Брехня, як фактор російської інформаційної політики
Василь Павлов та Юрій Гудименко в Армія фм розповіли про те, як протягом століть фальсифікувалася історії Росії і про фальсифікацію Росією історії тих держав, які вона захоплювала. Особливо тих держав, які намагалися вирватися з-під російського тиску і контролю.
Брехня використовується цією державою постійно. Це продукт, як внутрішнього, так і зовнішнього вжитку. Всі держави брешуть. Дехто, це називає дипломатією, дехто політикою. Але більшість з них, коли їх ловлять на брехні, змінюють курс. Відмінність Росії від інших держав в тому, що вона продовжує брехати далі. Окрім того, росіяни нагромаджують гору брехні зверзу і на виході ми отримуємо цілу країну, яка побудована на брехні у всьому – від державних символів до сучасної історії.
Правдивої історії цієї держави не знає ні її населення, ні ми. Вибудовування вигаданої історії держави починається від того моменту, як Москва почала виходити на перші ролі на Північно-Східній території Русі. Дуже довгий час це було невідоме місто. Територія, яка ні на що не претендувала, але через підтримку монгольських ханів, займала провідні позиції.
Саме тоді Москва почала вигадувати свою родослівну. І від того часу почали переписувати літописи. Таким чином, що Москва вивелась як певний центр і в 15 сторіччі з’явився конструкт «третього Риму» (перший Рим – це Римська імперія, другий Рим - це Східна Римська імперія, Візантія з центром у Константинополі). Мовляв, два перших Рима пали, а третій стоятиме вічно і не паде ніколи.
Під поняттям «третього Риму», Москва дозволила собі вкрасти герб Візантійської імперії, попередньої династії Палеологів. І так на тодішній московській емблематиці з’явилась двоголова птаха. Але, за збігом обставин, такий самий герб був у їхніх тогочасних господарів – Золотої орди. Але поступово її довелося витісняти, змінювати державну ідеологію. Існує вислів: «Росія – це колишнє Московське князівство, яке шляхом національно визвольних війн перетворилося на Імперію».
Цей конструкт набирав обертів з кожним сторіччям. Класикою цього моменту стане 17 сторіччя, коли Київ потрапить під повний контроль Московського царства. І на першу роль почнуть виходити священики Києво-Печерської лаври. Саме Києво-Печерська лавра стане місцем, де буде написано перший офіційний підручник історії Російської держави.
Це стало базисом для багатьох міфів.
Київ називали «мать городов русских», маючи на увазі, що всі правителі були київськими вихідцями і Київ був метрополією, росіяни почали трактувати інакше, роблячи наголос на слові «русских». Чому Київ «мать», вони не можуть пояснити ні собі, ні людям, але цей міф у них дуже щільно засів в голові.
Сама назва «Росія» - це брехня. В перекладі на грецьку «росія» означає «русь». Сучасна Росія стала Росією у 1721 році, коли тоді московський цар Петро Олексійович став першим російським імператором Петром І. Від того моменту почалася професійна, відверта фальсифікація історії. Пов’язана вона з двома трагічними історіями в Україні.
Перша – це знищення і загибель Чигирина, у 1678 році, коли разом з містом загинули гетьманські архіви. Була втрачена величезна кількість документів про козаччину.
А друга трагедія сталася восени 1708 році, коли московські війська захоплять і зруйнують Батурин, столицю Мазепи і там загине ще один гетьманський архів.
Все, що не знищилося, було вивезене до Росії і Петро І видав один з перших своїх наказів по вилученню з українських монастирів, приватної власності українських літописів, збірок українських документів. Особливо це набуде масовості за часів правління Катерини ІІ, коли в самій Росії розпочнеться велика дискусія між норманістами та антинорманістами. Норманісти стверджували, що Росія і Русь є продуктом витвору Норманської експансії 8-10 століття, а антинорманісти стверджуватимуть, що це споконвіків російська земля і вони тут були завжди.
Та територія, яка входила до Київської Русі і зараз є на карті Росії становить мізерний відсоток, на відміну від території на мапі України. Тому, з назвою «Росія» вони не мають нічого спільного.
Варто пояснити значення двох термінів: Мала Русь і Велика Русь.
Це два грецькі терміни, які означають метрополію – Мала Русь – це безпосередньо територія України. Як писав Нестор Літописець: «Откуда есть пошла земля русская». Фактично – це та територія, з якої почала утворюватися руська держава.
А Велика Русь, це фактично те саме, як Велика Британія. Британська імперія – це території, які були приєднані до території метрополії, внаслідок завоювань. Цей момент росіяни ніколи не враховують і вкладають і голови як своїх мешканців, так і «нерозумних малоросів», те, що «мала» - це від меншовартості. Вони це використовують в ідеологічній війні.
Росіяни нам уявляються дуже масово. Те, що ми називаємо «російським етносом», насправді складається з певної кількості абсолютно окремих, самостійних етносів, які в різні часи зазнали підкорення з боку великоруського етносу. Зневажаючи ці маленькі етноси, росіяни фальсифікують їх історію.
Те, що вони стверджують, що ми є одним народом – це найбільша брехня Росії по відношенню до України. Ми ніколи не були одним народом і завжди перебували щонайменше в напружених стосунках з цим етносом. І всі наші стосунки зводилися до того, що ми або від них відбивалися, або відбудовували власну державу після їх чергової навали.
Якщо взяти російського улюбленого героя, то після Сталіна в них йде Невський. Але це образ, фактично створений радянським кінематографом. Образ створений доволі таки талановитим фільмом Сергія Ейзенштейна «Олександр Невський», який був зроблений напередодні Другої світової війни. І пізніше вони дійшли до того, що на ордені Олександра Невського, замість самого Олександра Невсього, якого ніхто ніколи не бачив, був зображений портрет Миколи Черкасова в образі кіногероя.
Сама персона Олександра Невського, точніше, Володимирівського князя, Новгородського князя Олександра Ярославовича (Невським він стане значно пізніше) то вона переповнена низкою фейків. Та сама Невська битва, яка не була битвою. Щодо «Ледового побоища», яке в останні роки розібрали по кісточкам навіть фахові російські історики, є літописи в естонських давніх хроніках, і в хроніках Тефтонського ордену, є описи в Давньоруських літописах. Те, що увійшло у свідомість росіян про лицарів, які йшли по льоду під пафосну музику, абсолютно не відповідає дійсності. На той момент в тій частині Європи, якщо відбувався бій, в якому брали участь кілька сотень чоловік, то в свідомості людей він дійсно перетворювався на битву. А потім його образ почав використовуватися за часів Петра. І, знову ж таки, він використовувався для обґрунтування претензій Росії на чужі землі.
Так само, як вони засновували Санкт-Петербург, ніби-то на пустому місці. Насправді, декілька років тому російські археологи на місці сучасного Петербурга знайшли чеське місто Нойштадт, яке існувало за кілька сотень років до Санкт-Петербургу.
Битва на Кульковому полі. Історики перекопали все, що могли, знайшли там зброю, після сутичок. За два роки до цієї битви відбулася ще одна, яку росіяни не дуже люблять згадувати - битва на річці П’янь. Звідки у російській мові з’явилося слово «п’яний». На той момент російське військо зазнало поразки, через те, що напилося. Цим і скористалися монгольські нукери, які особливо не напружуючись, вирізали московське військо.
А в нашому західноукраїнському місті Жовква є річка СвИня. За легендою, в цю річку колись впав п’яний Петро І. Звідси і з’явився вислів «п’яний, як свиня». Ми маємо в цьому вислові два концепти, для пояснення особливості цього народу.
Правда є, але старанно приховується. Велика кількість документів була знищена, частина старанно приховується.
Був сфальсифікований момент Переяславської ради. Ніякої ради не було, не було одностайного голосування українських полковників, щонайменше двоє не присягнули – Сірко і Богун, відмовилася присягати вся православна церква, відмовлялися присягати цілими містами. Але це все почали виводити з обігу.
16 жовтня 1941 року радянська влада панічно втікала з Москви. В той самий день радянські війська панічно втікали з Одеси, знищивши велику кількість поранених, просто втопивши їх в Чорному морі в санітарних машинах. Росія, пізніше Радянський союз, взяв ту саму манеру – повна фальсифікація історії.
Українці від певного моменту, починаючи від Петра І, почали потрапляти до правлячої верхівки Росії. Духовний концепт Росії створив професор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович. Він створив не лише концепт, але й машину, яку ми знаємо Російськлю Православною Церквою. Дуже довгий час росіяни навчалися по підручнику арифметики Магнітського. Велика кількість українців служила в російському війську. Російські імператори і імператриці – це не росіяни. Останнім імператором, руським за походженням був онук Петра І – Петро ІІ. Всі інші імператори були німцями. Їхні дружини навіть не знали російської мови, і одружуючись, вони змушені були змінювати віросповідання, брати православне ім’я, православне по-батькові, хоча, насправді, вони були німкенями. І, відповідно, від німецьких дружин починали народжуватися німецькі імператори. В Миколі ІІ – останньому російському імператорі, 1/138 російської крові, все решта німці, англійці… Його двоюрідною бабусею була Королева Вікторія.
Росіяни тішаться потугами у Першій світовій війні, а фактично це була війна кузенів – між трьома братами: Миколою ІІ, Вільгельмом ІІ та Георгом V.
На жаль, більшість українців, які потрапляли у правлячі кола Росії, асимілювалися під російську політику. Вони навряд усвідомлювали те, що були українцями.
У 20 столітті можемо згадати Леоніда Брежнєва і дніпропетровський клан.
Коли до влади прийшли комуністи, брехня стала клінічною державною політикою. Кожен момент є сфальсифікованим.
Жовтневий переворот, а не революція. Вони багато моментів не називали своїми іменами. Їх не влаштовує така назва і вони вигадали конструкт «Великая русская революция».
Весь процес становлення радянської влади - це фейкові герої, які героями не були. Більшість червоних командирів – це були або колишні царські офіцери, або дрібнокримінальні елементи, які скористалися ситуацією.
НЕП (Нова економічна політика), масові репресії, приховування Голодомору, будь-які локальні конфлікти перебріхувалися і формувалися схиблені ставлення.
Стирання людей з фотографій, вимаровування текстів в листах, прізвищ з літератури.
Величезна війна 20 століття – це міф Великої Вітчизняної війни. В самій назві вони цю війну відокремлюють від світової, тому що, на початку цієї війни росіяни воювали разом із Гітлером.
Напад на Польщу пояснювався споконвічною метою білоруського і українського народів жити разом.
Так само ми бачимо те, що відбувається з Кримом і Донбасом.
