Ірина Турчак: Я працюю в благодійному фонді який допомагає армії, бо вірю в те, що роблю
Про волонтерство, наскільки це зараз актуально, чим займаються сьогодні благодійні фонди, волонтери й чого потребує армія в ефірі Армія FM розповіла заступниця голови найбільшого благодійного фонду Повернись живим Ірина Турчак.
Дар’я Бура: Як змінилась роль волонтерів в Україні за роки, доки триває війна?
Ірина Турчак: Більшість нашого населення тільки в 14-му році дізналась, що таке волонтерство, а на сьогодні залишились, якщо можна так сказати, тільки професійні волонтери. Я волонтерила в 14-му році до фонду, а в 15-му році прийшла в Повернись живим. Насправді я була волонтером не довго, десь пів року, потім стала працівником благодійного фонду. Я — волонтер, коли відправляю кошти діткам або в госпіталь, а у фонді я трачу свій робочий час і, завдяки спонсорам, отримую за це зарплатню. Але є і волонтери, люди, які нам пишуть. Це благодійники, які не втомлюються відправляти нам кошти ці п’ять років, дають нам кошти на розвиток фонду, от я вважаю їх волонтерами.
Дар’я Бура: Але наскільки змінилась суть волонтерства чи вона не змінилась?
Ірина Турчак: Досі залишаються люди, які їздять до хлопців на фронт. Або везуть смаколики, або щось більше, або просто в гості, бо товаришують. Військовим це теж дуже потрібно. Є такі, як наш фонд. Ми додали нові напрямки. У нас досі залишаються тепловізори. На 2020 рік, наш фонд, домігся, що Міноборони заклало в бюджет на наступний рік закупівлю біля 1000 тепловізорів. І це я вважаю найголовнішим, що з допомогою благодійного фонду ми зможемо «продавлювати» профільні відомства, щоб вони купували, що потрібно на фронті.
Дар’я Бура: Ви постачаєте тепловізори, коптери, планшети артилерійські, вчите військових, які ще є напрямки в фонді?
Ірина Турчак: В нас в цьому році відкрилось два напрямки — аналітичний і ветеранський напрямок. Аналітичний відділ проводить незалежну експертизу з питань національної безпеки й розробляє аналітичні звіти та рекомендації. Перший звіт зробили щодо проблем військового зв’язку. В документі проаналізовано зв'язок в ЗСУ, зазначено, які є проблеми, і надано рекомендації щодо їх усунення. Профільні відомства йдуть назустріч і готові усувати проблеми. Нині аналітичний відділ працює над звітом, який буде оприлюднений у 20-му році й охопить проблематику, чому військові йдуть з армії. І у 20-му році запланована підготовка ще 2 аналітичних звітів. На мою думку, та нашого натхненника Віталія Дейнеги, цей напрямок досить перспективний. Найголовніше завдання нашого фонду зараз — змінювати. Ми пробуємо давати ветеранам, військовим не рибу, а вудку.
Дар’я Бура: Який напрямок у вас по ветеранах?
Ірина Турчак: Це новий напрям – ветеранський відділ. Основне його завдання — навчити бізнесу. Ми спільно з компанією Нова пошта ввели курс профбізнесу. Ми сконцентрували зусилля на бізнесосвіті й соціалізації ветеранів.
Дар’я Бура: Але ж є Київська школа економіки, ще якісь дрібніші організації, які теж проводять тренінги для ветеранів, ви в цьому конкуренції не вбачаєте?
Ірина Турчак: Якщо конкуренція здорова, це добре. Чим більше хлопців навчаться, тим більше буде бізнесової ветеранської еліти. За кордоном у ветеранського бізнесу навіть менші податки, зокрема в США. Також в цьому році ми є співорганізаторами Ігор нескорених. Ми довго обговорювали плюси й мінуси та вирішили, що повинні вписатись. Є три організатори: Міністерство ветеранів, фонд Повернись живим і Стратком. Ця організація два роки поспіль влаштовувала Ігри нескорених разом із Міністерством оборони. З державою організовувати — це треба силу-силенну нервів, витримки й віри, що все буде добре. Три організатори — двоє новеньких: Міністерство ветеранів і ми. Але ми вже провели три відбори, національні змагання. Потім вже відбувся національно-тренувальний збір у Конча-Заспі. І найголовніше наше завдання як фонду було — розробити критерії. Нові критерії, 40% з яких – реабілітація хлопців. Важко було донести до ветеранської спільноти, чому саме це важливо. Але ці критерії нам спущені головною фундацією Ігор нескорених з Британії. В цьому році просто чудова команда, я так нею задоволена. Оля Семенова, наш психолог, просто проробила неймовірну роботу. Втілити усі критерії було дуже важко, їй великий респект, що вона це змогла зробити вперше, бо такого ще не було. 80% — це робота її команди. Знову ж таки, це реабілітація через спорт. В нас головний тренер Сергій Конюшок. Він був у відбірковій комісії. В нас були щодо деяких кандидатів розбіжності. І він казав, що буде вимагати від них спортивних результатів, спортивної дисципліни. Дякую роботі відбіркової комісії. В цьому році вже проходило відкрито. Справді, дуже важко це робити в країні, в якій 6 рік війна і в нас не все обладнано для людей з обмеженими можливостями, це м’яко сказано. Це все треба вирішити, і дуже швидко. Щодо фінансування, Міністерство ветеранів зробило дуже велику роботу, щоб були виділені кошти. Профільні міністерства йдуть назустріч, пробують щось зробити. Мені здається, наші медалі вдвічі цінніші, ніж інших країн, тому що там набагато кращі умови. Наступні роки ми будемо працювати, щоб і в нас вони покращувалися. Реабілітація через спорт — це чудова штука. В нас цього року є представники майже з усіх областей. В цьому році на національних були всі однакові медалі. Ми вирішили, що всі учасники мають отримати відзнаку Ігор нескорених.
Дар’я Бура: В чому ти знаходиш мотивацію для себе?
Ірина Турчак: Те, заради чого я готова далі працювати, це коли вони повертаються живі-здорові з війни, стають ветеранами і допомагають нам. Наприклад, Остальцев ніколи нам не відмовить. Саша Матяш є нашим спонсором. Ще кілька ветеранів, які мають свій бізнес, щомісяця відправляють певну суму в фонд.
Дар’я Бура: Чи змінились потреби армії. Ваша подальша допомога військовослужбовцям в чому буде?
Ірина Турчак: Доки не закуплять, — це тепловізори. Далі інструктори. Ми вже навчили понад 400 снайперів, понад 800 саперів і понад 2000 — це артилерія, ГРК, броня. Ми спільно з Міжнародним інститутом менеджменту запустили унікальну освітню програму для вищого військового керівництва. Фахівці Міноборони, офіцери Генштабу та командири різних родів військ навчаються стратегічного мислення, управлінню персоналом, операційному менеджменту, управлінській психології, лідерству та комунікації. У квітні розпочато освітню програму для військових — "Лідерство та менеджмент у військовому підрозділі". Армійців навчають викладачі Українського католицького університету. Ця програма для командирів рот, батарей.
Дар’я Бура: Що б ти сказала волонтерам різних рівнів.
Ірина Турчак: Особисто я це роблю 6 рік, бо вірю в те, що робить наш фонд. Я вірю, що своєю щоденною працею приношу зміни в країну, власне в армії. Хочу привітати зі святом і подякувати, особливо людям, які працюють в госпіталях. Якщо ваша душа відкликається на те, що ви робите, вірите в те, що ви робите — вперед!
