Депортація кримських татар

Депортація кримських татар

День пам'яті жертв депортації кримських татар в Україні відзначається щорічно у річницю депортації кримськотатарського народу — 18 травня 1944 року. Започаткований 12 листопада 2015 року постановою Верховної Ради України.

 

 

 

 

 

Тією ж постановою ВР депортація з Криму кримських татар визнана геноцидом кримськотатарського народу. Також 18 травня відзначається День боротьби за права кримськотатарського народу. Започаткований 16 травня 2014 року, напередодні 70-ї річниці виселення кримських татар з Криму.

Операція радянських військ із вигнання нацистських окупантів з території Кримського півострова почалася 8 квітня 1944 року і завершилася в ніч на 13 травня. Ще до завершення боїв, 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього "зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу" та "небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу". Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. Наступного дня, 11 травня 1944 року було ухвалено цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс "Про кримських татар". В ній наводилися попередні претензії до кримськотатарського населення — начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, — які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів "масового дезертирства" кримських татар не існує, а абсолютна більшість колабораціоністів загинула в боях чи була засуджена індивідуально.

Депортація кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася, здебільшого, 20 травня. До операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до пів години, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Протягом 2 днів кримських татар звозили до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 180 014 осіб, для перевезення яких було використано 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправлено на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслано на роботи до таборів тресту "Московуголь". Разом вигнано з Криму за перші два дні 191 044 осіб. Окремо 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого "антирадянського елементу" заарештовано під час депортації. Вони потрапили до ГУЛАГу.

Усього за різними джерелами, були депортовані від 180 тис. до 230 тисяч осіб, з яких близько 46% загинули в дорозі та в перші роки життя у вигнанні. Крім кримських татар, з серпня 1941 року по червень 1944 року з Криму були також виселені німці, вірмени, болгари, греки, італійці. Протягом всього цього часу кримські татари зазнали широкомасштабних репресій з боку радянського режиму. Це стало причиною масових смертей кримських татар, основну частину яких складали люди похилого віку, жінки та діти. Промовистою ілюстрацією цього лиха є спогади тих, хто вижив, та нечисленні фотографії, що зберігалися депортованими родинами.

Пізніше, в 1989 році, Верховною Радою СРСР, ця депортація була нарешті засуджена, визнана незаконною й оголошена злочинною. Кримські татари отримали реальну можливість відновити порушене право на свою споконвічну територію, що входила до того часу до складу суверенної України.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 року Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 "Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави", якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

Але після початку окупації півострова Росією навесні 2014 року права кримських татар у Криму різко погіршилися. І зараз ми бачимо фактично повторення подій 1944 року, коли відбулося виселення корінного народу з півострова і зачистка Криму від кримських татар.

Україна закликає світову спільноту продовжити політико-дипломатичний тиск на підконтрольну Росії владу анексованого Криму, щоб уникнути повторення трагедії 1944 року. Росія повинна припинити тиск та залякування місцевого населення Криму, а також відновити права і свободи кримських татар, які проживають на півострові.