Як здійснювалась оборона Києва
Оборона Києва вже увійшла в історію, адже вперше російська армія зазнала поразки та відступила. Про це розповів начальник штабу Київської військової адміністрації Сергій Корнійчук. А також те, чи завершилася вже оборонна операція столиці та чи є загроза ракетних ударів по місту.
Сергій Корнійчук: По суті, місто переходить на воєнні рейки, вступає мобілізаційний план оборони, і тут треба чітко керувати цими всіма процесами. Цивільні залишаються, вони підпадають під підпорядкування військових і виконують усе, що потрібно для військових. А вони знають все, що відбувається, розуміються, мають комунікацію хорошу і тому фактично на себе перетягують питання управління містом. Підготовка до оборони міста — це завчасний процес, він проводиться ще в мирний час, планується в мирний час, але якщо переходити до нашої ситуації, то оборона міста готувалася у стислі терміни у зв’язку з агресією російської федерації. Вона найперше полягала в плануванні оборони і виконанні заходів, що стосуються підготовки до оборони. Найперше в підготовці рубежів, на які повинні були прийти війська, влаштування загороджень, створення оборонних систем, зокрема вогневого ураження, ППО, матеріально-технічного забезпечення та інших. А також систем, які відносяться загалом до підтримання системи громадського порядку, боротьби з диверсійно-розвідувальними силами та багато інших. Операція має чітке визначення, вона проводиться оперативними об’єднаннями. Може проводитись на театрі воєнних дій, на якомусь стратегічному напрямі або на оперативних напрямах. Вона має свою мету, розмах і терміни.
Київська оборонна операція проводилася з 24 лютого по 2 квітня. Я вважаю цю операцію завершеною. По всім ознакам, про які свідчать керівні документи, мета її досягнута — противник не оволодів столицею. Йому було завдано значних втрат і під дією наших військ він відступив на територію росії. Ця операція історична, має великі політичні наслідки. Вперше в історії після Другої світової війни російська армія зазнала поразки. Ніколи російська армія не зазнавала поразки. Вона веде загарбницькі війни і на території Чехословаччини, Угорщини, вела на території Афганістану, колишні країни Радянського Союзу, і завжди говорила про успіхи та перемоги. Вперше російська армія зазнала поразки і був розвіяний міф про непереможну армію світу. Нині це має важливе значення як для всього світу, Європи, а особливо для українського народу. Ми, як і вся світова спільнота, переконалися, що російську армію не тільки можна бити, а й потрібно. Ми переконались у великій силі українській, ми здобули надзвичайно великий авторитет серед країн Європи. Вони побачили українське суспільство з іншого боку. І нам великі преференції.
По-перше, бути і членом ЄС, і отримувати відповідну зброю. А саме основне, на мою думку, ми можемо домінувати в обороні Європи, оскільки маємо найбільший досвід. Переломний момент настав, швидше за все, після трьох тижнів, коли практично на всіх напрямах, де відбувалася агресія, противникові були завдані значні втрати. Він зрозумів, що Київ оточити неможливо, бо з такою кількістю військ, з такою підготовкою, вони бачили і розуміли, що це просто нереально. Другою умовою, на мою думку, є те, що Збройні Сили України завершували створювати резерви і була висока вірогідність їм потрапити в оточення в київському котлі — як на поліському, так і на сіверському напрямку. І тому для них було важливо відступити, не потрапити в оточення. Ці підрозділи, які відступили, вони не були перекинуті на інші напрямки, вони втратили боєздатність, тому були відправлені у пункти постійної дислокації свої або у визначені райони. І нині поповнюються їхні втрати теж непросто, бо багато з’явилося відказників, багато звільняються контрактників. Техніка їхня потребує ремонту, технічного обслуговування, поповнення. Багато втрат, тому це не такий швидкий процес.
Я б хотів, щоб у нас не було ілюзії, які ми героїчні і яка росія нікчемна. Росія — це велика держава з великими можливостями, людськими, ресурсними, технічними. Росія завжди завойовувала землі. Якщо згадувати історію, вона ніколи не була готовою до війни, але могла мобілізувати свої сили і все-таки досягати результатів. Тому легковажно ставитися до того, що росія відмовилася від своєї мети, це було б неправильно. Ми розуміємо, що сьогодні небезпека збереглася, сьогодні на території України тривають бойові дії, сьогодні столиця як символ України вона залишилися, у них залишилася образа, що вони не змогли оволодіти столицею. В їхній ідеології Київ — мати міст російських. І тому, я вважаю, намагання взяти столицю у них буде. Нам сьогодні важливо зрозуміти інше, що ми повинні глибоко проаналізувати те, що відбулося.
Нині критично оцінити, що нам вдалося, а чого не вдалося досягнути, які причини і що треба зробити. Ми повинні багато чого зробити в оперативному обладанні території, на дальніх підступах, щоб це не було біля самої столиці. Ми нині повинні зрозуміти, як необхідно використати всі наші природні бар’єри. Ми повинні залишити ті війська, які дозволять нам виконати першочергові завдання, а також зрозуміти, як безпечнішою зробити столицю, убезпечити проживання людей, що необхідно зробити для ефективної роботи критичної інфраструктури, де зберігати продукти, нафтопродукти, яким чином здійснювати евакуацію населення. Передбачити всі ті питання, які є надзвичайно важливими для функціонування міста в умовах ведення оборонної операції.
Загроза повітряного удару залишається кожну хвилину. Росія має великий арсенал повітряних суден, стратегічну авіацію, зокрема Ту-160, Ту-95, Ту-22М. Це ті літальні апарати, які використовують ракети, що можуть летіти від 2 до 5,5 тисяч кілометрів, не заходячи в зону дії нашої ППО. Вони зі своїх арсеналів розконсервовують велику кількість бомб великої потужності, як ФАБ-3000. Це фугасна бомба, яка має три тонни ваги і може знести цілі квартали. І це може бути застосовано у будь-який момент. Тому актуальним є підтримання боєздатної ППО, враховуючи вже і ту допомогу, яка надана нам нашими партнерами — це постійна підготовка особового складу, це і підтримання системи оповіщення. Ну і, відповідно, нарощення системи укриття особового складу. Підготовка місць укриття: підвалів, метро, паркінгів, де люди можуть безпечно почуватися
