За один день — мінус 25 одиниць ворожої техніки: боєць підрозділу Muramasa

Максим на позивний «Бумер», якого називають одним із найкращих пілотів підрозділу «Мурамаса», розповів в ефірі Армія FM про створення підрозділу, перехід до 21-го полку безпілотних систем «Кракен» 3-го армійського корпусу, бойову роботу на Донеччині та результати, яких вдалося досягти невеликій групі операторів дронів. Також військовий пояснив походження назви Muramasa, розповів про напрямок Middle Strike та умови вступу до підрозділу.

— Розкажіть, як розпочинався ваш шлях у війську та безпілотній авіації?

— Мій шлях розпочався в 22-му році на початку повномасштабного вторгнення. Розпочав його з гранатометника. Було дуже велике бажання знищити танк. Після того, як я побачив відео, як «Мавіком» скидають гранату у відкритий люк танка і він вибухає, у мене відразу з’явилося бажання потрапити в розвідроту, де застосовуються безпілотні системи. Так я потрапив у 109-й батальйон, у розвідку 109-го ТрО. Там я познайомився з Греком та Олегом Корном. Ми розпочинали втрьох, літали на «Мавіках», потім нам показали FPV, і ми почали працювати цими засобами. Коли вже з’явилася така компонента як ретранслятор, у нас з’явилася четверта людина. Так ми розпочали свій шлях на Донеччині, в районі Нью-Йорка під Горлівкою, і почали знищувати ворога за допомогою FPV.

— Як невелика група з ТрО опинилася в 3-му армійському корпусі?

— Цей шлях був дуже тернистий. Ми розпочинали як маленька група. По забезпеченню і навичках ми були такими ж, як усі, хто прийшов із цивільного життя. Досвіду не було. Ми набивали шишки на своїх помилках, шукали інформацію в інтернеті, як налаштовувати дрони. На той час інформації було дуже мало, курсів не було. Нам пощастило познайомитися з людьми з другого МіГ-25 Третьої штурмової бригади — Лютом і Ніо. Ми поїхали до них у Краматорськ, побачили їхню структуру, забезпечення, мотивацію. Це нас дуже надихнуло. Вже тоді був закладений фундамент нашого майбутнього переходу в 3-й армійський корпус. Ми стали друзями й побратимами. Коли почали показувати результати, нас хотіли бачити й в інших топових підрозділах, але склалося так, що ми перейшли саме до 3-го армійського корпусу.

— Що змінилося після переходу до 3-го армійського корпусу?

— Коли ми були в ТрО, то були самі по собі. Все шукали самостійно. Ми постійно шукали спонсорів, бізнес, який міг допомогти. Коли ми познайомилися з хлопцями з Третьої штурмової, побачили зовсім інші можливості. Там на прохання протестувати сотню нових засобів ніхто не запитував: «Навіщо це вам?». Нам дуже сподобався такий підхід, коли командири чують бійців, бачать їх і підтримують. Коли ми перейшли в 3-й армійський корпус, побачили зовсім інше ставлення. Нас підтримують, у нас вірять, дають розвиток на повну. Опинитися в підрозділі, який розробляє нові засоби ураження чи евакуації, — це дуже надихає. Це зовсім інший рівень можливостей.

— Звідки взялася назва «Мурамаса»?

— Коли нас було троє, ми служили в розвідці. Мій побратим Корн у вільний час дивився аніме. Ми з цього жартували. Коли почали працювати на FPV, наші відео почали використовувати сторонні люди та видавати за свої. Ми вирішили якось ідентифікувати себе. Не хотіли прив’язуватися до Донеччини назвами на кшталт «Шахтарі» чи «Гірники». Також уже було дуже багато назв, пов’язаних із птахами. Тоді Корн запропонував назву «Мурамаса». Ми одразу уточнили, чи це не пов’язано з аніме. Він запевнив, що ні. Ми перевірили інформацію й почали підписуватися як «Мурамаса». А вже згодом з’ясувалося, що в новому аніме з’явився герой із такою назвою. Ми тоді дуже сміялися, що Олег нас усе-таки підвів до аніме. Так і залишилася назва підрозділу.

— На яких напрямках працювали та працюєте зараз?

— У складі 109-ї бригади ТрО ми працювали на Донецькому напрямку — Авдіївському, потім Покровському та Костянтинівському. Там ми провели три роки. Після переходу до 21-го полку безпілотних систем 3-го армійського корпусу працюємо у складі роти R&D. Ми прийшли сюди, тому що отримали можливість працювати на всіх напрямках, де діє 3-й армійський корпус. Зараз виконуємо функції бойових тестувальників. Також перейшли від FPV-компоненти до Middle Strike. Як уже повідомлялося офіційно, активно працюємо по Луганському напрямку.

— Якими результатами може похвалитися підрозділ?

— Про поточні результати поки що говорити рано — вони будуть оприлюднені офіційно пізніше. Можу сказати лише, що вже є цілі вартістю понад 40 мільйонів доларів. І це не одна ціль. Якщо говорити про попередні результати на Авдіївському напрямку, то наша особливість була в тому, що нас було лише четверо. Багато хто думав, що це працює рота або навіть батальйон. На одному з бойових виходів на трасі Костянтинівка — Донецьк ми за день знищили 25 одиниць техніки. Це були два танки, три САУ, сім «Уралів», а також «Буханки», багі та інша техніка. Якщо брати наші загальні результати на тому напрямку, то це:

• 12 РСЗВ «Град»;

• 32 танки;

• 35 САУ;

• 136 гармат;

• 645 автомобілів типу «Буханка»;

• 76 бойових броньованих машин;

• близько 2400 ліквідованих окупантів;

• близько 1800 поранених.

Усе це має відеопідтвердження. Коли ми порахували результати, то зрозуміли масштаби. Просто уявіть: 32 танки не доїхали до наших позицій, 35 САУ не змогли вести вогонь по наших військових.

— Що таке Middle Strike і чому цей напрямок важливий?

— Зараз ми взялися за Луганщину і поступово беремо під вогневий контроль логістику противника. Більше деталей поки що розкривати не можу. Можу лише сказати, що засобів буде вистачати, ми будемо працювати, а результат усі побачать.

— Чи потрібні підрозділу нові люди і які вимоги до кандидатів?

— Так, ми проводимо рекрутинг. Знайти нас можна через Telegram-канал «Мурамаса» або сторінку Muramasa Group в Instagram. Там є анкета для кандидатів. Останнім часом дуже багато дівчат хочуть потрапити до підрозділу, але потрібно розуміти вимоги. Перше — фізична підготовка. Сьогодні пілот — це не людина, яка сидить на дивані з пультом. Часто доводиться нести до 50 кілограмів спорядження та проходити по 10 кілометрів пішки до позиції. Друге — моральна стійкість. Коли ти голодний, не виспався, перебуваєш під обстрілами, а потім маєш сісти за пульт і холоднокровно відбити штурм — це серйозне випробування. Не всі з цим справляються. Для тих, хто хоче себе перевірити, є школа підготовки Killhouse. Там можна пройти навчання та зрозуміти, який напрямок вам підходить — FPV, крила, НРК чи інші спеціальності.

— Що б ви хотіли сказати людям, які хочуть долучитися до підрозділу?

— Заповнюйте анкету, виходьте на зв’язок і не бійтеся пробувати себе. Головне — бути готовим фізично й морально, тому що сучасна війна вимагає від пілота значно більше, ніж просто вміння керувати дроном.