«Я захоплююся хоробрістю та відданістю українського солдата» - Фредерік Коти, командир операції «ЮНІФАЄР»
У програмі «Ранкова кава» Фредерік Коти, командир операції «ЮНІФАЄР» розповів про місію Об’єднаної оперативно-тактичної групи – Україна, про особливості українсько-канадської співпраці та плани операції на найближчі роки.
Ірина Зінчук: Хочу поговорити про Операцію «ЮНІФАЄР» в Україні. Якою є її мета і як давно вона розпочалася?
Фредерік Коти: Доброго ранку. Дякую, за те, що мене сьогодні запросили. Операція «ЮНІФАЄР» розпочалась у 2015 році і є військовою місією Канади в Україні, яка підтримує Збройні сили України та Національну гвардію України . Тобто, ми є тренувальною місією, яка допомагає у розробці та імплементації підготовки у секторі безпеки та оборони. Операція «ЮНІФАЄР» проводить ротацію своїх кадрів кожних 6 місяців, проте ніколи не зупиняється. Нещодавно, уряд Канади оновив мандат Операції «ЮНІФАЄР», який закінчиться у 2022 році.
Ірина Зінчук: Якою є географія Операції «ЮНІФАЄР»?
Фредерік Коти: Наші військові працюють по всій території України. Наша група військових налічує 200 військовослужбовців, Головний Штаб знаходиться у Яворові, у Львівській області. Але є військові, які працюють і у Львові і у Києві, наші інженери працюють у Кам’янець-Подільську, є наші військові і у Десні, близько до Києва, у селі Старе, у Навчальному Центрі «Широкий Лан», у Миколаєві, Житомирі. Час від часу, ми також їздимо у Дніпро, у Харків, насправді, у нас досить широка географія тренувань.
Ірина Зінчук: Чого навчають ваші ментори наших солдат?
Фредерік Коти: Ми підтримуємо підготовку снайперів, розвідників, активно залучаємось до розвитку сержантсько-старшинського складу разом з нашими литовськими партнерами. Ми займаємось колективною підготовкою у Центрі Підготовки Підрозділів у Яворові. Зараз, ми підтримуємо підготовку у Навчальному Центрі «Широкий Лан», допомагаємо у підготовці рот Національної Гвардії України, здійснюємо підготовку військових інженерів у Камянець-Подільську, в основному, це Протидія СВП, базова підготовка сапера, проводимо мінну обізнаність у різних куточках України, підтримуємо підготовку медиків у Десні, допомагаємо у розбудові Школи підготовки військової поліції у Львові, тобто ми займаємось різними сферами.
Ірина Зінчук: «ЮНІФАЄР» - ця не лише військовий вишкіл, це також співпраця, обмін традиціями та звичаями. Розкажіть про цей бік операції.
Фредерік Коти: Справді, окрім суто військової співпраці, ми також долучаємось до різних організацій, які мають соціальний аспект. Це, до прикладу, «Veteran Hub» - українська організація, що підтримує ветеранів. Також ми відряджаємо групу у Карпати на підтримку проекту Української академії лідерства, ми також залучались до таборів Фонду «Допоможіть нам допомогти дітям». Тобто, ми досить активно залучаємось у соціальну сферу. Я неодноразово наголошував своїм військовим, щоб вони занурювались в українську культуру, і не забували, що через партнерство у секторі безпеки та оборони, ми, насправді, підтримуємо український народ.
Ірина Зінчук: Якщо говорити про вашу місію коли вона розпочиналась? Чи багато сталось змін з того часу?
Фредерік Коти: Насамперед наша місія зросла. Ми розпочинали із тактичної підготовки у Яворові, де ми проводили польові виходи, тактичну підготовку, проте, з того часу, зросла як географія, так і тип підготовки. Ми робимо це і надалі, але окрім цього намагаємось активно підтримувати українських інструкторів, чи це в навчальних центрах чи у школах підготовки. Ми допомагаємо у розробці курсів у Десні, підтримуючи інструкторів, допомагаючи з підходами, яких вони дотримуються та підтримуючи стандарт якості. Тобто ми значно розширили сферу діяльності з 2015 року.
Ірина Зінчук: Скільки українських військових вже мали можливість пройти підготовку з вашими військовими?
Фредерік Коти: З початку діяльності Операції «ЮНІФАЄР» ми підготували близько 14000 чоловіків та жінок сектору безпеки та оборони.
Ірина Зінчук: Як ви оцінюєте співпрацю між ЗСУ, НГУ та канадськими менторами?
Фредерік Коти: Співпраця є дуже тісною, ми працюємо пліч-о-пліч щодня. Все полягає у взаємообміні та контакті з НГУ, ЗСУ та всередині організації. Саме це сприяє тому, що ми вчимось один в одного, ділимось досвідом, тому ми повертаємось у Канаду багатшими ніж приїхали. Це також стосується нашої співпраці з міжнародними партнерами. Я вже згадував, що з нами працюють ЗС Данії, окрім цього з нами працюють ЗС Швеції, ми також щодня працюємо з литовцями, британцями і це є та співпраця, яка постійно робить нас сильнішими.
Ірина Зінчук: Багато з наших солдатів мають бойовий досвід на сході України. Чи є корисним цей досвід для ваших хлопців? Що ви можете сказати про їх досвід? Чи часто ви спілкуєтесь з ними, щоб дізнатись, яка ситуація на сході?
Фредерік Коти: Насправді, цей досвід є критично важливим, не лише для нашого професійного розвитку, але й для того, щоб підготовка, яку ми надаємо – була ефективною. Цей досвід, який Україна отримує на Донбасі, повинен застосовуватись у підготовці, щоб вона залишалась актуальною. Інтеграція цього досвіду є критичною.
Ірина Зінчук: Давайте поговоримо про плани на майбутнє, що нового плануєте на наступні місяці, роки?
Фредерік Коти: Місія постійно розвивається відповідно до запитів від наших українських партнерів. Ми зараз розглядаємо ряд нових можливостей. Я би хотів наголосити на наступному: незважаючи на те, що ми періодично проводимо ротацію персоналу Операції «ЮНІФАЄР», ми забезпечуємо цілісність наших зусиль, тобто ми не змінюємо обіцянок наших попередніх ротацій, проте завжди оцінюємо інші можливості. Зараз, на приклад, ми розглядаємо підтримку школи артилерії у Львові, це один з тих запитів, які ми нещодавно отримали. Це також стосується факультету розвідки у військовій академії в Одесі, проте важко сказати, чи буде у нас достатньо ресурсів, щоб підтримати ці ініціативи. Нас лише 200 осіб – проте ми завжди розглядаємо можливості.
Ірина Зінчук: Ви вже тут кілька місяців, що ви особисто думаєте про українських військових, що можете про них сказати?
Фредерік Коти: Я захоплююся хоробрістю та відданістю українського солдата, немає значення чи це ЗСУ чи НГУ. Я бачив, як вони натхненно працюють під час тренувань. Досвід, який вони здобувають є дуже цінним і показує сильну відданість обов’язку захищати Батьківщину. Це також стосується їхніх зусиль у покращенні збройних сил, роботою над тим, щоб стати організацією готовою до змін, я дуже вражений тим, що бачив.
Ірина Зінчук: Всі ваші військові розуміють, що в Україні війна, але чи всі з них хотіли потрапити сюди, чи може хтось сказав «О, ні, я не поїду, бо хто знає, що може трапитись..»
Фредерік Коти: Зазвичай, у Канаді, все відбувається на добровільних засадах. Всі військовослужбовці починають військову службу за власним бажанням і добровільно відправляються на операції. Тому, кожен військовий є дуже щасливим бути тут. Власне, я хочу подякувати кожному, оскільки ми тут вже 5-й місяць, проте, їхня динаміка та бажання навчатись не зменшилась, вони дуже раді бути тут.
Ірина Зінчук: Щиро дякую за цікаву розмову. Можливо на завершення, ви хочете щось побажати нашим військовим, їхнім сім’ям?
Фредерік Коти: Так, я скажу - продовжуйте працювати, гордіться собою та залишайтесь впевненими, у тому, що ви робите вірні речі. Я думаю, що Україна рухається у правильному напрямку, думаю, що ваша армія до цього активно долучається і це відчутно, я відчуваю ентузіазм, тому підтримуйте й надалі цю іскру.
