Протистояння Русі з кочовиками у ХІ-ХІІ століттях
У рамках програми історичний фронт історик Вадим Арістов розповість про протистояння в степах південної України в XI-XII сторіччі.
Андрій Давидов: Чому кочовики вподобали терени південної України?
Вадим Арістов: Ще далеко до моменту утворення Києво-Руської держави в степах України панували печеніги. Коли в Києві осів Володимир, перше, що він зробив — це звів захист від степу. Це були ті самі знамениті Змієві вали, котрі слугують захистом і донині — танки російського окупанта пройти їх не змогли також. За сина Володимира Ярослава печенігам був даний переможний бій — вони поступово відходять від кордонів міста, але залишаються їхні певні групи маргіналів, котрі пристають на службу до наших князів. Опісля на теренах степу з'являються половці, войовничі відносини із котрими будуть тривати аж до остаточного завоювання цих земель монголами.
Андрій Давидов: Хто такі половці?
Вадим Арістов: Це також були тюрки. Із самого початку половці були дуже страхітливим ворогом і руські князі зазнавали поразок. Однією із найбільших програних битв була у 1068 році на річці Альта під Переяславом. Проте саме тоді і сталася й важлива перемога. ЇЇ здійснив чернігівський князь Святослав Ярославич під містечком Сновськ. Він розбив переважаючі сили противника віртуозним пробиттям, решта сил почали просто розбігатися і навіть їхній вождь був взятий в полон. Сили були не рівні — 12 тисяч до 3-ох.
Наступна серйозна навала сталася 1093 року під сучасним селом Трипілля. На жаль, руські князі знову зазнали поразки. Руське князівство входить в кризове становище, оскільки не розуміє, як побороти противника. Саме в такий кризовий момент Святополк приймає рішення породичатися із половецьким вождем і взяти за дружину його доньку.
Але зовсім скоро руське князівство іде в контрнаступ і вже 1103 року стається революційний вхід руських військ у степ. Раніше всі князі провадили лише оборонні битви, а тут приймається рішення бити ворога на його ж території. Цей похід виявляється дуже вдалим, оскільки половці повністю зазнають поразки і навіть декілька їхніх вождів потрапляють в полон.
Наступні походи відбуваються 1107 та 1111 року, коли половці були настільки побиті, що протягом наступних десяти років боялися навіть перетнути річку Донець. Саме після таких розгромних походів приймається рішення глибшого родичання руських князів зі знатними половецькими родинами.
Андрій Давидов: І коли це протистояння остаточно завершується?
Вадим Арістов: Воно не те що завершується, а швидше, переростає в нову фазу. Це активно помітно в другій половині XII століття, коли руські князі не тільки активно родичаються із тюркськими племенами, але й другі починають приймати християнство. Жодний внутрішній конфлікт Руського князівства не обходиться без половців. Вони звичайні гості на будь-якій міжусобній війні. Але попри все, перед загрозою масової монголо-татарської навали половці прибігли до руських князів із проханням допомогти.
Андрій Давидов: Як війни із кочовиками вплинули на Русь?
Вадим Арістов: Далі було монголо-татарське завоювання, яке колосально вплинуло. Адже, фактично, поклало край Києво-Руському періоду не тільки в історії України, але й в історії Європи. Саме розташування на ось цьому рубежі цивілізованої Європи та дружби із кочовиками визначило нашу долю та специфіку.
