармії і таке інше. У цьому питанні варто орієнтуватися на держави Балтії, скандинавські країни, які демонструють позитивний досвід. А от те, що ми мали в нашому радянському дитинстві, дуже нагадує те, що зараз впроваджує Росія — показуху і промивання мізків замість виховання.

Олександр Антонюк: Там мета інша — там із молоді прагнуть сформувати гарматне м'ясо. А в нас мова йде про свідомість - в цьому і різниця.

Олександр Антонюк: Маю запитання від слухача, яке вже почали трохи обговорювати: які мають бути основні акценти і меседжі, щоб не віддзеркалювати пропагандистські речі, які відбуваються на окупованих територіях і в Криму. І яким чином ми плануємо реінтегровувати те молоде покоління, яке зараз живе під окупацією?

Василь Мокан: Надалі одну із програм я планую присвятити цій темі. Я знайомий зі Східною правозахисною групою, з тими, хто активно просуває цю правозахисну організацію, яка безпосередньо знаходяться поряд з окупованими територіями і систематично проводить моніторинг того, яким чином зомбує українську молодь російська пропаганда і які практики для цього використовуються. У наступній програмі ми розповімо про найкращий світовий досвід у царині інтеграції і поділимося власними здобутками, адже ми вже 7 років протистоїмо потужному зовнішньому агресору, і наш досвід теж цікавий багатьом. В законопроєкті, над яким ми працюємо, також врахований такий іноземний досвід.

Пропоную обговорити ще такий важливий аспект як кадрове забезпечення. Як зазначалося, у кожній обласній державній адміністрації є структурний підрозділ і близько 200 фахівців по всій Україні, які працюють у сфері національно-патріотичного виховання, але мова йде про розширення цієї мережі, про підвищення кваліфікації наявних фахівців. Зараз на розгляд у комітет ВР з питань організації державної влади подана Урядом відповідна законодавча ініціатива про внесення змін до закону України про місцеве самоврядування, а саме про включення до повноважень органів місцевого самоврядування сфери національно-патріотичного виховання і забезпечення програмами і фахівцями місцеві органи влади. Як нам збільшити мережу фахівців і покращувати їхню кваліфікацію? Що можна робити у цьому напрямку?

Олег Немчінов: Є хороший досвід підготовки фахівців молодіжних центрів: це тренінги, підготовка виховників, є досвід Пласту, МНК, було б бажання і соціальне замовлення, а громадський сектор і держава можуть це організувати.

Василь Мокан: Завдання і для державного, і місцевих бюджетів — наповнювати це прагнення реальним змістом. Тож очікуємо на відновлення роботи міжвідомчої комісії, яке планується вже в квітні, а зараз напрацьовується порядок денний.