Аб'юз — це психологічна тиранія, — телеведуча Марія Єфросініна
Чому у складній життєвій ситуації не варто покладатися лише на себе, а треба звертатися за допомогою та як діяти, якщо ви перебуваєте у деструктивних стосунках, в ефірі Армія FM розповіла відома українська телеведуча та громадська діячка Марія Єфросиніна.
Наталія Шмарко: Хочеться, щоб у 2022 році здійснилися мрії українців, щоб кожний став щасливим, але іноді обставини складаються непередбачувано. Тож як не опускати руки в складних життєвих ситуаціях?
Марія Єфросиніна: По-перше, в будь-якій складній життєвій ситуації треба визнати, що ти трохи потрапив у психологічну халепу. Простою мовою це називається апатія або поганий психологічний стан, а дехто називає депресією. Якщо ти опинився в складній ситуації, коли тобі погано або стресово, ти не повинен вдавати, що все добре. Треба поважати себе в такому стані і визнати: так, в мене зараз не найкращий період в житті, я не знаю, як жити далі і тому подібне. Складні ситуації бувають у всіх і ти не виняток, все обов’язково мине, адже так влаштоване наше життя. По-друге, треба зупинитися і подумати, адже проблеми не люблять, коли їх вирішують поспіхом. По-третє, можливо, треба звернутися за порадою або допомогою. Я вважаю, що люди приходять в це життя, щоб бути корисними одне одному. В житі буде і погане, і добре, але завжди треба вміти когось підтримати, тоді ви й самі зможете легко попросити про допомогу і підтримку. Люди повинні допомагати один одному.
Наталія Шмарко: Ще у шкільні роки трапляються випадки булінгу, та й в дорослому житті такі ситуації не поодинокі. Як захистити себе та свою дитину від цькування?
Марія Єфросиніна: Це складна тема. По-перше, це стосується людей, в яких ще не сформувалася стійка психіка. Якщо дівчата довіряють мамі, відчувають підтримку й тепло від неї — це найважливіше. Мама — єдина людина, яка завжди підтримає. Це я вам кажу як мама. Проблема в тому, що дівчата й хлопці не йдуть із цим до батьків — бо соромляться, бо не знають, як батьки відреагують, бо їм страшно. Тож батьки теж повинні знати, як реагувати на скарги дитини про те, що їй погано в школі, наприклад. Дорослі повинні з’ясовувати стосунки з дорослими — батьки з батьками, щоб захистити своїх дітей. Тож перший крок — це просити про допомогу у батьків. І я не знаю, що повинно бути в голові матері або батька, щоб вони сказали: «Іди владнай все сам». В наш час це неприпустимо. Ми зараз з моїм семирічним сином Сашком читаємо книжку про булерів, і вона побудована на прикладі казок. Там показано, що булера не треба боятися, а відбувається так, що діти не просять про допомогу дорослих, бо бояться, що наступного дня їх ще більше пресингуватимуть, і на тому булери завжди грають. Але насправді булер — боягуз і він пригнічує слабших за себе, щоб підняти свою самооцінку, яка в нього низька. Моє правило: не чекати, поки само все мине. Треба на цьому фіксуватися і знаходити слова і шляхи, які допомагатимуть тобі йти далі. Це постійна робота над собою. І не можна пускати все на самоплин, бо це є руйнівним для нашої психіки.
Наталія Шмарко: За статистикою, в Україні чимало жінок страждають від домашнього насилля. То що робити в ситуації, коли ображає чоловік?
Марія Єфросиніна: У нас в країні, лише за офіційними даними, понад два мільйони жінок на рік звертаються по допомогу. І тут важливо розуміти, що насилля, або аб'юз — це не лише зламані ребра, щелепи або носи. Усе це вже наслідки. Аб'юз починається з психологічного або морального насилля. Якщо коханий чи кохана принижують вас без будь-якого приводу, але я вважаю, що не може бути жодних приводів для приниження, адже людина, яка вас любить, завжди знайде слова, щоб все пояснити коректно, тож якщо вам здається, що вас ображають, — вам не здається. Закохана жінка здатна дуже довго виправдовувати чоловіка — ось до тих самих вибитих щелеп. Аб'юзери зазвичай дуже талановиті в соціумі, вони привертають до себе увагу, вони дружать із мамами своїх дівчат, з друзями дівчат і все обставляють так, щоб жінці не було до кого звернутися по допомогу, бо їй просто ніхто не повірить. Аб'юз — це психологічна тиранія, і на першому місці в нашій країні серед кривдників саме чоловіки. За статистикою, страждають від насильства 86% жінок і лише 10-15% чоловіків. І якщо вже раз відбувся акт приниження — образи, примушення до сексуального життя без вашого бажання і так далі — то все це повториться. На жаль, в нас немає розвинутої системи надання допомоги поліцією за аб'юзивних стосунків. Поліція приїде лише якщо вчинене фізичне насилля. Можна подзвонити на гарячу лінію, де цілодобово відповідають психологи: 116-123. Мій фонд має платформу, яка називається «Мені здається». Ми надаємо психологічну допомогу. Треба шукати підтримки у батьків та друзів, або просто у людини, якій довіряєш, це може бути психоаналітик чи психолог, який тобі скаже, що ти не винна і справа не в тобі. Тому що багато дівчат мовчать, боячись, що всі їх будуть звинувачувати. В регіонах зараз стрімко розвиваються соціальні служби, тож ви можете знайти в інтернеті телефон вашої регіональної соціальної служби і звернутися за допомогою. Ви зможете приїхати в шелтер — притулок, яких нині 37 по Україні. Там ви із дітьми зможете перебувати від 3 до 6 місяців. Вважається, що цього часу достатньо, щоб жінка знайшла собі роботу, відновила документи та подала всі документи до суду, щоб в правовому полі почати розривати стосунки з кривдником. В таких центрах працюють психологи та правники, тож жінка не одна із бідою і в безпечному місці, адже адреси притулків засекречені. Вас туди може привезти або поліція, мобільна бригада або представники соціальних служб
