«На Сході людям не вистачає українського», - письменник Борис Кутовий

«На Сході людям не вистачає українського», - письменник Борис Кутовий

Ветеран російсько-української війни, офіцер ЗСУ та письменник Борис Кутовий в етері Армія ФМ розповів про актуальні та потрібні гуманітарні проєкти для військових та дітей, а також про творчу діяльність та плани на майбутнє.

 

 

 

 

 

Костянтин Богатирьов: З чого почалась ваша участь в гуманітарних проєктах?

Борис Кутовий: Найпершим був проєкт «Допомога йде!», який пидтримало кілька областей. Це була ініціатива з медичної висококваліфікованої допомоги дітям з зони зіткнення. Було великим відкриттям - дізнатись, що тисячі дітей продовжують жити в умовах бойових дій і зараз. Місцеві лікарні не мали достатніх ресурсів, тож ми вирішили зайнятись цим питанням. За підтримки місцевих адміністрацій ми формували групи дітей і відправляли їх до кращих лікарень.

Костянтин Богатирьов: Як реагували місцеві жителі на ваші ініціативи?

Борис Кутовий: Спочатку були випадки недовіри. Ходили чутки, що ми відправляєм дітей «на органи», які розповсюджувались добре підготовленими людьми. Деякі батьки ховались спочатку, але коли вони переконались в нашій меті, то люди почали ставати в чергу за допомогою. Зараз також функціонує ініціатива «Допомога Схід», яка ввібрала в себе кращі гуманітарні напрацювання за роки війни. Цьогоріч цей проєкт отримав офіційне схвалення  Головнокомандувачем ЗСУ.

Костянтин Богатирьов: Чого наразі не вистачає найбільше в прифронтовій зоні?

Борис Кутовий: Гуманітарна допомога в першу чергу спрямована на прифронтові медичні заклади. Вона завжди має цільове призначення. Насамперед вивчаються потреби медичних закладів. А ми вже організовуємо допомогу. За період існування проєкту більш ніж 70 тонн такої допомоги було надано на Схід. Людям не вистачає всього українського. Елементарно навіть українських газет.

Костянтин Богатирьов: Які нові ініціативи плануєте впроваджувати?

Борис Кутовий: Зараз за підтримки багатьох впливових організацій проходить проєкт з лікування дітей в соляній шахті «Cоледар», де є чудовий санаторій. Ми формуємо групи дітей з соціально незахищених груп населення з відповідними медичними показаннями.

Костянтин Богатирьов: Як почалась ваша письменницька діяльність?

Борис Кутовий: Після реабілітації у військовому шпиталі, коли вчерговий раз повернувся на Донбас, я писав перші листи своєму сину. Це була потреба спілкування, бо спілкування по телефону могло бути небезпечним. Спочатку це були просто листи зі світлими історіями, без війни. Тоді народилась перша книжка «Листи здалеку», продовженням якої стала «Повість про срібну флейту».

Костянтин Богатирьов: Який головний задум книг? Для кого вони?

Борис Кутовий: Ці книги для всіх. Зараз плануємо з національним театром оперети в Києві постановки по цим книжкам. Цікаво те, що хочемо залучити до цих вистав дітей з Донбасу. Ці книги не мають вікових обмежень. Їх можуть читати як діти, так і дорослі люди. Головний меседж - це добро та любов.

Костянтин Богатирьов: Які подальші плани на творчій ниві?

Борис Кутовий: Я продовжую писати. Зараз працюю над книгою робоча назва якої «Смерть поета». Це історія загиблого бійця, в щоденнику якого є листи, уривки і безумовно вірші. Це і поезія про війну, про любов та лірика. Головний задум - показати внутрішній світ людини, яка свідомо пішла захищати рідну землю та віддала своє життя за неї.