Командир роти 503 ОБМп Павло Сбитов: «Цей батальйон не проміняю ні на який інший»

Командир роти 503 ОБМп Павло Сбитов: «Цей батальйон не проміняю ні на який інший»

В ефірі Армія FM командир роти, яку визнано найкращою в ЗСУ, Павло Сбитов розповів як йому вдалося створити найкращий колектив, про змагання, в яких морпіхи обійшли підрозділи десантно-штурмових та гірсько-піхотних військ та про війну, побратимів і волонтерів.

 

 

 

 

Яна Холодна: Павле, як вашій роті вдалося вибороти звання найкращої?

Павло Сбитов: Як таких, секретів не маємо. Я думаю, що найбільшу роль у цьому відіграла наша бойова підготовка, чим ми займаємось постійно, також фізична підготовка, ну і, звичайно, дух морської піхоти – завжди готові перемагати. Важливим елементом також є той факт, що наш підрозділ брав участь декілька разів у міжнародних навчаннях, працювали з країнами-членами НАТО.

Яна Холодна: Тобі 25 років, скільки з них служиш в армії?

Павло Сбитов: Мій військовий досвід тягнеться ще з Військового ліцею імені Героїв Крут, якщо можна так сказати, з 2010 року, коли мені було лише 15.

Яна Холодна: Як тобі вдається тримати свою роту кращими з кращих? Адже бути командиром роти дуже складно, це велика відповідальність.

Павло Сбитов: У мене в роті хлопці або такого віку як я, або старші за мене, але все одно вони мене поважають. Бо я вважаю, що у будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною, перш за все. І коли мій особовий склад відчуває мою підтримку і надійне плече командира, тоді підрозділом легше командувати.

Яна Холодна: Де ти цього навчився?

Павло Сбитов: Теорії, звісно, навчився в університеті, але практично це важко і все приходить лише з досвідом.

Яна Холодна: Коли твій підрозділ вперше потрапив на війну?

Павло Сбитов: На околиці Маріупольського напрямку, це був 2016 рік, одразу після мого випуску з академії.

Яна Холодна: Ти був готовим до того, що після випуску одразу потрапиш на війну?

Павло Сбитов: Я думав, що готовий, проте усе було інакше. Те, що тобі розповідають старші побратими, або те, що бачиш по телевізору – відрізняється від дійсності. Коли ти туди потрапляєш, то на тебе покладається неймовірно велика відповідальність. Немає часу на роздуми, потрібно діяти, але діяти зважено та правильно. Проте, ми зі всім справились. Було тяжко перші часи, а згодом звикаєш до звуків пострілів і вже не так на все реагуєш.

Яна Холодна: Є люди, серед твоїх знайомих військових, волонтерів, якими ти пишаєшся?

Павло Сбитов: Так, звісно, таких багато. Також пишаюсь кожним зі свого особового складу. Бо вони завжди приходять на допомогу і підтримують, не зважаючи на особисті проблеми.

Яна Холодна: Звідки ти родом? І як відреагували твої батьки?

Павло Сбитов: Я зі Львову. Батьки завжди були проти того, щоб я будував свою кар‘єру в армії, я думаю, що майже кожні батьки так вважають. Тим паче, я перший військовий зі своєї сім’ї. Для них це був невідомий крок, усе бачили лише по телевізору, довго відмовляли. Згодом я вступив в Академію сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові, на факультет Бойового застосування військ.

Яна Холодна: Ти з заходу, пробуєш підкорити схід. Як тебе зустріла східна Україна?

Павло Сбитов: Я прийшов сюди не один, зі мною були хлопці випускники з академій Львівської, та Одеської. Тому на самому початку у нас все було разом. Один одному допомагали і тримаємось так до кінця. Відношення у підрозділі дуже впливає на якість нашої служби, коли панує єдиний дух, тоді усе виходить.

Яна Холодна: Чому саме цей батальйон?

Павло Сбитов: А я не обирав, мене так відправили. Коли вперше сюди прийшов, тоді зрозумів, що потрапив туди, куди потрібно і пишаюсь службою в цьому батальйоні.

Яна Холодна: А чому пишаєшся, що тут особливого для тебе?

Павло Сбитов: Я вам скажу таку річ, морська піхота відрізняється від усіх інших родів військ. Морська піхота – це сім’я, бойовий дух, це усі один за одного. Я знаю точно, що цей батальйон не проміняю ні на який інший.

Яна Холодна: Розкажи про змагання, у якому ваша рота стала кращою. Коли про це змагання дізнався і як?

Павло Сбитов: Я сам нічого не вирішував, мені сказали командири і призначили, щоб моя рота їхала туди. Я тоді дуже хвилювався, був шуткував « а може не я, давайте хтось більш достойний поїде», а командир мені відповів: «Паш, хто як не ти?». І мені додалося більше впевненості, що ми зможемо відстояти честь морської піхоти і нашого батальйону, ось так і вийшло – перемогли.

Яна Холодна: Які завдання стояли перед вами?

Павло Сбитов: Змагання проходили в три етапи: перший – це виклик вогню артилерії, там брали участь лише командири взводів і командири роти; другий – це віртуальна гра, програма імітаційного моделювання з використанням віртуального бойового середовища VBS-3 ; третій етап представляв собою перевірку злагодженості та навченості рот під час тактичних дій в обороні та наступі, а оцінка дій конкурсантів фіксувалася за допомогою системи імітації бою MILES. За підсумками всіх етапів ми стали кращими.

Яна Холодна: Коли ви дізналися про перемогу, які емоції були у тебе, та твого особового складу? Ви обігнали підрозділ окремої десантно-штурмової бригади, окрему гірсько-штурмову бригаду.

Павло Сбитов: Напевно, перший день не міг повірити в це. Скажу декілька слів про суперників. На змаганнях були кращі представники своїх родів військ. Суперники сильні і було приємно з ними працювати. Під час змагань для себе винесли багато нового і дечому навчилися у хлопців з десанту, та і гірсько-штурмовиків.

Яна Холодна: Як думаєш, вам допоміг ваш бойовий досвід?

Павло Сбитов: Я думаю, що цей факт був першим, що допомогло нам. Тому що усі розуміють що таке гра, а що таке війна, вона загартовує, вчить перемагати і діяти у тренуваннях та змаганнях як у справжньому бою.

Яна Холодна: В цьому році ваш батальйон і твоя рота, зокрема, не були на бойових позиціях, ви перекривали усі міжнародні навчання, які були у Румунії, Грузії, Сі Бризі та Молдові. Твоя рота брала участь у всіх цих навчаннях?

Павло Сбитов: Ні, ми брали участь у Сі Бризі – у польовому таборі під Одесою. З будь-яких навчань можна винести для себе щось корисне, а особливо під час співпраці з військовими інших армій світу. Я думаю, що це є більш продуктивно, адже отримуєш досвід від міжнародних партнерів.

Яна Холодна: Ви будете щось нове втілювати у свої роботі після навчань та з досвіду партнерів?

Павло Сбитов: Так, звісно, я для себе виокремив підхід до стрільби нічної та денної, зі мною були поділилися американські морпіхи, взяв собі програму по якій працюють вони і вже втілюю у своєму підрозділі.

Яна Холодна: Розкажу один факт, під час навчань з вами працювала наша команда з Військового телебачення та знімальна група 24 каналу для Рекруту. Вони приїхали вражені після роботи з вами, і сказали, що ще невідомо хто там кого вчив – вас, чи ви їх. Ви неймовірно круті, хлопці.

Павло Сбитов: Так, було, що до нас підходили і ставили питання мені, а я ділився їм своїм бойовим досвідом.

Яна Холодна: Павло, розкажи, про що ти мрієш?

Павло Сбитов: Перше, напевно, мрію про мир, перемогу, та повернення наших територій. А коли втіляться ці мрії, тоді буду мріяти ще про щось.

Яна Холодна: У тебе є можливість звернутися до тих, хто слухає нас на мирній території.

Павло Сбитов: Напевно скажу, що Ви можете не переживати, адже поки є ми, поки є Збройні сили України, поки є Морська піхота України – ви можете спати спокійно.