Як відпустити образи?
Чому образи не дають нам роками спокійно жити і як їх відпускати, в ефірі програми «Ранкова кава» розповіла психолог Валентина Шпак.
Анастасія Сіроговська: Тож почнемо із визначення, що таке образа?
Валентина Шпак: Це зневажливе слово або недобра дія щодо когось, яка викликає відчуття болю та гіркоти.
Анастасія Сіроговська: Чому деякі образи ми не можемо забути протягом багатьох років?
Валентина Шпак: Все залежить від впевненості людини в собі, її чутливості. От іноді кажуть: така людина тверда, що її не проб’єш. Тобто багато залежить від того, які є в людини слабкі місця. Найперше потрібен самоаналіз, усвідомлення, що от зараз я відчуваю образу. Бо багато людей цього не вміють маркувати свої переживання. Вони просто почуваються погано, і від того можуть бути психосоматичні розлади. Наприклад, коли людина дуже не хоче йти на роботу, вона починає хворіти.
Анастасія Сіроговська: То як навчитися розпізнавати образу?
Валентина Шпак: Ви маєте себе запитати: чому я почуваюсь дискомфортно? І друге питання: навіщо це мені потрібно? Бо в образі є вторинна вигода. Не завжди людина може усвідомити, що вона ображається на найрідніших або її образили рідні люди, а якщо й розуміє це, то швидко витісняє, бо не може сприйняти.
Анастасія Сіроговська: То що ми маємо робити, щоб якомога швидше відпустити образу?
Валентина Шпак: Треба розуміти, що всі мають право на помилку.
Анастасія Сіроговська: А як позбутися дитячих образ?
Валентина Шпак: Багато залежить від виховання. І не тільки від сімейного, а соціального. Адже коли батьки довго опікуються дітьми, вони забирають у них право піклуватися самим про себе. Дитину змалку треба вчити дбати про себе і рідних. Коли дитині виповнилось 18 років, йдучи в гості до мами, вона має знати, що треба принести щось смачненьке. Також діти мають бути вдячними, насамперед батькам. Адже вони їх виростили і дали те, що вони могли.
Анастасія Сіроговська: Але якщо все ж батьки порушують особистісні кордони дитини, чим сильно її ображають, як про це дати знати?
Валентина Шпак: Дитина – це окрема особистість. Ми маємо про неї піклуватися, але не диктувати в усьому свою волю. Інша крайність – коли дитину ставлять на п’єдестал, живуть заради дитини. І потім такі люди все життя носять цей тягар, почуваються винними, бо нібито через них батьки не були щасливі.
Нікіта Гросс: А як бути, якщо ображаєшся на колегу або ж керівника?
Валентина Шпак: Якщо вам щось не подобається, треба про це говорити. Без спілкування не буває домовленостей. Це стосується і роботи, і дружби, і шлюбу. Бо, можливо, людина навіть і не знає, що ви на неї ображаєтеся.
Анастасія Сіроговська: Чи впливає здатність пробачати образи на стан нашого здоров’я?
Валентина Шпак: Довге затягування образи переростає в психологічні проблеми. Якщо психологічні проблеми не вирішувати, вони опускаються на тілесний рівень і люди починають хворіти. От коли люди кажуть, мовляв, не хочу когось бачити, то проблеми можуть виникнути із зором.
Анастасія Сіроговська: А якщо, наприклад, я когось образила, чи досить буде попросити вибачення?
Валентина Шпак: Все залежить від конкретної ситуації і внутрішніх потреб людини. Потрібно пам’ятати, що коли ми ображаємось – це наша проблема, ми її в собі носимо і вона нас обтяжує. Потрібно піклуватися про своє самопочуття і бути чесними із собою. Якщо тобі не подобається якась людина, не контактуй із нею.
Анастасія Сіроговська: Чи всіх і завжди треба пробачати?
Валентина Шпак: Людина має право помилятися. Є такий навіть жарт: коли мене немає, маєте право навіть мене бити. Якщо вас не цінують, то краще йти різними дорогами.
Анастасія Сіроговська: Які є методики самоаналізу?
Валентина Шпак: Дуже хороша техніка під назвою «катарсис». Треба лягти на ліжко, розслабитись і протягом 10-15 хвилин відповідати на питання. Що я зараз відчуваю? Де в моєму тілі є напруга? Якого вона кольору, наповнення? Навіщо мені зараз це потрібно? Я його хочу залишити чи відпустити? Можливо, якесь відчуття людина не може одразу відпустити, їй потрібно ще якийсь час на допроживання.
Анастасія Сіроговська: А якщо людина відсуває прощення якихось образ роками, про що це свідчить?
Валентина Шпак: Це свідчення того, що вона самотужки не може впоратись і їй потрібна допомога. Є досвідчені психологи, які допоможуть вийти з того стану. Бо люди дуже часто самі ставлять собі діагнози. Людина сама собі боляче робити не може, а зміни – це завжди біль.
