«Зараз розробляється концепція створення центрів кар’єрного зростання», - заступник Міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний

«Зараз розробляється концепція створення центрів кар’єрного зростання», - заступник Міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний

Про механізми переходу із військової служби до цивільної кар’єри в ефірі передачі «Ранкова кава» розповів заступник Міністра у справах ветеранів України Ігор Безкаравайний.

 

 

 

 

 

 

Ігор Безкаравайний - ветеран ЗСУ, служив у 93-й окремій механізованій бригаді (нині ‒ «Холодний Яр»).

І з початку війни і до поранення (2014 по 2016 роки) брав участь у бойових діях на Сході держави. У 2015 році в районі Карлівки, що на Донеччині, зазнав поранення, підірвавшись на протитанковій міні. Двічі брав участь у відборах і на третій раз став учасником Національної збірної України «Ігор Нескорених».

Наталія Шмарко: Які проблеми доводиться долати військовослужбовцю, який вирішив повернутися у цивільне життя?

Ігор Безкаравайний: Бракує усталених правил і норм. Отримавши пакет документів після виходу з військової частини, армієць не має схеми, що далі робити, йому треба самому все з’ясовувати.

Наталія Шмарко: Пане Ігорю, розкажіть про власний досвід звільнення з військової служби?

Ігор Безкаравайний: Мені пощастило. Коли я ще був на лікарняному ліжку, до мене прийшла людина з волонтерського середовища і запитала, чи в порядку документи. А в мене там хаос: одні - з військової частини, інші -виписані на тимчасово окупованій території, ще якісь отримані вже в Києві. І в усіх документах моє прізвище написане з помилками. Тож волонтери мене потягнули у відповідальні органи. Ось тоді в мене до державної служби виникла відраза. Але вже згодом, займаючись громадською діяльністю близько року після звільнення, я зрозумів, що якщо хочеш щось міняти в країні, то треба йти на державну службу. Але якби мені тоді не допомогли, швидше за все, я був би в категорії людей, які недооформили документи.

Наталія Шмарко: Чому досі в Україні не було розроблено дієвого механізму?

Ігор Безкаравайний: Держава – досить інертна машина, тому треба було накопичити певну кількість знань та інформації, вивчити міжнародний досвід і адаптувати його до наших реалій. Нам треба враховувати той факт, що в нас війна за 7 годин на потязі та інші речі. До прикладу, американські військові після участі в конфліктах відбувають певний час на базі в Німеччині, а вже після цього їдуть додому. У нас такої можливості фізично немає. Ми виходимо з зони бойових дій, приїздимо на бойове злагодження до військової частини, а додому – півтори години. Як втримати військовослужбовця в таких умовах? Тому нам треба продумати, яким чином усе це налаштувати. Окремі речі ми потроху міняємо. Зараз розробляється концепція створення центрів кар’єрного зростання. Це буде така установа при університеті, яка займатиметься суто ветеранами та військовослужбовцями, що звільнилися. Вони опікуватимуться профілюванням, потім навчанням і після цього допомагатимуть із працевлаштуванням. Тобто буде закритий цикл – від потреби до працевлаштування. Такі центри дуже полегшать життя військовослужбовцям, що звільняються.

Наталія Шмарко: Чи напрацьовані Міністерством ветеранів механізми надання психологічної допомоги учасникам АТО/ООС?

Ігор Безкаравайний: Зараз є програма психологічної реабілітації, зокрема за гроші платників податків, які адмініструє Мінветеранів. Але це все типу санаторно-курортного закладу, куди можна поїхати і отримати допомогу. Ми це переформатовуємо. Два тижні тому була ухвалена постанова, згідно з якою Мінветеранів розробить єдиний реєстр надавачів послуг, який буде відкритий для всіх – і ветеранів, і органів соціального захисту населення. Далі ми хочемо взагалі відійти від цієї конструкції, а щоб ветеран обрав, забронював собі місце, час і прийшов та отримав допомогу. Також згідно з постановою, запроваджено єдиний стандарт надання допомоги. Працюватимемо суто із представниками традиційної медицини. Арттерапія чи гра на музичних інструментах може бути додатковим засобом реабілітації, а не основним. На превеликий жаль, щодо сфери ментального здоров’я – у нас чорна діра. У нас є закон про психіатричну допомогу, а не про психологічну складову. На 2023 рік Міністерство охорони здоров’я запровадило порядок дій щодо цієї сфери. Сподіваюсь, ми їх випередимо і запустимо пілотний проєкт, який потім масштабуватимемо на всю країну.

Наталія Шмарко: Чи розробляються механізми перекваліфікації і зміни професії для армійців, які звільняються з військової служби?

Ігор Безкаравайний: Вони нормативно вже прописані. Частково відповідає за Міністерство оборони, частково Мінсоцполітики, тому що коли створювалось Мінветеранів, чомусь цю функцію не передали і ми зараз потроху забираємо її на себе. Це все прописано і врегульовано, але погано працює. Одна справа – людина, яка після контракту повертається в цивільне життя, в неї професія релевантна потребам ринку. Особам, які одразу після строкової служби підписали контракт, а потім звільняються, маючи лише шкільну освіту, потрібно навчатися далі, а потім вже працевлаштовуватися. А професійних військових треба адаптувати до цивільних професій. Для цього потрібні центри профілювання, щоб зрозуміти, на що людина здатна, підібрати оптимальний навчальний курс, а після цього променторити і допомогти знайти роботу. В найближчому майбутньому плануємо запускати пілотні проєкти. Якісь аспекти врегульовані законодавством, за яке відповідає Міносвіти та науки. Є проєкт «Освіта впродовж життя», який дає всім громадянам України пройти перенавчання. Для нашої категорії нам треба буде це трішки підлаштувати і внормувати зони відповідальності. Бо дуже важливо, щоб командир відпускав військовослужбовця на етапі звільнення, щоб він здобував цю освіту.

Наталія Шмарко: Які етапи містить процес переходу з військової служби до цивільної кар’єри?

Ігор Безкаравайний: Це має бути чотирьохкомпонентна система: медична допомога, психологічне забезпечення, освіта та інформаційна підтримка щодо державних гарантій в кожному конкретному випадку. Одна з ідей – введення посади менеджера для адміністрування ветеранської політики і надання інформаційної підтримки ветеранам. В наступному році хочеться почати пілотування системи.

Наталія Шмарко: Чи є обласні або районні представництва Міністерства ветеранів Україні?

Ігор Безкаравайний: У нас в кожній області є представники Міністерства. Якщо ж питання не може бути вирішене на місці, то треба звертатися за підтримкою до центрального апарату Міністерства ветеранів.