День пам’яті жертв політичних репресій
Щороку у третю неділю травня Україна вшановує пам'ять жертв політичних репресій комуністичного режиму. День пам'яті та скорботи встановлено згідно з Указом Президента від 2007 року.
Масштабна кампанія масових репресій у СРСР у 1937-1938 роках отримала назву “Великий терор”.Ініціаторами ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства було керівництво СРСР й особисто Йосип Сталін. Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Кількість жертв політичних репресій в Україні не піддається підрахунку – це неймовірні цифри. Деякі фахівці вважають, що за період від початку 20-х і до кінця 80-х років ХХ століття, тобто за час правління більшовицько-комуністичного режиму, в Україні було заарештовано майже півтора мільйона осіб (із них понад 50% українці). Величезну кількість із них було розстріляно, всі інші пройшли тюрми, заслання (майже 3 мільйони українців), каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.
Терор і репресії вразили майже всі верстви українського населення: науковців, політиків, військових, священників, представників культури, селянство. Особливо тяжкою і болісною спадщиною минулого стали масові репресії, які чинились сталінським режимом та його прибічниками в Україні у 30-х роках. Приміром, в Україні в 1937–1938 роках було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту відправили до в`язниць та таборів.
Впродовж десятків років радянська влада ретельно приховувала сліди своїх злочинів: на місцях поховань зводилися режимні об’єкти КДБ, землю заливали бетоном, місцевість розрівнювали бульдозерами й висаджували дерева.
Трагічним символом тієї доби є київська Биківня – у Биківнянському лісі знаходиться найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій. Тут був об’єкт спеціального призначення НКВС, де у кінці 30-х – в 40-х роках відбувалися масові захоронення розстріляних та закатованих. За різними даними, тут співробітники НКВД закатували та убили від 15 до понад 100 тисяч осіб.
Однією з найкривавіших стала ніч у Києві 19 травня 1938 року, коли у в’язницях НКВС розстріляли 563 людини. На сьогодні вже встановлені імена понад 19 тисяч розстріляних українців з Биківнянського поховання жертв сталінських репресій.
Незаконність Великого терору визнали ще за часів СРСР після смерті Й.Сталіна, коли в роки «відлиги» провели часткову реабілітацію репресованих. Реабілітаційні процеси другої половини 1950-х – початку 1960-х років мали обмежений характер. Більшість громадян, засуджених за політичними звинуваченнями, не отримали повної реабілітації, а їхні права не були повністю відновлені.
У 1991 році, в останні місяці існування УРСР, було ухвалено Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». У ньому вперше в Україні законодавчо засудили і відмежувалися від політичних репресій як методу керування суспільством.
У 2015 році Україна засудила злочини комуністичного тоталітарного режиму Законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроект було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами та громадськістю.
У 2018 році Верховна Рада проголосувала за Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років». Закон суттєво розширює коло осіб, які підпадають під реабілітацію. Зокрема, в ньому прописана автоматична реабілітація осіб, які були покарані позасудовими органами, право на реабілітацію отримають ті, хто зі зброєю в руках боровся за незалежність України, був ув’язнений, примусово поміщений у психіатричний заклад, трудову армію, позбавлений майна через «експропріацію» чи «розкуркулення», або ж депортований за національною ознакою.
У День скорботи ми схиляємо голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного режиму. Тоталітарна система застосовувала варварські методи розправи, руйнуючи тисячі доль і перетворюючи тисячі людей на таборовий пил. Цей злочин неможливо забути та пробачити, щоб подібне не повторилося знову.
