«Головне - де фільм спрацює і які дискусії може викликати», - режисерка кінострічки «Клондайк» Марина Ер Горбач

«Головне - де фільм спрацює і які дискусії може викликати», - режисерка кінострічки «Клондайк» Марина Ер Горбач

Про роботу над фільмом «Клондайк», мультинаціональну команду та участь у фестивалях на Армія FM розповіла режисерка Марина Ер Горбач в ефірі передачі «Ранкова кава».

 

 

 

 

 

 

Анастасія Сіроговська: Якою була історія зародження цієї кінострічки?

Марина Ер Горбач: Перший імпульс до створення історії дав 2014 рік, бо це був сильний емоційний шок. Час спливав, ставало зрозуміло, що така велика катастрофа забувається. Мені здавалось, що про це забути неможливо. А якщо подія відображена в медіа, то про неї пам’ятають. Тому з 2014 року я виношувала цю ідею. З 2016-го ми почали роботу над сценарієм, роботу з консультантами, шукали свідків. І з 2017 до 2019 року працювали над створенням сценарного тексту, а далі запустили виробництво.

Нікіта Гросс: Тема війни надзвичайно складна і болюча, чому саме вона потрапила у фокус вашої уваги?

Марина Ер Горбач: Я впевнена в тому, що не ми вибираємо фільми, а вони нас. І якщо якась тема або бажання напрошується до тебе так довго, то проігнорувати це дуже складно. Окрім «Клондайку», я працювала ще над двома фільмами, один з яких успішно реалізувався у Туреччині.

Анастасія Сіроговська: Який синопсис фільму?

Марина Ер Горбач: Це стрічка про місцеву родину. Толя, Ірка і Ярик живуть на кордоні. Ми говоримо про точку, яка стала епіцентром та була на слуху іноземної аудиторії деякий час. Вони чекають на народження дитини і займаються буденними справами. Коли прокидаються посеред війни, то для себе це війною не називають. Дуже швидко знаходять себе посеред катастрофи і перед ними постає питання, що робити: евакуюватися, виживати, ігнорувати події? І ми, глядачі, разом із героями проживаємо цю історію.

Анастасія Сіроговська: У героїв фільму є прототипи в реальному житті?

Марина Ер Горбач: У нас звичайні люди, максимально схожі на місцеве населення. Ми першочергово слідували за людською природою.

Анастасія Сіроговська: Наскільки я знаю, виконавець головної ролі не є професійним актором?

Марина Ер Горбач: Так, це Сергій Шадрін. Він пішов із життя торік у червні. Він не мав акторської освіти, але був актором із досвідом. Дуже задоволена його роботою. Ірка - це Оксана Черкашина, професійна акторка, яка багато працює в Польщі.

Анастасія Сіроговська: Окрім України та Туреччини, які ще країни причетні до створення фільму?

Марина Ер Горбач: Ми використовували копродукцію. Композитора залучили із Грузії, а звукорежисера із Боснії. Ми зібрали групу людей, які знають, що таке війна і дотичні до цих тем. Турецький медіахолдинг підтримав проєкт на стадії сценарію, що було нам дуже необхідно. Далі долучилося Міністерство культури Туреччини. Від Держкіно отримали більше 20 мільйонів гривень, і ми вийшли в нулі. Це артхаусне кіно.

Анастасія Сіроговська: Чому в тизері до фільму лише один кадр з Оксаною в машині?

Марина Ер Горбач: Ми створили його ще до зйомок стрічки, оскільки вже розуміли, яким буде кіно. Хотіли б вийти в прокат в Україні у вересні. Тому хочеться поступово видавати трейлери. Наші партнери просять, щоб на фестивалях можна було його вперше побачити.

Анастасія Сіроговська: Чому для Вас важливо показати фільм на фестивалях і зокрема за кордоном?

Марина Ер Горбач: Ми від самого початку планували зробити фільм, який можна було б показувати закордоном на фестивалях. Це авторське кіно. Завдяки незвичній манері оповіді воно є цікавим за кордоном, на що ми й розраховували.

Анастасія Сіроговська: Наскільки важливо в кінематографі висвітлювати тему війни?

Марина Ер Горбач: Експерти, які кажуть, що такий продукт видавати зарано, можливо, самі не готові до створення такого проєкту або до його перегляду, але мусять оцінити готовність автора і групи. Добре, що фільм вийшов зараз, зважаючи на теперішню політичну ситуацію, на увагу Америки.

Анастасія Сіроговська: З якими жанрами і темами ви працювали раніше?

Марина Ер Горбач: Ми займаємося авторським кіно. До цього була стрічка «Омар і ми» про сирійських біженців Також було кіно «Люби мене», створене в Україні, зняте ще до Майдану. І «Гарчання чорних псів» - це класний фільм про пацанів із «турецької Троєщини». Я росту разом із кожним фільмом. Наступний я мрію створити для дітей. «Зубарикус» - це дитячий артхаус, адже дитяче кіно -це дуже важливо.

Анастасія Сіроговська: Яка нагорода для вас найважливіша?

Марина Ер Горбач: З точки зору режисера, кінофестиваль «Санденс» - це найкраще, що могло статися. Ми потрапили туди завдяки фільму. Кіно створене для певної аудиторії і з певною метою. І головне - де фільм спрацює і які дискусії може викликати.

Анастасія Сіроговська: Чи не думали ви про показ «Клондайку» на Сході нашої країни?

Марина Ер Горбач: Ми дуже хотіли б зробити культурний промотур. У нас є такі ідеї та плани. Онлайн для всіх дуже страшний, тож авторські права на фільм залишаються поки лише у нас. Тому очікуйте.