Як підтримка близьких впливає на адаптацію військових

Як підтримка близьких впливає на адаптацію військових

Говоримо з психологом Наталією Томусяк про близьких людей та їхній вплив на психологічне здоров’я і адаптацію до умов мирного життя учасників бойових дій.

 

 

 

 

 

 

Настя Сіроговська: Чи є різниця між тим, як впливають близькі люди на нас у звичному житті і за умов воєнних?

Наталія Томусяк: Так, адже за умов, коли людина потрапляє на фронт, відбувається переструктурулізація психіки, після чого близькі люди сприймаються вже зовсім інакше. Перше, коли солдат повертається додому, він не сприймає рідних у тій картинці, як було до, бо він розуміє, що вони його так не зрозуміють, бо вони не були з ним там.

Настя Сіроговська:  Чи є якісь слова, вправи, які можуть робити близькі люди, аби максимально налаштувати?  

Наталія Томусяк: Так, коли ми говоримо про допомогу, ми можемо щось зробити за іншого, коли мова йде про підтримку, ми можемо щось з ним пройти. Коли ми відправляємо героя на війну, ми з ним не проходимо події, які він там переживає. Важливо не годити, а бути тими звичними, бути спокійними і врівноваженими та дочекатись, коли він сам захоче того зв’язку, який був раніше.

Настя Сіроговська:  Чи варто говорити з ними про минуле та розпитувати про всі ті події?

Наталія Томусяк: Солдат не одразу повертається додому. Спершу є період від 2-х тижнів до місяця, коли з ним працюють. Має бути спочатку первісна реабілітація, тільки потім їх відправляють додому. Важливо дати їм можливість війти в мирний та безтурботний світ. Для жінки важливо вміти чекати і розуміти, коли він сам захоче розповісти.

Настя Сіроговська: Як мамі та дружині контролювати себе, коли немає змоги подзвонити або написати? Тому що коли рідні сильно хвилюються, це тільки заважає нашим захисникам.

Наталія Томусяк: Надмірне хвилювання не тільки заважає, воно навіть на ментальному рівні передається. Треба це переживати ці хвилювання і робити це правильно. Є дихальні техніки. Потрібно працювати з психологами. Також є техніки, коли жінка всі свої хвилювання прописує на папері, це допомагає пережити ті, переживання, які її хвилюють.

Настя Сіроговська: Як мамі правильно пояснити, де тато і чи варто говорити правду, що він на війні?

Наталія Томусяк: Залежить від віку дитини. Є маленькі діти, яким пояснювати нема потреби. Для них така інформація забувається. Дитина має знати, що тато є, бачити його фотокартку і знати, що він на роботі. Якщо дитині 5-6 років, то важливо говорити правду, але на рівні її віку. Ситуація така, що на нашу землю напали вороги, наш тато — герой, він сильний, міцний, він захищає нашу країну, що у нас тут все було добре. Цього буде достатньо для дитини. Діти шкільного віку спілкуються більше між собою, найчастіше вони тільки поточнують інформацію, яку бачать та чують.

Настя Сіроговська: Як батьку компенсувати свою відсутність?

Наталія Томусяк: Потрібно говорити з ними, але не обіцяти точний день коли ви знову зможете почути один одного. Якщо це батько хлопчика, то він має говорити: ти підтримка мами, ти за старшого і зараз все контролюєш, ти мої очі вдома. Якщо батько дівчинки, тут потрібна ніжність, любов, турбота. Запитувати що вона відчуває, говорити, що любите її, про те, яка вона гарнюня.

Настя Сіроговська: Чи варто одразу після повернення занурювати їх у насущні проблеми?  Чи краще почекати?

Наталія Томусяк: Ідеально — це дати час. Побутові речі ніхто не скасовував, тому хочеш чи ні, але побут затягує майже одразу. Немає однієї відповіді на це питання, є різні солдати. Комусь потрібен місяць для реабілітації, а комусь потрібен рік, іноді навіть не один. Перший час вони хочуть багато обіймів, уваги, а вже через декілька днів вони починають віддалятись.

Настя Сіроговська: Як зрозуміти грань, коли людина закривається у своїх емоціях, бо їй так легше пережити, й коли вона дійсно віддаляється?

Наталія Томусяк: Частіше всього вони не можуть пояснити, чому вони відсторонюються. Важливо працювати з психологами з приводу цієї теми.

Настя Сіроговська: Чим ми можемо допомогти їм на відстані?

Наталія Томусяк: Єдине, що  треба, щоб їх реально чекали. Словами, що ми їх любимо і чекаємо, щоб та не сталося.

Настя Сіроговська: Чи варто розповідати їм про свої проблеми?

Наталія Томусяк: Необхідно бути чесними. Але треба розуміти ту грань, щоб говорити якісь мілкі та побутові проблеми.

Настя Сіроговська: Що є найбільшою проблемою після повернення?

Наталія Томусяк: Це затягування з роботою над собою. Посттравматичний розлад нікуди не дінеться, тому важливо слідкувати за цим  і працювати з професіоналами. Є три простих слова на які має орієнтуватися родина: 1— чекати; 2 — не насідати; 3 — любити, так, як вмієш.